Рішення № 100573542, 30.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5318/21

Провадження № 2-а/752/245/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

за участю секретаря Сінчук І. А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за адміністративним позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних витрат до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гавриліва Андрія Володимировича, третя особа - ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - КМЦНСВ) звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гавриліва А. В. про визнання дій протиправними та скасування постанови.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилова А. В. від 04 лютого 2021 року у ВП № 62586519 накладено на боржника - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

В постанові про накладення штрафу від 04 лютого 2021 року ВП № 62586519 державний виконавець посилається на частину другу та третю статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», де встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так відповідно до частини другої цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконання рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанні встановлено - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Однак, виконати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року у справі № 752/10432/19, яким зобов`язано КМЦНСВ відповідно до рішень Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 липня 2018 року та від 24 липня 2018 року, а саме, на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, нарахувати одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати, із урахуванням розмірі мінімальної заробітної плати за 2017 рік. Мінімальна заробітна плата у 2017 році складає 3200 грн. 3200 грн х 45 = 144000 грн. з урахуванням проведених виплат, доплатити недоотримані позивачем кошти, - відповідач не має можливості через відсутність бюджетних призначень на вказані цілі. Позивач зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а тому відсутні підстави для накладення штрафу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати дії старшого державного виконавця Гаврилова А. В. неправомірними; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 лютого 2021 року ВП № 62586519 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року позовну заяву КМЦНСВ залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

11 травня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача, якою недоліки позовної заяви усунуті.

На підставі вказаного, суддею Голосіївського районного суду міста Києва 28 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Представник позивача з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений КАС України, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, яку відповідач отримав 05 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Третя особа пояснення на позов та/або будь-які клопотання до суду не подавала.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 62586519 з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі № 752/10432/19 про зобов`язання КМЦНСВ відповідно до рішень Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 липня 2018 року та від 24 липня 2018 року, а саме на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, нарахувати одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати, із урахуванням розмірі мінімальної заробітної плати за 2017 рік. Мінімальна заробітна плата у 2017 році складає 3200 грн. 3200 грн х 45 = 144000 грн. з урахуванням проведених виплат, доплатити недоотримані позивачем кошти.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції) м. Київ Гавриліва А. В. від 04 лютого 2021 року за невиконання без поважних причин бордником рішення накладено на КМЦНСВ штраф на користь держави у розмірі 5 100 грн.

В постанові про накладення штрафу від 04 лютого 2021 року, старший державний виконавець посилається на частини другу-третю статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі невиконання рішення суду без поважних причин - державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, КМЦНСВ звернувся до суду з даним позовом, наголошуючи на тому, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, - визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд звертає увагу на те, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Таким чином, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» не встановлений.

У зв`язку з цим суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення, керується власним переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні приєднаних до матеріалів справи доказів, як це передбачено частиною першою статті 90 КАС України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Таким чином, КМЦНСВ лише здійснює фактичну виплату громадянам коштів, які надходять із Державного бюджету України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що ненадходження відповідних коштів із Державного бюджету України є поважною причиною невиконання КМЦНСВ судового рішення у частині факчтиної виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати, із урахуванням розмірі мінімальної заробітної плати за 2017 рік. Мінімальна заробітна плата у 2017 році складає 3200 грн. 3200 грн х 45 = 144000 грн. з урахуванням проведених виплат .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що стороною позивача доведено підставність позову, однак, відповідачем доводи позивача жодними доказами не спростовано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу на КМЦНСВ у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статями 243-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гавриліва Андрія Володимировича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04 лютого 2021 року ВП № 62586519 неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гавриліва Андрія Володимировича від 04 лютого 2021 року ВП № 62586519 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.

Відомості про учасників справи:

позивач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, адреса місця знаходження: просп. Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165; код ЄДРПОУ: 22886300.

відповідач - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилів Андрій Володимирович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2.

третя особа - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. А. Кирильчук