Рішення № 100564288, 16.09.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/724/21

Провадження №2/367/3560/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 вересня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бичок Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2020 року о 16 годині 15 хвилин в м. Ірпені по вул. Університетській, 23- А, ОСОБА_3 керував автомобілем «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Audi» державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 . 12 січня 2021 року постановою Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 367/7660/20). Поліс №АР/7301520 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтверджує, що ОСОБА_5 застрахував цивільну правову відповідальність в AT «СГ «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243), страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, сума франшизи становить 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, строк дії поліса з 24 квітня 2020 року до 23 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 стверджує, що розмір страхового відшкодування склав 56 770 (п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят) гривень 66 копійок, які були перераховані на його рахунок 04 грудня 2020 року.

Зазначає, що у відповідності до висновку експерта Тараканова Ю.Ю., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз по спеціальності 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (свідоцтво ЦЕКК Міністерства юстиції України № 354, дійсне до 07.06.2022 року), № 365 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 25 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту складає ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 311 328 (триста одинадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 83 копійки, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 197 756 (сто дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 35 копійок.

Зазначає, що 04 грудня 2020 року на адресу ОСОБА_4 направлено лист про відшкодування шкоди, проте, станом на дату подання позовної заяви до суду відповідь не надходила. 26 січня 2021 року на адресу ОСОБА_4 направлено повторно лист про відшкодування шкоди, та відповідь не надходила.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 140 985 (сто сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 69 копійок та судові витрати в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 86 копійок.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надав заяву, за змістом якої позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки поштовим зв`язком за місцезнаходженням та розміщенням оголошення на сайті «Судова влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 листопада 2020 року о 16 годині 15 хвилин в м. Ірпені по вул. Університетській, 23- А, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

12 січня 2021 року постановою Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_3 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 367/7660/20) (а.с. 44-46).

Відповідно до копії полісу №АР/7301520 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_5 застрахував цивільну правову відповідальність в AT «СГ «ТАС», страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, сума франшизи становить 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, строк дії поліса з 24 квітня 2020 року до 23 квітня 2021 року (а.с.17-18).

20 листопада 2020 року між судовим експертом Таракановим Юрієм Юрійовичем та ОСОБА_1 укладено Договір про проведення автотоварознавчої експертизи з вирішення наступного питання: який розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталося 13 листопада 2020 року, станом на дату ДТП.

Відповідно до копії висновку експерта Тараканова Ю.Ю., №365 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 25 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 311 328 (триста одинадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 83 копійки, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 197 756 (сто дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 35 копійок (а.с. 19-33). Суд визнає вказаний висновок експерта допустимим доказом, оскільки у висновку зазначено про те, що він підготовлений для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

ОСОБА_1 04 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року на адресу ОСОБА_4 направлено листи про відшкодування шкоди (а.с. 47-48).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз`яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за вчинення ДТП виникає після визнання винним у вчиненні ДТП одного з учасників ДТП, а до того часу вона є недоведеною.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Згідно із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15: « Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України. Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п.п. 55-58 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: «55. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

56. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

57. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

58. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Згідно із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №686/17155/15-ц: «Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Судом встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2021 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.п.а) п.38.1.1 ч.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, суд враховує, що АТ «СГ «ТАС», яке виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 56 770 гривень 66 копійок, має право звернутися до відповідача ОСОБА_3 із регресним позовом.

Враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду достатньо доказів на підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, і на думку суду дані докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187, ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 140 985 (сто сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять ) гривень 86 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук