Рішення № 100553473, 25.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9667/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 77 від 23 березня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ",

- зобов`язати Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.03) у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться на території Оржицької селищної ради Савинського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний пункт рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою є протиправним, оскільки в ньому не наведено жодної з підстав для відмови, перелік яких визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20 вересня 2021 року до суду від Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на бажану земельну ділянку рішенням сесії Савинівської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 7 від 23 листопада 2020 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого виготовлено землевпорядчу документацію та внесені відомості 24 травня 2021 року до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5323685100:00:008:3015.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

19 січня 2021 року позивач звернувся до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Савинці, Оржицького району, Полтавської області. До клопотання додано: копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал з відображенням місця розташування земельної ділянки.

23 березня 2021 року на шостій сесії восьмого скликання Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення № 77, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.03) у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться на території Оржицької селищної ради Савинівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини друга, третя статті 116 ЗК України).

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом досліджено рішення шостій сесії восьмого скликання Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області від 23 березня 2021 року № 77, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Однак з даного рішення неможливо встановити підстави для відмови у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

У свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оскільки на бажану земельну ділянку виготовлено землевпорядчу документацію та внесені відомості 24 травня 2021 року до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5323685100:00:008:3015.

Як слідує із відомостей Публічної кадастрової карти України земельна ділянка із кадастровим номером 5323685100:00:008:3015 відноситься до земель із цільовим призначенням 01.03 "Для ведення особистого селянського господарства", тип власності - не визначено ( https://map.land.gov.ua/?cc=3627212.73504515,6431829.71841687&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3627233.0991495047,6431829.71841687).

Таким чином на дату прийняття оскаржувано рішення право власності на земельну ділянку не було зареєстровано.

Отже, вказані підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачені приписами частини сьомої статті 118 ЗК України.

Згідно з приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Аналіз положень статей 116, 118 ЗК України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Варто також зазначити, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №766/6141/16-а, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року № 420/3397/19.

Таким чином, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 77 від 23 березня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

Однак, зважаючи на те, що Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області було прийнято рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених статтею 118 ЗК України, суд вважає необхідним зобов`язати Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 січня 2021 року про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Савинці, Оржицького району, Полтавської області.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, 21, смт. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 21054106) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 77 від 23 березня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 січня 2021 року про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Савинці, Оржицького району, Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко