Рішення № 100554396, 23.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3989/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 05.08.2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 24 травня 2021 року;

- зобов`язати військову частину А1604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 24 травня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Військовій частині А1604, однак ані протягом строку проходження служби, ані під час звільнення суми індексації за період з 01.01.2021 по 24.05.2021 не були виплачені позивачу. Згідно листа відповідача виплата індексації не здійснювалась через відсутність відповідного фінансового ресурсу. Позивач вважає вказану підставу неправомірною, оскільки додаткові витрати, пов`язані з індексацією відображаються в складі витрат на виплату заробітної плати.

Окрім викладеного, позивач, покликаючись на правові висновки Європейського суду з прав людини, рішення Верховного Суду України та Конституційного суду України, зазначає, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

27.08.2021 року відповідачем подано відзив, в якому заявлені позовні вимоги він не визнає, просить відмовити в задоволені позову з наступних підстав.

Так, відповідач стверджує, що проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі.

Незважаючи на викладене, індексація ОСОБА_1 виплачувалась в січні, лютому, березні та травні 2021 року.

В квітні індексація не виплачувалась на підставі відповідного наказу командира військової частини А1604, у зв`язку з перебуванням не в лікарняному закладі.

Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини від 24.05.2021 №107 старшого лейтенанта ОСОБА_1 - заступника командира роти з озброєння аеродромно-експлуатаційної роти батальону аеродромно-технічного забезпечення, звільненого наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 26.02.2021 р. № 62 з військової служби у запас відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за підпунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), 24.05.2021 виключено зі списків особового складу частини, зі всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Херсон.

Позивач стверджує, що за період з 01.01.2021 по 24.05.2021 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення, в зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, частинами 1-4 ст.9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

В спірний період правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначались Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078), тобто нормативного акту, що регулював порядок індексації з серпня 2003 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення приймається за 1 або 100 відсотків.

Також пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції від 15.12.15 встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі - базовий місяць). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Також слід звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 07.08.2019 по справі №825/694/17 щодо обчислення індексу споживчих цін: "Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, як за чинності Порядку №663 так і в умовах дії Порядку №1078 покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Щодо обґрунтованості вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 24.05.2021 суд зазначає наступне.

Так, суд передусім нагадує, що розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється відповідно до принципу диспозитивності (статі 9 КАС України), відповідно до якого, суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакше він перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган.

За загальним правилом, адміністративний суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог. Інакше кажучи, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог.

В даному позові ОСОБА_1 не піднімається питання щодо розміру нарахованих сум індексації, позивач стверджує про її невиплату взагалі, отже предметом позову є не правильність виплачених сум індексації, а право позивача на її нарахування.

Таким чином, періоди, в які індексації грошового забезпечення нараховувалась позивачу, слід вважати такими, в які відповідне право ОСОБА_1 було забезпечено відповідачем.

З наданої до суду картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2021 рік (а.с.21) вбачається, що в періоди: з січня по березень 2021 року індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу в розмірі 154,36 грн.

Отже, в зазначені періоди загальне право позивача на отримання індексації порушено відповідачем не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог за наведені періоди.

Щодо права позивача на індексацію грошового забезпечення за квітень 2021 року, суд зазначає таке.

Згідно п. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Таким порядком є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Пункт 15 наведеного Порядку містить перелік підстав, за існування яких грошове забезпечення не виплачується. Серед них, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Цим же пунктом встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Таким чином, наказ командира військової частини є передбаченим законом розпорядчим актом, яким, серед іншого, може бути й припинено виплату грошового забезпечення

В даному конкретному випадку, відповідачем подано до суду витяг з наказу командира Військової частини А1604 від 09.04.2021 року №77, яким в квітні місяці визначено не виплачувати грошове забезпечення ОСОБА_1 .

Підставами для видання такого наказу відповідач у відзиві називає перебування позивача не в лікувальному закладі.

Суд звертає увагу позивача на те, що наведений наказ не є предметом даного позову, а тому суд позбавлений можливості надати йому правову оцінку, визначальним для суду на стадії розгляду даної справи є те, що наявність такого наказу є законодавчою підставою для невиплати особі грошового забезпечення. Наказ є чинним, доказів його скасування суду не надано.

Враховуючи, що індексації підлягає саме грошове забезпечення військовослужбовця, то невиплата такого виключає й можливість його індексування.

Отже, за умов чинності наказу командира в/ч А1604 від 09.04.2021 №77, правові підстави для виплати позивачу індексації в квітні 2021 року відсутні.

Щодо права позивача на індексацію в травні 2021 року, суд зазначає наступне.

Так, обов`язковому врахуванню підлягає те, що відповідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно офіційного веб-ресурсу "https://zakon.rada.gov.ua/" повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін у травні 2021 року опубліковано 11.06.2021 року.

Правовідносини між позивачем та в/ч А1604 припинено 24.05.2021 (дата наказу про звільнення), отже позивач не набув права на індексацію грошового забезпечення за травень 2021 року, оскільки дані щодо індексу споживчих цін за вказаний місяці опубліковано пізніше за дату його звільнення зі служби.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на противагу тверджень позивача про протилежне, індексація нараховувалась йому в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року. В період же з 01.04.2021 року по 24.05.2021 року позивач права на індексацію не набув, у зв`язку з чим вона правомірно не була йому виплачена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт забезпечення права ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення в періоди, коли він мав право на таку, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 106030000