Рішення № 100568852, 20.10.2021, Старобільський районний суд Луганської області

20.10.2021

Справа № 431/4705/21

Провадження № 2-о/431/1810/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Пелиха О.О.,

за участю секретаря с/з Бітарової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту постійного спільного проживання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного спільного проживання.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом її народження було складено актовий запис та видано свідоцтва про народження - де у графі мати вказано - російською мовою ОСОБА_2 . У подальшому вона під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Її матір також повторно реєструвала шлюб та відповідно змінювала прізвище на « ОСОБА_1 », але свідоцтво про шлюб не зберіглося. Останні роки життя матір важко хворіла, у зв`язку з чим вона допомагала їй та періодично жила разом з нею. Починаючи з 2014 року вона жила з матір`ю постійно. ІНФОРМАЦІЯ_2 матір померла. Вона здійснювала її поховання та займалася оформленням свідоцтва про смерть. Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке вона має намір успадкувати, проте нотаріус відмовила в оформленні спадщини посилаючись на відсутність доказів про спільне проживання її та матері на момент смерті останньої. Встановлення факту спільного проживання разом із матір`ю на момент смерті має для неї юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на оформлення спадщини.

Ухвалою суду від 24.09.2021 відкрито окреме провадження у справі.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з`явилися, в заяві просили суд розглянути справу без їх участі, заяву підтримали та просили суд її задовольнити.

Заінтересована особа - представник Старобільської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень щодо заяви не має.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (російською мовою) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_8 , матір`ю ОСОБА_2 (російською мовою) (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.13).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З копії паспорту громадянина України, серія НОМЕР_4 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 07.02.2005, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована була також і ОСОБА_6 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, серії НОМЕР_5 (а.с.9).

Згідно довідки ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_6 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1

Надані докази свідчать про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Обставини проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_6 на момент її смерті в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала за нею догляд, вели спільне господарство.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки його встановлення необхідно для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті - ОСОБА_6 ..

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви у повному обсязі.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту постійного спільного проживання задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Петровське Луганської області, постійно спільно проживала однією родиною разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою України, уродженкою м. Красний Луч Луганської області, за адресою: АДРЕСА_1 , на момент її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Пелих