Ухвала суду № 100567766, 25.10.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33618/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано судді Григоренко І. В., згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 13 липня 2018 року у справі відкрито провадження і призначено справу до розгляду.

Ухвалою судді від 08 червня 2021 року головуючим суддею Григоренко І. В заявлено самовідвід від розгляду цієї справи, оскільки предметом спору у ній є відшкодування моральної шкоди, заподіяної, на думку позивача, повторним порушенням його прав, у тому числі, власне суддею Печерського районного суду м. Києва Григоренко І. В. під час розгляду справи.

20 жовтня 2021 року, згідно з протоколом автоматичного розподілу справи, здійсненого на підставі розпорядження № 374 від 19 жовтня 2021 року керівника апарату суду, ця справа надійшла у провадження судді Литвинової І. В.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про заявлення самовідводу з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди, заподіяної, на переконання ОСОБА_1 , повторним порушенням його прав, зокрема, суддею Печерського районного суду м. Києва Григоренко І. В., яка є колегою і суддею суду з діючими повноваженнями.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. The Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffredela Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229). Заява про самовідвід судді підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37, 38 даного Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Таким чином, з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді зазначеної справи, запобігання звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів неупередженість судді, вважаю за доцільне заявити самовідвід від розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1-33, 36, 37 39, 40, 41 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заявити у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, самовідвід.

Передати матеріали за позовом для виконання вимог пункту 15.4 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяІ. В. Литвинова