Рішення № 100562892, 20.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/9042/21

Провадження № 2/947/2339/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

представника позивача адвоката Найди Д.І.

представника відповідача адвоката Ковриженка С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сбербанк», третя особа Головне управління національної поліції у м. Києві, про стягнення матеріальної та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Сторона позивача просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 62000 доларів США, 8845 євро, 6300 рублів Російської Федерації та 100 гривень та моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що співпрацівники АТ « Сбербанк» , в якому позивач за договором про надання в користування індивідуального банківського сейфу ( депозитарію ) зберігав власні речі, зокрема грошові кошти, без годи користувача, здійснили допуск до банківського сейфу який знаходився у володінні позивача слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, який під час здійснення обшуку здійснив виїмку належних позивачу 62000 доларів США, 8845 євро, 6300 рублів Російської Федерації та 100 гривень, таким чином завдавши позивачу шкоду у зв`язку із неможливістю користування своєю власністю, права якого, на думку позивача та його представника, були порушені саме діями робітників банку у зв`язку із порушенням йми умов договору про охорону депозитарію.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволенні позовних вимог наполягав на тому, що обшук було здійснено за ухвалою слідчого судді у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у співробітників банку не було жодних законних підстав не допускати слідчого до орендованого депозитарію, а тому діями відповідача не було завдано позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Згідно пояснень третій особи, проведення обшуку та виїмки речей позивача з депозитарію, яки знаходиться у приміщенні АТ « Сбербанк» було здійснено у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України , на тимчасово вилучені кошти ухвалою слідчого судді накладено арешт, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 23.03.2021 року ( а/с 1 ).

У зв`язку із тим, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням права позивача як споживача у розумінні Закону України « Про захист прав споживача» , він звільнений від сплати судового збору при подачі позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 38).

Ухвалою суду від .202 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ( а/с 40).

11.05.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву ( а/с 79).

У порядку електронного діловодства 13.05.2021 року від третій особи надані письмові пояснення на позов ( а/с 183).

Ухвалою суду від 17.06.2021 року було закрито підготовче провадження із призначенням справи до судового розгляду у режимі відеоконференції (а/с 204 ).

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 ( позивачем ) укладено із АТ « Сбербанк» ( відповідачем ) договір №0364-134-2019 про надання позивачу у користування індивідуального банківського сейфу у рамках договору щодо банківського обслуговування строком до 06 лютого 2020 року включно. Строк дії договору було продовжено за згодою сторін.

На підставі даного договору позивач користувався індивідуальним сейфом № НОМЕР_1 у депозитарії ( сховища для індивідуальних сейфів ) який розташований у приміщенні Одеського відділення №8 АТ « Сбербанк» за адресою: 65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 25, в якому зберігав власні речі.

22 грудня 2020 року . на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року, слідчими СУ ГУНП у м. Києві, було проведено обшук індивідуального сейфа під № НОМЕР_1 у приміщенні Одеського відділення №8 АТ « Сбербанк» без присутності позивача та його представника, яким було слідчими відмовлено у присутності під час обшуку, та у присутності співробітників відділення Банку , яки отримавши відповідну ухвалу відкрили сейф та були присутні під час обшуку та вилучення речей з даного індивідуального сейфа.

Згідно протоколу обшуку від 22.12.2020 року під час обшуку у індивідуальному сейфі під № НОМЕР_1 , який було орендовано позивачем, у приміщенні Одеського відділення №8 АТ « Сбербанк» слідчим у присутності співробітників банку було виявлено та тимчасово вилучено 62000 доларів США, 8845 євро, 6300 рублів Російської Федерації та 100 гривень.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 27.01.2021 року було накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене 22.12.2020 року під час проведення обшуку індивідуального сейфу орендованого позивачем , зокрема грошових коштів ( з коремо описанням кожної купюри ) 62000 доларів США, 8845 євро, 6300 рублів Російської Федерації та 100 гривень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.03.2021 року було відмовлено у задоволені апеляційної скарги представника ОСОБА_1 на ухвалу від 27.01.2021 року , та залишено без змін арешт на майно яке було тимчасове вилучене під час обшуку 22.12.2020 року.

Зазначені обставини були визнані представниками позивача та відповідача під час судового засідання. А тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають додатковому доказуванню.

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із виконанням договірних зобов`язань а також відповідальність за неналежне виконання умов договору ( відшкодування майнової та моральної шкоди ) врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).

Відповідно до статей 526, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У даному випадку зі змісту договору ( п.1 Договору ) на користування індивідуальним сейфом вбачається, що банк звільняється від відповідальності за вміст індивідуального сейфу, яким користується клієнт.

Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовується положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно зі статтями 780, 906 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 ЦК України).

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (частин друга статті 936 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦК України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (пункт 1 частини першої статті 951 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 та 20.02.2018 (справи №№ 804/2252/14, 818/1394/17 відповідно).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 920/715/17 (провадження N 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом».

Таким чином питання відшкодування збитків має обов`язкову складову, головними з яких є сам факт заподіяння шкоди та протиправність осіб заподіявши таку шкоду.

У даному випадку фактом шкоди позивач, та його представник вважають факт вилучення з індивідуального сейфу належних позивачу грошових коштів.

При цьому стороною позивача одночасно вважаються наявні порушення представниками позивача як договірних зобов`язань так і вимог законодавства яки визначаються як зобов`язання щодо порушення зобов`язань по майновому найму ( оренді ) так і порушення зобов`язань по збереженню речей професійним зберігачем.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у вищенаведених постановах від 30.01.2018 та 20.02.2018 а також від 12.03. 2019 років, суд приходить до висновку що стороною позивача не доведено як сам факт понесення збитків внаслідок тимчасового вилучення грошових коштів так і протиправність співробітників відповідача під час здійснення обшуку та вилучення майна позивача.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п.12.17.2 Розділу 2 Умов Договору , укладеного між позивачем та відповідачем , Банк має право відкрити сейф у відсутності клієнта у разі, зокрема, проведення виїмки (конфіскації ) уповноваженим представником відповідного державного органу, якому Законодавством таке право надано ( підпункт 5 ).

Таким чином як діючим законодавством так і умово договірних правовідносин між сторонами, наявність ухвали слідчого судді якою доручено слідчому здійснити обшук визначеного індивідуального сейфа є безумовною підставою для відкриття зазначеного сейфа для проведення обшуку співробітниками банка і без наявності клієнта.

Крім того сам факт тимчасового вилучення майна ( грошових коштів ) не є втратою або пошкодженням майна а є фактом тимчасового обмеження у праві користування майном власника, а тому не може бути ототожнено із поняттям втрати, який запроваджено стороною позивача у вимогам щодо відшкодування повної вартості такого майна.

Після тимчасового вилучення зазначених грошових коштів із накладенням арешту на вказане майно слідчим суддею обов`язок схоронності даного майна покладається на відповідну уповноважену службову особу.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.

Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Таким чином судом вважається недоведеним як факт наявності збитків, у розмірі повної вартості, внаслідок тимчасового вилучення майна позивача під час обшуку, так як тимчасове вилучення не тотожне втраті або знищенню такого майна; так і протиправність дій або бездіяльності співробітників банку стосовно допуску слідчого до індивідуального сейфу без згоди орендаря, так як такий допуск прямо передбачений Законом та умовами договору.

Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Питання наявності збитків понесених у зв`язку із неможливістю використовувати вилучені кошти, у випадку встановлення незаконності їх вилучення та арешту, може бути предметом іншого позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства « Сбербанк» ( код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46 ), третя особа Головне управління національної поліції у м. Києві ( код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ. вул. Володимирська, 15 ), про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 62000 доларів США, 8845 євро, 6300 рублів Російської Федерації та 100 гривень та моральної шкоди у розмірі 1000000 грн.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси або безпосередньо до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25.10.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.