Рішення № 100568209, 19.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2483/21

Провадження № 2/201/1807/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04 березня 2021 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 44302,42 грн., з яких 9120,23 грн. - заборгованість за кредитом; 35182,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2270 грн.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 22 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із метою отримання банківських послуг і отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписом заяви відповідач погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов`язання за договором про надання банківських послуг позивач виконала у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав і не повернув грошові кошти, а також проценти за користування кредитом. У зв`язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 21 січня 2021 року становить 44302,42 грн., з яких 9120,23 грн. - заборгованість за кредитом; 35182,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати у розмірі 2270 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 березня 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 15 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

До суду 29 червня 2021 року від відповідача надійшли заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача 19 жовтня 2021 року надав суду заяву з проханням задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 19 жовтня 2021 року надав суду письмові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 листопада 2007 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір № SAMDN03000017336804, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав картку Visa Platinum, з встановленим кредитним лімітом 25000 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із розрахунком заборгованості, доданого представником позивача до позовної заяви, відповідач зобов`язання щодо повернення суми кредиту не виконав, у зв`язку з чим станом на 21 січня 2021 року утворилася заборгованість, яка становить 44302,42 грн., з яких 9120,23 грн. - заборгованість за кредитом; 35182,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 4-10).

Як вбачається із виписки за договором від 22 листопада 2007 року, останній платіж на виконання умов договору ОСОБА_1 внесено 25 січня 2017 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання»(статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому переривання позовної давності можливо лише в межах строку позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша, третя статті 264 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Таким чином, на підставі наявних у матеріалах справи доказах, поданих сторонами, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки останній платіж на виконання умов договору внесений відповідачем 25 січня 2017 року, а тому строк позовної давності розпочався спочатку з 26 січня 2017 року та закінчився 26 січня 2020 року, а позивач до суду із цим позовом звернувся у березні 2021 року.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев