Ухвала суду № 100554346, 23.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/17950/21

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 жовтня 2021 року м. ХарківСуддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1352 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1352 щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; зобов`язати військову частину А 1352 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Ухвалою від 22.09.2021 адміністративний позов в порядку ст.122,123 КАС України залишено без руху, надано строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на звернення до суду.

18.10.2021 позивачем подано клопотання про усунення недоліків, у якому зазначено, що відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа звільнена з військової служби набуває право на отримання компенсації за неотримане речове майно; вказано на те, що позивач скористався правом досудового вирішення спору, отже строк звернення до суду має обчислюватися з дати отримання листав військової частини щодо розгляду заяви про виплату компенсації за неотримане речове майно та з урахуванням положень ч.4 ст.122 КАС України дорівнює трьом місяцям.

Вирішуючи заявлене клопотання суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.

Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно та строки її виплати. Судова палата, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла до такого.

Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Зазначено, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Стаття 116 КЗпП оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику”, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідного до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Суд зазначає, що не пізніше від 27.11.2020 позивач достеменно довідався про припинення військової служби і виникнення у відповідного органу військового управління обов`язку із приводу проведення повного та своєчасного розрахунку при звільненні, опікування власним суб`єктивним правом на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна заявник розпочав лише липні-серпні 2021 року, що не відповідає базовим засадам сумлінності, розумності та розсудливості.

Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Звернення у зазначений період із заявою до відповідача не можуть бути визнані поважними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні данні щодо наявності обґрунтованих перешкод у зв`язку з якими позивач не міг звернутися до відповідача для надання йому відповідних роз`яснень, виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в межах встановленого КАС України строку звернення до суду.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, в постанові від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі № 520/7668/2020.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись ст.4, 12, 122, 123, 160, 161, 169, 256, 295 КАС України, суддя -

ухвалив:

Викладені у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду причини - визнати неповажними.

Клопотання про поновлення строку на звернення до суду - залишити без задоволення.

Позов - повернути заявникові.

Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання.

Суддя Зоркіна Ю.В.