Рішення № 100564327, 14.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15097/21

Провадження № 2/752/7584/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.09.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участі секретаря - Потапенко Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Качай гроші» про визнання недійсним кредитного договору №00-521319 від 21.11.2019 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2019 року між сторонами начебто булоукладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №00-521319, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» надало позивачу грошові кошти, а позивач отримав такі грошові кошти та зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.

Зазначає, що в період з 20 по 21 листопада 2019 року невідомі особи заволоділи його мобільним телефоном, отримали незаконним способом доступ до його персональних даних, здійснили реєстрацію на сайті кредитування з використанням його персональних даних, та оформили кредит на суму 6 500,00 грн.

Позивач посилається на те, що ніколи онлайн-кредитів не оформляв, в зв`язку з чим просить визнати недійсним оспорюваний кредитний договір, укладений між ним та ТОВ «Качай гроші».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2021 року відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Качай Гроші», у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки договір укладався дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого у сторін такогодоговору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. 21.11.2019 року позичальником було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з її умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та позивачем було вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.Щодо вчинення шахрайських дій при укладенні договору, відповідач зазначає, що за весь період позивачем до товариства не було надано жодного доказу здійснення таких дій відносно позивача, в справі відсутні підозрювані чи обвинувачені особи, та не підтверджено факту шахрайства.

06.09.2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 був укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 00-521319, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальнику у власність кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбаченні договором.

Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого у сторін договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Встановлено, що 21.11.2019 року ОСОБА_1 було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з її умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору.

В оферті зазначено про умови надання позики, в тому числі:

сума кредиту - 6 500,00 грн. (п. 1.2);

строк, на який надається позика - 30 днів (п. 1.3);

дата повернення позики (останній день) 21.12.2019 року (п. 1.3);

процентна ставка за користування позикою в день - 0,01 %

реальна річна процентна ставка 4,00 %;

загальна вартість кредиту - 6 519,50 грн. (п. 1.7);

тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4).

Суд вважає, що доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем ТОВ «Качай Гроші» належним чином виконано свої договірні зобов`язання, перерахувавши 21.11.2019 року на вказаний позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 6 500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільнимі відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладенийв електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. При цьому, Верховний Суд наголосив на тому, що практика у даній категорії справ є незмінною та була висловлена в інших постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України.

З наведеного слідує, про факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі шляхом його підписання позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

До того ж, суд дійшов висновку, що посилання позивача на вчинення шахрайських дій при укладенні договору та неможливість укладення кредитного договору з цих підстав, є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя: