Ухвала суду № 100559288, 15.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23962/21-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Білоцерківця О.А.,

суддів: Остапчук Т.В., Бусик О.Л.,

за участі секретаря Мамед О.Ю.,

прокурора Мельничука В.В.,

захисників обвинувачених Говоруна М.П., Мазурика С.В., Крикунова Д.О., Крикунова О.В.,

представника потерпілого Трача Ю.Ю.,

перекладача Бенедик Н.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження відносно вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.358 КК України, відносно вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020000000000502 від 26.05.2020 року відносно вчинення ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.358 КК України, відносно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення провадження до судового розгляду, представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Захисники обвинувачених заперечували проти призначення провадження до судового розгляду, просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, обвинувачені підтримали думку захисників.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту у даному провадженні, оскільки вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Судом береться до уваги, що обвинувальний акт згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не лише у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст.291 КПК України, а і взагалі вимог цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим та прокурором.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, особа стає обвинуваченим тоді, коли обвинувальний акт щодо якої переданий до суду саме у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Натомість відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України вказаний перелік відомостей повинен бути перевірений судом у підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

У П.5 ч.2 ст.291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено: «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення. Хоча ступінь детальності інформування обвинувачення залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст. 6 Конвенції».

У рішенні Європейського суду з прав людини, «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р. зазначено, що «положення п.«а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Вказані вимоги закону органом досудового розслідування не виконані, обставини, викладені у обвинувальному акті, стосовно обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_3 не відповідають правовій кваліфікації, зокрема, є посилання, що розроблення плану вчинення вбивства, розподіл ролей та узгодження плану здійснювалось не обвинуваченими, а невстановленими особами - організаторами.

Крім того, обвинувальний акт містить суперечності у обвинуваченні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України. Суперечність стосується того, хто забезпечує всіх виконавців знаряддям та засобами для вчинення вбивства: придбання мобільних та технічних приладів для налагодження зв`язку між ними, зброї, бойових припасів. Водночас обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до обставин, викладених у обвинувальному акті, не вчиняли злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, також не вказано форму співучасті обвинувачених.

Обставини вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, не є конкретними, а є лише припущенням.

Розроблений невстановленими замовниками план та розподіл ролей передбачав, що забезпечувати виконавців вбивства знаряддям його вчинення - вогнепальною зброєю та бойовими припасами, а також засобами для забезпечення вчинення вбивства, а саме: мобільними та іншими технічними приладами для полегшення спілкування між собою та з організаторами і керівниками вбивства на всіх стадіях вчинення злочину, транспортними засобами мав не ОСОБА_14 чи ОСОБА_15 , а інші особи на території України. Зокрема план не передбачав, що ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 чи ОСОБА_18 здійснюватимуть придбання зброї, водночас обвинувальний акт не містить відомостей про осіб, які зберігали зброю, місце зберігання зброї. Натомість усі обвинувачені обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, без зазначення співучасті. Як вбачається зі змісту обвинувального акта, виконавці прибули на місце вчинення злочину не в автомобілі, яким керував ОСОБА_19 , обвинувальний акт не містить обставин про те, яким чином ОСОБА_19 сприяв залишенню місця вчинення злочину.

Неконкретність пред`явленого обвинувачення позбавляє розуміння його змісту, обрання ефективних засобів захисту.

Враховуючи викладене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід повернути прокурору для усунення недоліків у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.291 КПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне продовжити обраний відносно обвинувачених запобіжний захід, який з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись ст. 91, 291, п.3 ч.3 ст.314, 369 КПК України,

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000000502 від 26.05.2020 відносно вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.358 КК України, відносно вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, повернути прокурору Офісу Генерального прокурора, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Міру запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк запобіжного заходу до 13.11.2021 включно.

У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Судді О.А.Білоцерківець

Т.В.Остапчук

О.Л.Бусик