Ухвала суду № 100562954, 20.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31819/21

Провадження № 1-кс/947/14359/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Кривенко В.В., прокурора Турлак М.С., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Судакова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві Козюри С.О., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Турлаком М.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160450000100 від 07.05.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопавлівка Фрунзівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення перебував на посаді лісника обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.1 ст.364, ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020160450000100 від 07.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

Наказом директора Державного підприємства «Великомихайлівське лісове господарство» № 32\3 від 02.07.2012 ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра лісу обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство».

В подальшому, наказом директора Державного підприємства «Великомихайлівське лісове господарство» № 24-к від 01.05.2015 ОСОБА_1 переведено з посади на посаду майстра лісу обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство» на посаду лісника обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство».

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» передбачено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до Положення «Про державну лісову охорону», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, керівник, головний лісничий, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх

категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагенства, входять до складу державної лісової охорони та є посадовими особами державної лісової охорони.

Статтею 4 зазначеного Положення передбачено, що основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, а також використання лісових ресурсів.

При реалізації зазначених вище повноважень, згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, як службова особа державної лісової охорони ОСОБА_1 зобов`язаний був діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, законами України та іншими діючими нормативно-правовими актами, у тому числі й керівними документами Держлісагенства та Положенням «Про державну лісову охорону» щодо припинення, запобігання та не допущення лісопорушень. Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу та згідно ст. 1 цього ж кодексу перебувають під охороною держави.

Відповідно до посадової інструкції лісничого, затвердженої 01.05.2015 директором ДП «Великомихайлівське лісове господарство», лісничий ОСОБА_1 здійснює охорону лісів.

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного 05.01.2019 ДП «Великомихайлівське лісове господарство» в особі керівника ОСОБА_2 та лісником Фрунзівського лісництва

ДП «Великомихайлівське лісове господарство» ОСОБА_1 , останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, довірених йому на зберігання, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для відвернення шкоди; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей.

Згідно з приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, виконуючи обов`язки лісничого Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство», ОСОБА_1 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 7 Лісового кодексу України, передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, при цьому, згідно ст. 17 цього кодексу, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Зазначені підприємства, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України мають виключне право на заготівлю деревини.

Відповідно до п.8 ст.19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Постановою КМУ «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» №761 від 23.05.2007 затверджено «Порядок спеціального використання лісових ресурсів», який визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів - заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів.

Приблизно на початку 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел на здійснення незаконної вирубки деревини на ввірених йому територіях обходу № 7 лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство» без оприбуткування по бухгалтерському обліку ДП «Великомихайлівське лісове господарство», з метою її подальшого продажу та отримання неправомірної вигоди.

Для реалізації свого злочинного умислу, направленого на здійснення незаконних порубок деревини, ОСОБА_1 на початку 2019 року, встановити точну дату та час у ході досудового розслідування не представилось можливим, залучив найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, для здійснення незаконних порубок на ввірених йому обходах № 7 лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство» з подальшим вивезенням незаконно вирубленої деревини за допомогою гужового та автомобільного транспорту та подальшої її реалізації з метою отримання неправомірної вигоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді лісника обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство», як службова та матеріально-відповідальна особа, будучи зобов`язаним належним чином виконувати свої службові обов`язки з охорони та збереження лісових насаджень, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у порушення зазначених вище нормативно-правових актів та своїх службових обов`язків, зловживаючи службовим становищем шляхом безперешкодного доступу до ввірених йому лісових ресурсів та можливістю створити уяву в найманих працівників про законність своїх дій, всупереч інтересам служби, умисно, ігноруючи вимоги «Порядку спеціального використання лісових ресурсів» вирішив отримати неправомірну вигоду для самого себе,здійснивши незаконну порубку деревини на ввіреній йому території кварталу № 56 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» для подальшого її продажу місцевим мешканцям.

Так, близько серпня місяця 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, на території виділу №13 кварталу № 56 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ», на земельній ділянці з координатами 47.331035, 29.754502, яка знаходиться на південному сході на відстані 371 м від південної окраїни с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, здійснив незаконну порубку 27-ми сироростучих дерев породи «Дуб червоний» та 5-ти сироростучих дерев породи «Клен гостролистий» до ступеню припинення зросту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, на території виділу № 15 кварталу № 56 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва

ДП «Великомихайлівське ЛГ» на земельній ділянці з координатами 47.423386, 29.730500, яка знаходиться на відстані біля 119 м на схід від автошляху з напрямком «Захарівка – Марянівка» біля с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, здійснив незаконну порубку 4-ох сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», 11-ти сироростучих дерев породи «Клен гостролистий», 3-ох сироростучих дерев породи «Черешня», до ступеню припинення зросту та 8-ми сухостійних дерев породи «Клен гостролистий».

Продовжуючи свій злочинний умисел, на території виділу № 15 кварталу № 56 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва

ДП «Великомихайлівське ЛГ» на земельній ділянці з координатами 47.423358, 29.730199, яка знаходиться на відстані біля 91,1 м на схід від автошляху з напрямком «Захарівка – Марянівка» біля с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, здійснив незаконну порубку 2-ох сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», 27-ми сироростучих дерев породи «Клен гостролистий», 3-ох сироростучих дерев породи «Черешня» до ступеню припинення зросту та 9-ти сухостійних дерев породи «Клен гостролистий».

В подальшому, ОСОБА_1 здійснивши незаконну порубку деревини на ввіреній йомутериторії кварталу № 56 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» шляхом зловживання своїм службовим становищем, не оприбуткувавши по бухгалтерському обліку ДП «Великомихайлівське лісове господарство», розпорядився отриманою деревиною на власний розсуд, реалізувавши місцевим жителям, чим отримав неправомірну вигоду для самого себе та спричинив шкоду державі на суму 181202 (сто вісімдесят одну тисячу двісті дві) гривні 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді лісника обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство», як службова та матеріально-відповідальна особа, будучи зобов`язаним належним чином виконувати свої службові обов`язки з охорони та збереження лісових насаджень, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у порушення зазначених вище нормативно-правових актів та своїх службових обов`язків, зловживаючи службовим становищем шляхом безперешкодного доступу до ввірених йому лісових ресурсів та можливістю створити уяву в найманих працівників про законність своїх дій, всупереч інтересам служби, умисно, ігноруючи вимоги «Порядку спеціального використання лісових ресурсів» повторно отримати неправомірну вигоду для самого себе, здійснивши незаконну порубку деревини на ввіреній йому території кварталу № 51 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» для подальшого її продажу місцевим мешканцям.

Так, близько серпня місяця 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, на території виділів № 25, № 28 кварталу № 51 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» на земельній ділянці з координатами 47.434988, 29.713224 на відстані біля 990 м на захід від автошляху напрямком «Захарівка – Марянівка» від північної окраїни с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, повторно здійснив незаконну порубку 82-ох сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», 20-ти сироростучих дерев породи «Клен гостролистий», 1-го сироростучого дерева породи «Ясен» до ступеню припинення зросту, 5-ти сухостійних дерев породи «Дуб звичайний» та 2-ох сухостійних дерев породи «Клен гостролистий» та повторно шляхом зловживання своїм службовим становищем, не оприбуткувавши по бухгалтерському обліку ДП «Великомихайлівське лісове господарство», розпорядився отриманою деревиною на власний розсуд шляхом продажу місцевим жителям, чим отримав неправомірну вигоду для самого себе та спричинив шкоду державі на суму 426433 (чотириста двадцять шість тисяч чотириста тридцять три) гривні 16 (сорок дві) копійки.

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді лісника обходу № 7 Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське лісове господарство», як службова та матеріально-відповідальна особа, будучи зобов`язаним належним чином виконувати свої службові обов`язки з охорони та збереження лісових насаджень, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у порушення зазначених вище нормативно-правових актів та своїх службових обов`язків, зловживаючи службовим становищем шляхом безперешкодного доступу до ввірених йому лісових ресурсів та можливістю створити уяву в найманих працівників про законність своїх дій, всупереч інтересам служби, умисно, ігноруючи вимоги «Порядку спеціального використання лісових ресурсів» повторно отримати неправомірну вигоду для самого себе, здійснивши незаконну порубку деревини на ввіреній йому території кварталу № 52 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» для подальшого її продажу місцевим мешканцям.

Так, близько серпня місяця 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, на території виділів № 6, № 11, № 17 кварталу № 52 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» на земельній ділянці з координатами 47.428304, 29.712770 на відстані біля 220 м від південно-західного кута лісового масиву (квартал № 52) вздовж південної окраїни цього лісового масиву та на відстані 30 – 80 м від зазначеної окраїни лісового масиву в його глибину у північному напрямку за межами с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, повторно здійснив незаконну порубку 11-ти сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», 29-ти сироростучих дерев породи «Ясен» до ступеню припинення зросту, 4-ох сухостійних дерев породи «Дуб звичайний» та 3-ох сухостійних дерев породи «Ясен».

Продовжуючи свій злочинний умисел, виділів № 5, № 6, № 8 – 10 кварталу № 52 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва

ДП «Великомихайлівське ЛГ» на земельних ділянках з координатами 47.429625, 29.709938; 47.430568, 29.709573; 47.430943, 29.711837 на відстані біля 320 - 390 м від південно-західного кута лісового масиву (квартал № 52) на північний захід вздовж західної окраїни цього лісового масиву та на відстані 100 – 160 м від зазначеної окраїни лісового масиву в його глибину у східному та північно-східному напрямках, за межами с. ГірківкаЗахарівського району Одеської області, ОСОБА_1 із залученням найманих працівників, які не були обізнані про його злочинний умисел, повторно здійснив незаконну порубку 48-ми сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», 32-ох сироростучих дерев породи «Ясен» до ступеню припинення зросту, 3-ох сухостійних дерев породи «Дуб звичайний» та 4-ох сухостійних дерев породи «Ясен».

В подальшому, ОСОБА_1 повторно здійснивши незаконну порубку деревини на ввіреній йомутериторії кварталу № 52 (обхід № 7) лісового масиву Фрунзівського лісництва ДП «Великомихайлівське ЛГ» повторно шляхом зловживання своїм службовим становищем, не оприбуткувавши по бухгалтерському обліку ДП «Великомихайлівське лісове господарство», розпорядився отриманою деревиною на власний розсуд продавши місцевим жителям, чим отримав неправомірну вигоду для самого себе та спричинив шкоду державі на суму 647272 (шістсот сорок сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 16 (шістнадцять) копійок.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України,а саме:

1) переховуватися від органів розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) - підозрюваний ОСОБА_1 ,підозрюється у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв`язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування (наприклад на тимчасово окупованих територіях). Окрім того, ОСОБА_1 , може використовувати здобутий ним досвід під час проходження служби у правоохоронних органах, оскільки ОСОБА_1 був працівником правоохоронного органу, обізнаний щодо проведення оперативно-розшукової діяльності та має відповідні навички, які може використовувати для переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин та спрямовувати вказані навички за знищення речей та документів, які можуть мати значення для досудового розслідування та чинити перешкоди досудовому розслідуванню іншим чином;

2) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) – незаконно впливати на свідків з метою уникнення від відбуття покарання у випадку винесення судом обвинувального вироку. За рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень, а також тривалої служби в Одеському обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 має постійні стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами правоохоронних органів, органів державної влади, місцевими жителями, м. Одеси та Одеської області, що дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, використовуючи свої зв`язки та здобутий в ході проходження в правоохоронних органах досвід;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) – у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_1 , який на теперішній час не звільнений із органів Лісового та мисливського господарства, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а саме: надалі неналежно виконувати службові обов`язки через несумлінне ставлення до них або вчинити інший злочин пов`язаний з його службовою діяльністю.

Також, на даний час встановлюються інші особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, у тому числі й працівники правоохоронних органів, у зв`язку з чим розголошення відомостей результатів досудового розслідування призведе до неповноти досудового розслідування, а також можливої втрати доказів стосовно вини останніх.

Крім того, хоча органом досудового розслідування на даному етапі розслідування виконана певна кількість слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось зібрати достатні докази для повідомлення про підозру ОСОБА_1 , в той же час у кримінальному провадженні встановлюються інші службові особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаних злочинів, у зв`язку з чим ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення у проваджені.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного заперечував, щодо клопотання прокурора, зазначивши, що прокурором не доведені ризики на які посилається прокурор. ОСОБА_1 не переховувався від органу досудового розслідування, не був затриманий, самостійно з`явився до суду, для розгляду клопотання. Крім того, захисник вважав, що розмір застави необґрунтований та є завеликим. Просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.1 ст.364 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 18.10.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.1 ст.364 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 будучи на посаді лісника «Фрунзівського лісництва ДП «Великомийхайлівське лісове господарство», має постійні стійкі зв`язки з місцевими жителями, з працівниками правоохоронних органів та органів державної влади, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, для зміни ними показів, тому слідчий суддя вважає, що ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України органом досудового розслідування доведений в судовому засіданні. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вчиняв кримінальні правопорушення, свідчить про те, що перебуваючи на свободі останній може продовжити вчиняти злочину діяльність, а тому слідчий суддя вважає, що наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Що стосується посилання прокурора на наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує, що з моменту вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 не переховувався від органу досудового розслідування, не був затриманий в порядку ст.208 КПК України та самостійно з`явився за викликом до суду, тому даний ризик у виді переховування від органу досудового розслідування та суду в судовому засіданні не доведений.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення корисливого кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у випадку внесення застави, а тому в даному випадку доцільним є застосування застави у розмірі п`ятсот сорока п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, з урахуванням в результаті неправомірних дій підозрюваного, що спричинило тяжкі наслідки для держави, саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві Козюри С.О., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Турлаком М.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160450000100 від 07.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 18.12.2021 року , включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 545 (п`ятсот сорок п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 237 150 (один мільйон двісті тридцять сім тисяч сто п`ятдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не покидати межі Одеської області; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.