Рішення № 10057434, 11.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2010 Справа № 13/162-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Промінвестгруп-ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никметал"

про стягнення 131358,83 грн,

за участі представників сторін:

позивача –Тимофієва Ю.Л. (представника за дорученням),

відповідача –Риженко Д.О. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 2 жовтня 2009 року відкрито провадження у даній справі за вимогами позивача про стягнення з відповідача 124758,63 грн, з яких: 100000 грн основної заборгованості, 7648,35 грн відсотків за користування позикою, 5198,20 грн інфляційних, 1912,08 грн річних, 10000 грн збитків, які пов’язані з витратами на юридичні послуги; а також 1247,58 грн витрат по сплаті державного мита та 315 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 21/01-8ФП про надання поворотної фінансової допомоги від 21.01.2009 р. щодо своєчасного повернення наданої позики в розмірі 100000 грн. В подальшому заявою від 18.05.2010 р. позивач збільшив розмір позовних вимог до стягнення 131358,83 грн, з яких: 100000 грн основної заборгованості, 13662,86 грн відсотків за користування позикою, 13896,52 грн інфляційних, 3799,45 грн річних; а також 1313,58 грн витрат по сплаті державного мита та 315 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та, фактично, відмовився від стягнення 10000 грн збитків, які пов’язані з витратами на юридичні послуги.

Відповідачем відзив на позов не надано, проте його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пославшись на порушення позивачем положень статті 5 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язкового застосування заходів досудового врегулювання спору, а також на факт неотримання від позивача вимоги про повернення коштів.

Безпосередньо розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 20 жовтня 2009 року, 18 та 27 травня, а також 8 червня з оголошенням перерви для прийняття рішення до 11 червня поточного року. В період з 22.10.2009 р. по 06.05.2010 р. провадження у справі було зупинене у зв’язку з оскарженням позивачем ухвали про порушення провадження у справі в апеляційному та касаційному порядку.

Під час судового розгляду справи позивачем заявлені клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, проте вони судом відхилені у зв’язку з недоведеністю необхідності вжиття таких заходів та неможливості виконання рішення у випадку його прийняття на користь позивача.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 21 січня 2009 року між сторонами укладено договір № 21/01-8ФП про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу (пункт 1.1.) у вигляді грошової суми в національній валюті України на визначений строк (пункт 1.2.) в розмірі 100000 грн без ПДВ (пункт 2.1.). Сторони обумовили, що поворотна фінансова допомога надається відповідачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (пункт 2.2.), та вона надається до моменту пред’явлення вимоги про її повернення (пункти 2.4., 3.1).

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 51 від 22 січня 2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача обумовлену суму позики в розмірі 100000 грн, зазначивши в ньому відповідне призначення платежу: „Зворотна фінансова допомога згідно договору 21/01-8ФП від 21.01.09, без ПДВ”.

Аналіз вказаних правовідносин свідчить, що між сторонами виникли зобов’язання, які за своєю юридичною природою носять характер позики, у зв’язку з чим підлягають регулюванню параграфом 1 глави 71 ЦК України. Зокрема, за статтею 1046 цього Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, позивач виконав умови договору про перерахування коштів відповідачу, а тому він є укладеним.

З метою повернення наданої позики позивач 29 квітня 2009 року надіслав відповідачу відповідну вимогу за вих. № 7 та просив його повернути кошти в строк до 15 травня 2009 року. Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення у поштове відправлення, на якому проставлено штемпельний відбиток відділення пошти від 29.04.2009 р., згідно до якого до поштового конверту вкладено лист-повідомлення про повернення грошових коштів.

Не дивлячись на взяті на себе зобов’язання по поверненню коштів відповідач їх не повернув. Напроти під час судового розгляду справи його представник, не оспорюючи факту отримання коштів, стверджував про неотримання вимоги про повернення.

Приписами статті 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позику, а саме позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вказані правові приписи відповідач зобов’язаний був повернути позику до 15 травня 2009 року –строку вказаного у листі про повернення коштів.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому неповернення відповідачем отриманої грошової позики є порушенням господарських зобов’язань за вказаним договором, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд не враховує заперечення відповідача відносно обов’язковості досудового врегулювання спору виходячи з наступного.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що спори між ними вирішуються шляхом переговорів.

За частиною 1 статті 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 „У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)”) Конституційний Суд надав відповідне тлумачення положенням статті 124 Конституції України, зазначивши, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, досудове врегулювання спору, визначене за договором, не є обмеженням права позивача на судовий захист.

Як зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення 13662,86 грн відсотків за користування позикою, але стягнення цієї суми є неправомірним у зв’язку з наступним.

Так, згідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В даному випадку відповідно до пункту 2.2. договору сторонами обумовлено безоплатність наданої грошової позики, що судом сприймається як надання позики без сплати відповідних процентів за її користування, а тому нарахування позивачем таких процентів на рівні облікової ставки Національного банку України є помилковим, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. В свою чергу, частиною 2 статті 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На виконання названих правових положень позивачем нараховані для сплати відповідачу 13896,52 грн інфляційних за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року та 3799,45 грн річних за період з 10 лютого 2009 року по 18 травня 2010 року. Проте, нарахування інфляційних та річних у вказаних сумах є помилковим.

Зокрема, як зазначено вище, строк повернення позики визначено моментом вимоги, а саме до 15 травня 2009 року, тобто лише з 16 травня починається відлік невиконання відповідачем зобов’язання по поверненню позики, а тому нарахування інфляційних та річних повинно здійснюватись починаючи з 16 травня 2009 року по день нарахування позивачем цих сум, а саме по 18 травня 2010 року.

У зв’язку з визначенням саме цього строку, правильним розрахунком інфляційних є наступний (зроблений за допомогою програмного забезпечення „Ліга-Закон”):

Період

заборгованості

Сума боргу

(грн.)

Середній індекс

інфляції за періодІнфляційне збільшення

суми боргу

16.05.2009 -

18.05.2010 100000 1.085 8500.00 Таким чином, сума інфляційних складає 8500 грн.

В свою чергу, правильним розрахунком річних є наступний (зроблений за допомогою програмного забезпечення „Ліга-Закон”):

Сума боргу

(грн.) Період прострочення Кількість днів

прострочення Розмір процентів

річних Загальна сума

процентів

100000 16.05.2009 - 18.05.2010 368 3% 3024.66 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 3024,66 грн. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 8500 грн інфляційних та 3024,66 грн річних.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому суд зазначає, що позивачем помилково сплачено 312,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 р. „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258” розмір оплати таких витрат починаючи з 13.08.2009 р. (дня опублікування в газеті „Урядовий кур’єр” № 146 від 13.08.2009 р.) складає 236 грн, а тому при розрахунку витрат судом взято саме цю суму, оскільки надлишкова сума оплати підлягає поверненню позивачу.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Никметал” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Краснофлотська, буд. 40, кв. 8; код 35330191, розрахунковий рахунок 26008210377 у ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Промінвестгруп-ЛТД” (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 39 - 41, оф. 90; код 35234016, розрахунковий рахунок 26001300046776 в АКБ „Форум”, МФО 322948) –100000 грн основної заборгованості, 8500 грн інфляційних, 3024,66 грн річних, 1115,25 грн витрат по сплаті державного мита та 200,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.          

Суддя М.К. Закурін