Ухвала суду № 100575193, 26.10.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4309/20

1-кп/215/720/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді – Лиходєдова А.В.,

за участі: секретаря – Бисової В.А.

прокурора Криворізької східної окружної прокуратури – Котова В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника - Бондарчук А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 06.09.2021 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_1 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 04.11.2021 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як клопотання прокурора є необґрунтованим, просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Бондарчук А.О. підтримує підзахисного, який тривалий час перебуває під вартою, просить долучити медичні довідки про травму руки обвинуваченого ОСОБА_1 , якому в СІЗО не можуть надати належної допомоги. Прокурором нових ризиків не зазначено, а вказані не доведені. Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 06.09.2021 р., матеріали надані захисником про отриману травму, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та продовження строку його дії, суд посилався на те, що ОСОБА_1 хоча й одружений, має неповнолітню дитину, але вчинив особливо тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, разом з сім`єю не проживає, не працює, тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.

Згідно ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він, хоча раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, але обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, разом з сім`єю не проживає, не працює, тому може переховуватися від суду, впливати на свідків, які можуть підлягати допиту в тому числі повторно, новим складом суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність підстав щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_1 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наявність у обвинуваченого травми руки, без підтвердження відповідною інформацією уповноваженого органу - Філією державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби» у Дніпропетровській та Донецькій областях про неможливість утримання ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятору, не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, а тому, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 ,слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 24.12.2021 р..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: