Ухвала суду № 100562452, 23.10.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4965/21

Провадження № 1-кс/496/1777/21

У Х В А Л А

23 жовтня 2021 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області Трушина О.І., за участю секретаря Жаріт Ю.І., прокурора Чечеткіна І.В., захисника Шимбарьова О.В., підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання ст.слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області Ратушняка Р.С. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Болградського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за матеріалами кримінального провадження № 12021162250000863 від 22.10.2021 року, за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ст.слідчий Ратушняк Р.С. звернувся до суду з клопотанням і просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а також визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 400000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.10.2021 приблизно о 01.15 год, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, на транспортному засобі марки Mercedes-Benz Sprinter 312D білого кольору з номерним знаком « НОМЕР_1 » польської реєстрації, прибули до складського приміщення 10/3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , діючи умисно, з єдиною метою, спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за допомогою спеціальних пристроїв для відмикання замків у вигляді відмичок проникли до вказаного складського приміщення, де з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, викрали товарну продукцію у вигляді побутової техніки, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 викрадене майно погрузили до транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 312D білого кольору, та з місця вчинення злочину зникли, з викраденим майном, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 160000 грн. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ст.слідчий Ратушняк Р.С. звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Прокурор Чечеткін І.В. у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому просив визначити розмір застави у розмірі 400000 грн, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Захисник Шимбарьов О.М. у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, оскільки тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом. Крім того, вважає підозру у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення необґрунтованою, ризики, вказані у клопотанні - недоведеними. Крім цього, збільшення застави до 400000 грн вважає таким, що не відповідає вимогам закону. Просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати житло у нічний час.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку захисника. При цьому відмовився надавати будь-які пояснення, користуючись ст. 63 Конституції України.

Вислухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події; протоколом огляду автомобіля; рапортом.

Захисник Шимбарьов О.М. категорично заперечував проти обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 не причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо доводів захисника з приводу відсутності доказів на підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слід зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя вважає, що у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого, не встановлено.

Крім того, «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин («Ілгар Маммадов проти Азербайджану»; «Ердагоз проти Туреччини»; «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

Тлумачення терміну «обґрунтована» залежить від усіх обставин справи, але факти, які викликають підозру, не повинні бути ж такого рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть пред`явлення обвинувачення («Мерабішвілі проти Грузії»).

Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який повинна подолати підозра, щоб переконати об`єктивного спостерігача в тому, що факти, які є предметом обвинувачення, ймовірно, мали місце. Позбавлення волі повинно ґрунтуватися на достатньо об`єктивних елементах, щоб виправдати «обґрунтовану підозру» в тому, що відповідні факти дійсно мали місце. Крім того, такі факти мають обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під диспозицію однієї зі статей Кримінального кодексу, що описують злочинну поведінку («Кавала проти Туреччини»).

На даній стадії досудового розслідування підозру слідчий суддя вважає обґрунтованою.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання на строк до шести років позбавлення волі, він одружений, має малолітню дитину, раніше не судимий, разом з цим, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення (кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді), не проживає за місцем реєстрації, офіційно не працевлаштований. Підозрюваний у судовому засіданні відмовився надавати будь-які пояснення, тому суд був позбавлений можливості з`ясувати питання щодо зокрема місця проживання, належності квартири, тривалості проживання в ній, для вирішення питання про застосування домашнього арешту, про що просив захисник.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання щодо існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд враховує те, що останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Відомості про місце проживання підозрюваного вказані лише з його слів, і будь-якого підтвердження щодо дійсного проживання за названою адресою, відсутнє. При цьому підозрюваний притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину - ч.3 ст. 185 КК України (кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді).

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_1 , є непереконливими.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_1 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за попередньою змовою з групою осіб, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, є доведеними.

З підстав, наведених вище, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, про що просив захисник.

Натомість ризики, передбачені п.п. 2-4 ч.1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров`я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600 грн, оскільки прокурором не обґрунтовано збільшення розміру застави до 400000 грн, тобто клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ст.слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області Ратушняка Р.С. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання, а саме з 22 жовтня 2021 року до 20 грудня 2021 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Підозрюваний ОСОБА_1 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум - розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 23.10.2021 у справі № 496/4965/21 (провадження № 1-кс/496/1777/21), суддя Трушина О.І.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.І. Трушина