Ухвала суду № 100563811, 18.10.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 947/24829/21

Провадження №2/523/5426/21

У Х В А Л А

"18" жовтня 2021 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи подану через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: Одеська область Ананьївський район, с. Долинське) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта» (код ЄДРПОУ: 32416836, місце знаходження: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 1), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання договорів недійсними, та застосування реституції, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, та застосування реституції звернулась адвокат Галайчук Ганна Сергіївна.

В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначила, що 01.07.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Атланта» було укладено Договір № 29/81 про надання послуг покупцю, за умовами якого виконавець послуг, тобто відповідач мав надати замовнику інформаційно-посередницькі послуги, пов`язані з придбання об`єкта нерухомості, а саме: двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 . Представник зазначає, що Договором, а саме, п.6.п.7 передбачені вартість послуг, що надаються замовнику. Представник зазначає, що відповідно до умов п.9 Договору, передбачено, що у разі неможливості виконання умов Договору з вини Замовника, останній сплачує Виконавцю штраф у розмірі: 100% вартості послуг, передбаченої п.6 цього Договору, з урахуванням частини винагороди, отриманої Виконавцем в момент його підписання.

Того ж дня, 01.07.2020 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Атланта» та ОСОБА_2 , було укладено Договір № 29/81 про намір укласти угоду. Так, відповідно до умов п.п.1.1. цього договору Власник та Набувач зобов`язується в майбутньому укласти і нотаріально посвідчити договір відчуження, згідно якого Власник передає Набувачу у власність двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить власнику, а набувач у свою чергу сплачує Власнику ціну об`єкта на умова передбачених Договором.

Представник позивача зазначає, що Договір № 29/81 про надання послуг та Договір № 29/81 про намір укласти угоду від 01.07.2020 року є незаконними та, такими, що порушують права ОСОБА_1 , як споживача послуг, а тому договори підлягають визнанню недійсними з застосуванням реституції. Представник зазначає, що Договори є не справедливими, суперечать принципу добросовісності. Умови договору становлять жорсткі обов`язки для споживача, зокрема п.9 Договору про надання послуг, зобов`язує споживача сплатити 100% вартості послуг.

Щодо Договору № 29/81 про намір укласти угоду, представник зазначає, що за умовами даного Договору, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зобов`язались до 22.07.2020 року, укласти та нотаріально посвідчити Договір відчуження квартири, в забезпечення чого, позивач, сплатив Власнику 1 000 доларів США, що зараховується в рахунок належних платежів за договором відчуження. Представник позивача зазначає, що дана сума грошових коштів, є авансом, а не завдатком, а відтак, підлягає поверненню.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, та у разі визнання правочину недійсним, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У зв`язку з викладеним просить: визнати недійсним Договір № 29/81 від 01.07.2020 року про надання послуг покупцю укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ «Атланта», та застосувати реституцію, шляхом зобов`язання ТОВ «Атланта» повернути ОСОБА_1 , сплачену за договором суму коштів у розмірі: 13 335 гривень; визнати недійсним Договір № 29/81 від 01.07.2020 року про намір укласти угоду укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , та застосувати реституцію, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , повернути ОСОБА_3 , сплачену за договором суму грошових коштів в розмірі: 1 000 доларів США.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.08.2021 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , передано на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з підстав, передбачених ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо можливості прийняття позовної заяви до провадження, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Позивач, при зверненні з вимогами до суду посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених цим Законом.

Однак, в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 22 цього Закону.

З позову вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх прав, що порушені на його думку, виходячи з умов договорів. Порушення прав, саме як споживача, у позовній заяві не обґрунтовано. Таким чином, із позову вбачається, що позивач звернувся за захистом цивільних прав.

Зі змісту позовних вимог, не можливо однозначно встановити, що між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 і ТОВ «Атланта» з іншого боку, виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору, тобто з підстави позовних вимог не містять в собі чіткого визначення порушення прав саме споживача, яке б підпадало під норми дії Закону «Про захист прав споживачів», зокрема, ст. 21 цього Закону.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

У відповідності до положень ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2021 року з 01 січня встановлений у розмірі 2270 гривень.

Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Слід зазначити, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним Договору №29/81 про надання послуг покупцю від 01.07.2020 року; та Договору № 29/81 про намір укласти угоду від 01.07.2020 року.

Згідно з нормами ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України №484-VIII від 22.05.2015 р. (з врахуванням змін) у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно до п.1.2) ч.2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, позивачем порушено вимогу про застосування реституції, шляхом зобов`язанням відповідачів, а саме: ТОВ «Атланта» повернути грошові кошти у розмірі: 13 335 гривень та ОСОБА_2 , повернути грошові кошти у розмірі: 1 000 доларів США, однак, до позовної заяви не надано доказів на підтвердження отримання відповідачами коштів у зазначеному розмірі, тобто позовна заява в цій частині не підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.ч.5,6 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, суддя встановив, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки, позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження сплати судового збору, або доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору, та не надано доказів на підтвердження обставин позовних вимог.

З урахуванням викладеного, на виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачу ОСОБА_1 , необхідно надати суду: - платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі: 1 816 гривень за дві вимоги немайнового характеру, тобто (908, 00 + 908, 00=1 816 грн.), що відповідатиме розміру та ставці судового збору за подання до суду позовної заяви, що містить дві вимоги немайнового характеру, за платіжними реквізитами, які зазначені на офіційному веб-сайті Суворовського районного суду м. Одеси (веб-сайт: https://sv.od.court.gov.ua) або докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору. Також, на виконання вимог ч. 5 ст.177 ЦПК України, позивачу, необхідно надати суду докази (розписки, квитанції/платіжне доручення тощо) на підтвердження позовних вимог щодо передання/отримання відповідачами грошових коштів у розмірах зазначених у позові.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, необхідно дійти висновку про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 8, 175, 177, 185, 353 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, та застосування реституції - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням вимог викладених в ухвалі суду, а саме:

- надати платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі: 1 816 гривень, 00 коп., або докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»;

- надати суду, на виконання вимог ч.5 ст.177 ЦПК України, докази на підтвердження позовних вимог в частині застосування реституції.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про залишення заяви без руху щодо визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: