Рішення № 10057448, 14.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2010 Справа № 14/106-ПД-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "Південь", с. Новоолександрівка, Березнегуватського району Херсонської області,

до: Приватного підприємства "Серпень-2003", м. Херсон,

про визнання недійсною частини договору,

за участю представників

позивача: Купка І.П., представник, дов. від 05.10.09 р., Діяментович Д.Г., представник, дов. від 20.07.09 р.,

відповідача: Мироненко К.Б., представник, дов. від 15.03.10 р.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.01.08 р. в частині запису "за одну плиту" у пункті 1.2. зазначеного договору, що укладений між сторонами, посилаючись на внесення вказаного запису відповідачем вже після підписання спірного договору сторонами, без погодження з позивачем.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на недоведеність викладених у позовній заяві обставин, а також на те, що зазначена у позовній заяві дописка у п. 1.2. договору купівлі-продажу здійснена до підписання договору сторонами.

Провадження по справі зупинялось на період з 28.05.09 р. до 08.04.10 р. та з 27.04.10 р. до 27.05.10 р. у зв'язку з призначенням судових експертиз.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 14.06.10 р. оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення, на вимогу представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Влітку 2007 року Приватним підприємством "Серпень-2003" (надалі за текстом – відповідач) були передані Фермерському господарству "Південь" (надалі за текстом – позивач) плити дорожні у кількості 705 штук, які були використані останнім шляхом укладання ними території механізованого подвірря за адресою: Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45 та під'їзду до нього, що підтверджується відомостями про видачу заробітної плати робочим, нарядами на виконані роботи стосовно перевезення та укладки плит дорожніх влітку 2007 року. Відповідач придбав вищевказані дорожні плити на підставі біржового контракту 21.03.2007 р. між Брокерською конторою № 16 «ПП Григор'єв О. Г (продавець) та брокерською конторою № 1 МКП «Либідь», діючої на підставі договору доручення від імені Відповідача (покупець) за умовами якого продавець продав, а покупець прийняв товар: силосна яма з залізобетонних плит під розбирання. Після укладення біржового контракту залізобетонні плити були перевезені до Позивача та фактично передані Позивачу без складання будь яких документів. Частково перевізником за дорученням Відповідача виступило ТОВ «Ніка», а частково плити були перевезені силами Позивача. Цей факт підтверджено актом комісії від 18.05.2008 року у складі голови ФГ «Південь», голови Кочубеївської сільської ради, колишнього бригадира ферми ВРХ Кіндратовича П.Г. В кінці грудня 2007 року Відповідач звернувся до Позивача з проханням письмово оформити документально вищевказану угоду, що сторонами і було зроблено.

09 січня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу плит дорожніх у кількості 800 штук (надалі за текстом –Договір). Як стверджує позивач, загальна ціна товару за договором складала 500,00 гривень. 10.01.2008 року позивач підписав акт прийому-передачі за яким позивачу було передано плити дорожні у кількості 800 штук., при цьому в акті прийому-передачі не було вказано загальну ціну переданих плит. Як стверджує позивач, фактично йому було передано 705 плит, а 95 плит так і залишились на сьогоднішній день у силососховищі, у зв'язку з тим що вони розбиті, потріскані та не придатні для перевезення, що також підтверджується актом від 18.05.2008 року.

Після підписання договору, два екземпляра договору знаходились у відповідача, для складання відповідних бухгалтерських документів та подальшої передачі оригіналів усіх документів позивачу. В подальшому, у лютому 2008 року після повернення екземпляру договору позивачу, останній, через де який час встановив, що в Договорі є дописка, а саме у п. 1.2. договору де визначалася ціна товару була зроблена дописка «за одну плиту». Виявивши вказану обставину позивач був не згоден з такою ціною, але відповідач почав вимагати оплату.

Відповідно до вимог частин 1 - 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, відповідач, шляхом самостійного внесення у два екземпляра договору дописок (змін) - «за одну плиту», в порушення порядку, передбаченого ст. 188 ГК України, збільшив вартість товару з 500,00 гривен до 400 000,00 гривен.

Починаючи з березня 2008 року між сторонами почалися судові спори з приводу стягнення ціни Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного Кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Частиною 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З метою з'ясування часу здійснення спірного напису "за одну плиту" (до підписання договору сторонами чи після його підписання), ухвалою суду від 28.05.2009 р. було призначено комплексну судову почеркознавчу та техніко-криміналістичну експертизу та зупинено провадження у справі. В подальшому до суду надійшов висновок експерта № 1830 від 01.12.2009 року, відповідно до якого встановлено наступне.

На поверхню паперу в графі «ПРДАВЕЦ:» в договорі купівлі-продажу від 09 січня 2008 року, підписаному між Дермелевим С.П. та Швалюк В.П., було нанесено спочатку відбиток печатки ПП «Серпень», потім - текст договору, далі - підпис від імені Дермелева С.П. На поверхню паперу в графі «ПОКУПАТЕЛЬ:»в договорі купівлі-продажу від 09 січня 2008 року, підписаному між Дермелевим С.П. та Швалюк В.П., нанесено спочатку відбиток печатки ФГ «Південь», а потім - підпис від імені Швалюк В.П. Встановити послідовність нанесення тексту в даній графі не представилось можливим. Відповісти на питання, чи здійснювалась допечатка тексту «за одну плиту»у пункті 1.2. договору купівлі-продажу від 09.01.08 р., укладеного між ГШ «Серпень-2003»та ФГ «Південь»після нанесення підписів представниками юридичних осіб - учасників зазначеного договору, не представилось можливим у зв'язку з тим, що даний запис з підписами не перетинається. Відповісти на питання, в який період часу здійснювалась допечатка тексту «за одну плиту»у пункті 1.2. договору купівлі-продажу від 09.01.08р., укладеного між ГШ «Серпень-2003»та ФГ «Південь», не представилось можливим у зв'язку з відсутністю науково обґрунтованої методики. Увесь текст договору купівлі-продажу від 09 січня 2008 року, підписаного між Дермелевим С.П. та Швалюк В.П., крім запису «(за одну плиту)», виконано за допомогою копіювально-множильної техніки електрофотографічного способу друку. Запис «(за одну плиту)»в пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 09 січня 2008 року, підписаного між Дермелевим С.П. та Швалюк В.П., допечатано за допомогою копіювально-множильної техніки струменевого способу друку.

Ухвалою суду від 27.04.2010 року призначено судову техніко-криміналістичну експертизу та зупинено провадження у справі. В подальшому до суду надійшов висновок експерта № 4297/03 від 21.05.2010 року відповідно до якого встановлено наступне.

Вирішити питання ухвали: «Чи здійснювалась допечатка тексту "за одну плиту" у пункті 1.2. договору купівлі-продажу від 09.01.08 р. укладеного між Приватним підприємством "Серпень-2003" та Фермерським господарством "Південь", у двох оригінальних примірниках, після нанесення підписів представниками юридичних осіб - учасників зазначеного договору...»не представилось можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку. Питання ухвали: «...в який період часу здійснювалась допечатка...»не вирішувалось у зв'язку з тим, що на теперішній час в СТЕД відсутня методика по встановлення часу друкування текстів за допомогою струминного принтеру.

Таким чином, при укладанні спірного договору відповідачем навмисно було введено позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача у якості доказів недійсності договору в частині запису «за одну плиту»у п. 1.2 на накладні № № 1, 2, 3, 10.01.2008 року, оскільки вказані документи не містять відомостей щодо вартості товару (плит) за Договором.

Довіреність серії ЯОИ № 670457 на отримання товару (зокрема дорожніх плит) на суму 400 000,00 гривень від 01.01.2008 року не приймається до уваги судом як доказ узгодження ціни товару за спірним Договором, оскільки запис "Чотириста тисяч" та "грн." проставлені у графі "кількість" та "одиниця виміру", відповідно. Тобто бланк довіреності взагалі не передбачає зазначення відомостей про ціну та вартість товару.

Судом не застосовуються наслідки недійсності правочину, оскільки позивач не звертався до суду з відповідною заявою та не представив, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, доказів виконання спірного Договору сторонами, що унеможливлює застосування зазначених наслідків. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку окремого позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити.

2.           Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.01.08 р., укладений між Приватним підприємством "Серпень-2003" та Фермерським господарством "Південь", в частині запису "за одну плиту" у пункті 1.2. зазначеного договору.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Серпень-2003" (ідентифікаційний код - 32618670, адреса - 73000, місто Херсон, пров. Мідний, 51, р\рахунок –не відомий) на користь Фермерського господарства "Південь" (ідентифікаційний код –23035751, адреса –56224, Миколаївська область, Березнигуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45, р\рахунок –не відомий) 85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 312грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "14" червня 2010 р.