Рішення № 10057466, 01.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2010 Справа № 7/138-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон,

до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області м. Херсон,

про стягнення 2747 грн. 92 коп.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_2, представник, дов. № 5-05/48 від 02.03.10 р.,

відповідача: на засідання суду не прибув

третьої особи: Хромченко О.С., представник, дов. № 06 від 04.02.10 р.

Постановою Вищого господарського суду від 09.03.2010 року касаційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року скасовано в частині позовних вимог про стягнення 2513 грн. 48 коп. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Херсонської області.

Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області № 108 від 14.04.2010 року справу передано на новий розгляд судді Гридасову Ю.В.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням змін розміру позовних вимог, просить, зокрема, стягнути з відповідача 2513грн.48коп. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, відповідно до умов договору оренди державного майна № 592-28-065 від 03.11.2008 року, укладеним між відповідачем та третьою особою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є балансоутримувачем майна, яке відповідач орендує за вищезазначеним договором, а тому відповідно до п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р., та умов договору оренди він має право на отримання 30 % орендної плати та ПДВ на всю суму орендної плати.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги у зазначеній частині, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні 11.05.10 р. проти позовних вимог заперечували, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідно до вимог закону і договору оренди його обов'язком є перерахування відповідачу 30% від загальної суми орендної плати з ПДВ і ці обов'язки він виконує, незважаючи на те, що позбавлений права користування орендованим майном. Позовні вимоги в частині сплати ПДВ на повну суму орендної плати відповідач не визнає, посилаючись на те, що відповідно до вимог пункту 3.5 договору оренди він не зобов'язаний сплачувати позивачу 100% ПДВ, а відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість" позивач повинен був виписати податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком виділити суму податку на 70% орендної плати та надіслати її відповідачу, що ним не було здійснено. Крім того, як стверджує відповідач, позивач не виконав свої податкові зобов'язання і не сплатив до бюджету 100% ПДВ на загальну суму орендної плати. Крім того, у відзиві на позовну заяву представленому суду 31.05.10 р. відповідач стверджує, що згідно з пунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до цього Закону сторона при визначенні орендної плати повинна включати всі витрати в тому числі і ПДВ. При виключенні ПДВ з ціни послуг, на думку відповідача, сторона порушує податкове законодавство. Крім того, відповідно п. 3.1 Договору оренди державного майна № 592-28-065 від 03.11.2008 p., орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна (частина 3 статті 213 Цивільного Кодексу України).

Судом залишено без задоволення письмове клопотання відповідача (від 31.05.10 р. № 7172 вх.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю доказів викладених у ньому обставин.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення 2513 грн. 48 коп. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати.

За згодою присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Між регіональним відділенням фонду державного майна України по Херсонській області (надалі за текстом - Фонд) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач) 03.11.2008 року укладено договір оренди державного майна № 592-28-065 (надалі за текстом Договір). Згідно з цим договором Фонд, як орендодавець, передає, а ПП ОСОБА_1, як орендар, приймає в строкове платне користування державне майно нежитлові приміщення першого поверху будівлі гуртожитку загальною площею 64,8 кв. м. в будинку АДРЕСА_1який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (позивач по справі), але знаходиться на його балансі.

В пункті 1.1 договору оренди від 03.11.2008 року також зазначено, що балансоутримувачем державного майна - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 64,8 кв. м, розташованого на першому поверсі будівлі гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 є ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” (надалі за текстом Позивач).

Актом прийому-передачі державного майна до договору оренди державного майна № 592-28-065 від 03.11.2008 року (арк. 14), що є невід'ємною частиною договору, підприємством - балансоутримувачем також зазначено ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Регіональне відділення фонду державного майна України по Херсонській області у відзиві на позов не заперечує того факту, що зазначені вище приміщення гуртожитку розміщені в будинку № 102 по вул. 40 років Жовтня в м. Херсоні, не увійшли при приватизації до статутного фонду ВАТ "ХБК", але перебувають у нього на балансі та зазначає? що правовідносини щодо сплати 30% орендної плати та ПДВ стосуються безпосередньо позивача і відповідача і не порушують прав Фонду.

Відповідно до п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), яке утримує об'єкти житлового фонду, спрямовується у співвідношенні - 70 відсотків орендної плати перераховуються до державного бюджету, а 30 відсотків - господарському товариству.

При укладенні договору оренди від 03.11.2008 року пунктом 3.5 сторони узгодили, що орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступаючого за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 03.11.2008року є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2513грн.48коп., які нараховані позивачем як ПДВ на 70% орендної плати, суд виходить із наступного.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати відповідно до п. 3.2 договору оренди від 03.11.2008 року здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Таким законом є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, відповідач по справі не є платником податку на додану вартість а виступає покупцем послуги за Договором.

Крім того, згідно з листом ДПІ у м. Херсоні від 28.05.10 р. № 8605/9 ОСОБА_1 за період з 03.11.08 по 31.12.08 перебувала на загальній с оподаткування, а з 01.01.09. по 01.09.09 - платником єдиного податку. Отже, в період нарахування спірної суми ПДВ (з 03.11.2008р. по 01.09.2009р.) відповідач не мав статусу платника єдиного податку

Відповідно до статей 1, 2, 3 ГК України правовідносини сторін з приводу стягнення вартості ПДВ регулюються Господарським Кодексом України з урахуванням вимог ЦК України. При цьому, між позивачем та відповідачем склалися господарські правовідносини щодо оренди державного майна, відповідно до яких, зокрема, відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату орендарю та балансоутримувачу майна у співвідношенні 70% та 30% та перераховувати її з урахуванням ПДВ, який нараховується відповідно до вимог чинного законодавства. Вимога позивача про сплату боргу ПДВ на суму орендної плати є похідною від основного обов'язку орендаря - сплати орендної плати, тому стягнення недоплаченої суми ПДВ, яка нарахована на 70% орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, є господарськими правовідносинами сторін.

Відповідно до п.п. 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця є об'єктом оподаткування платників податку.

Відповідно до п.п. 7.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

При цьому, відповідно до п.п. 4.1. статті 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (робіт, послуг), в тому числі і орендної плати, визначається виходячи із повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснюють розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Згідно з п.п. 7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідач не заперечує свого обов'язку сплачувати орендну плату в розмірі 30 відсотків від загальної суми орендної плати з урахуванням ПДВ на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", але посилається на те, що за умовами договору оренди він не зобов'язаний сплачувати ПДВ на 70% орендної плати, яка підлягає перерахуванню до державного бюджету.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ "ХБК" є платником податку на додану вартість, а тому у відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", на балансі якого знаходиться вбудоване нежитлове приміщення, передане в оренду за договором укладеним між Фондом та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме на дату зарахування коштів від орендаря на банківський рахунок платника податку.

Листом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 2000 року № 6514/7/16-1201 "Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна" роз'яснено питання оренди нерухомого майна державних підприємств та об'єктів житлового фонду, які не ввійшли до статутного фонду приватизованого (корпоратизованого) підприємства, але ним утримуються. Зокрема, у п. 2 листа ДПА зазначено, що операції, які пов'язані з договорами оренди є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість, при цьому база для оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Зазначена позиція викладена і в листі і № 14707/10/31-056 від 07.11.2006 року Державної податкової інспекції у м. Херсоні, яким зокрема зазначено: за оренду нерухомого майна державних підприємств та об'єкта житлового фонду, яке не ввійшло до статутного фонду приватизованого (корпоратизованого) підприємства, але ним утримується, орендодавцем виступає Фонд, а орендна плата диференційовано у розмірі 70 відсотків спрямовується до державного бюджету, а 30 відсотків відповідно державному підприємству чи господарському товариству, яке їх утримує. Вищезазначені операції, пов'язані з договорами оренди, згідно з п.п. 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість. А тому, керуючись цим пунктом, у підприємства, нерухоме майно чи об'єкт житлового фонду якого передано в оренду за договором між ФДМУ та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування відповідно до пункту 4.1. статті 4 цього Закону визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Таким чином, у ВАТ "ХБК" виникають податкові зобов'язання з повної вартості орендної плати за договором оренди державного майна від 03.11.2008 року. Облік податкового зобов'язання ведеться у бухгалтерських звітах, що здійснюється бухгалтерією ВАТ "ХБК" щомісяця.

Податок на додану вартість, відповідач з моменту укладення договору (з 03.11.2008 року) сплачує лише на орендну плату у розмірі 30 відсотків, а не з повної вартості оренди, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед ВАТ "ХБК" за період з листопада 2008 року по серпень 2009року в сумі 2513грн.48коп.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не надавав йому податкових накладних, оскільки відповідно до п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 6.1 наказу державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” податкова накладна видається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. До того ж, в засіданні суду 29.09.2009 року позивач вручив відповідачу зазначені податкові накладні, посилаючись на те, що аби відповідач вимагав їх, то він би надав їх раніше.

Не є підставою відмови в задоволенні позовних вимог і посилання відповідача на те, що позивач не сплачував ПДВ до бюджету в розмірі 100% від бази оподаткування, оскільки вказана обставина стосується публічних (не господарських) правовідносин між позивачем та ДПІ.

Отже, в силу вимог п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.1,7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач в даних правовідносинах виступає податковим агентом, який повинен забезпечувати перерахування орендарем сум ПДВ, нарахованих на повну вартість послуг за договорами оренди державного майна, оскільки орендодавець (РВ ФДМ України по Херсонській області), як бюджетна установа, не є платником ПДВ.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення 2513грн.48коп. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1,АДРЕСА_2р\рахунок не відомий) на користь Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (ідентифікаційний код 00306710, адреса 73008, місто Херсон, площа 50-річчя утворення СРСР, р\рахунок не відомий) 2513грн.48коп. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, 35грн.29коп. витрат по сплаті державного мита, 108грн.12коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "14" червня 2010 р.