Рішення № 100553081, 21.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. № 400/4363/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

про:визнання протиправним та скасування рішення від 17.03.2021 № 149/03:04-п; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач) з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 15.03.2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання пеіод проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з 27.11.1984 року по 04.12.1986 року, половину часу навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1988 року по 26.06.1993 року, період роботи на посадах слідчого в слідчих органах внутрішніх справ з 30.07.1993 року по 05.01.2001 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року, з урахуванням періоду проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з періоду проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з 27. 11.1984 року по 04.12.1986 року, половину часу навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1988 року по 26.06.1993 року, період роботи на посадах слідчого в слідчих органах внутрішніх справ з 30.07.1993 року по 05.01.2001 року, перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, зазначеного в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 10.03.2021 року № 7/1-470/21 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці та виплатити недоотриману різницю.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є суддею у відставці, з 10.04.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Миколаївській області та одержував 80% від суддівської винагороди. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року було зобов`язано відповідача здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди починаючи з 10.04.2019 року. Однак, під час перерахунку у січні 2021 року відповідачем зменшено відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 50% від відповідного грошового забезпечення працюючого судді, а тому позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити посилаючись на відсутність законних підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% грошового утримання судді. Крім того у позивача відсутнє право на зарахування до стажу роботи періоду проходження військової строкової служби, навчання у вищому навчальному закладі та періоду роботи слідчим оскільки законодавцем чітко розмежовано поняття стажу роботи, що дає право на відставку судді та стажу роботи на посаді судді, тому оскаржуване рішення вважає таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021р. було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачу, як судці у відставці перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 10.04.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачу перарахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 25.06.2020 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Миколаївській області від 24.06.2020 №7/1-1088/20 починаючи з 19.02.2020року, з урахування фактично проведених виплат.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021р. ОСОБА_1 було перераховано з 10.04.2019р. щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди, а з 19.02.2020р. перераховано щомісячне грошове утримання в розмірі 50% від суддівської винагороди.

15.03.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 10 березня 2021р. № 7/1- 470/21, видану ТУ ДСА України в Миколаївській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та просив зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та враховується при обчисленні довічного грошового утримання періоду проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з 27.11.1984 року по 04.12.1986 року, тривалість стажу - 2 роки 8 днів; навчання в Українській юридичній академії міста Харкова з 01.09.1988 - 26.06.1993рр., тривалість стажу - 2 роки 5 місяців 10 днів; роботи на посадах слідчого в УМВС в Миколаївської області з 30.07.1993 - 05.01.2001рр., тривалість стажу - 7 років 6 місяців 5 днів, а також про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020р. з урахуванням періоду проходження строкової військової служби, половини часу навчання у вищому навчальному закладі, періоду роботи в слідчих органах внутрішніх справ, роботи на посаді судці в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з розміру грошового утримання вказаного у довідці від 10 березня 2021р. № 7/1- 470/21 ТУ ДСА України в Миколаївській області, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням № 149/03:04-п від 17.03.21р. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в задоволенні заяви від 15.03.2021р. позивачу було відмовлено. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі № 21-6664а15.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VІІІ зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18), висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва позивач працював з 06.02.2001 - 09.04.2019 рр. Тривалість стажу - 18 років, 2 місяці, 3 дні.

Також позивач працював слідчим слідчого відділення Центрального РВ м. Миколаєва з 30.07.1993 - 23.04.1995 рр., тривалість - 1 рік, 8 місяців, 23 дні; старшим слідчим слідчого відділення Центрального РВ ММУ УМВС в Миколаївській області з 24.04.1995 - 31.10.1995 рр., тривалість 0р.,6 місяців, 7 днів; слідчим відділу по розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС в Миколаївській області з 01.11.1995 - 25.06.1998 рр., тривалість 2 роки, 7 місяців, 24 дні; слідчим з ОВС слідчої частини СУ УМВС в Миколаївській області з 26.06.1998 - 20.09.1998 рр., тривалість 0р., 2 місяці, 24 дні; старшим слідчим з ОВС відділу по розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС в Миколаївській області з 21.09.1998 - 11.06.2000 рр., тривалість 1 рік, 8 місяців, 20 днів; слідчим з ОВС відділу по розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС у Миколаївській області з 12.06.2000 - 31.08.2000 рр., тривалість 0 р., 2 місяці, 19 днів; старшим слідчим з ОВС відділу по розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС в Миколаївській області з 01.09.2000 - 05.02.2001 рр., тривалість 0р., 5 місяців, 4 дні.

Зважаючи на вказаний стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, серед іншого, має бути зарахована половина строку навчання у вищому навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.

В матеріалах справи міститься розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк.спр. 33) де вказано, що період служби з 27.11.1984 по 04.12.1986 рр. становить 2 роки 7 днів.

Загальний стаж позивача, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 30 років 01 місяць 08 днів, що підтверджується копією трудової книжки позивача, військового квитка, диплому та послужного списку.

Тому суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні половини стажу навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 27 днів) календарного періоду проходження строкової військової служби (2 роки 0 місяців 7 днів) та періоду роботи на посаді слідчого (8 років 2 місяці 3 дні) та перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю правових підстав для зарахування таких періодів до стажу на посаді судді.

Щодо позовних вимог про зменшення з 19.02.2020р. відсотку розміру довічного грошового утримання з 90% до 50% від суддівської винагороди працюючого судді та скасування рішення відповідача від 17.03.2021 року № 149/03.04-п суд зазначає про таке.

Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

За правилами ч. 3 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Слід зазначити, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII врегульовано і певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, за правилами п. 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII).

З 07.11.2019 року у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 року №193-IX, пункти 22, 23 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII виключено.

Також, відповідно до положень п. 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За правилами п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII із змінами.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII.

Отже, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 року №193-IX та з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визначено, зокрема, єдиний порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який врегульований у ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII.

При цьому, порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, передбачений у ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII, зводиться до виплати довічного грошового утримання у відповідному розмірі, що не є тотожнім порядку призначення таких виплат у конкретному розмірі.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2021 року у справі №620/5437/20.

Таким чином, виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці проводиться у розмірі, передбаченому законом про судоустрій на момент відповідного розрахунку.

Отже відповідно до положень ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII до виплати підлягає щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Вказані приписи закону відповідачем дотримано, чим спростовуються доводи позивача про неправомірність дій Управління під час виплати довічного грошового утримання судді у відставці.

Також, не є підтвердженими доводи позивача про зменшення обсягу та змісту існуючих прав у зв`язку із застосуванням вказаного показника відсоткового розміру довічного грошового утримання, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII є більшим за розмір, визначений на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI (який діяв на час виходу судді у відставку).

Таким чином, враховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суд вважає, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, слід обчислювати розмір такого грошового утримання виходячи з норм, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку.

Однак, застосування такого підходу щодо обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде порушенням принципу незалежності суддів, гарантованого ст. 126 Конституції України.

Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з вищенаведених підстав.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач надав квитанції про сплату судового збору в сумі 1816,00 грн., відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 908 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 242 - 246, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , оеєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку судці та отримання щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з 27.11.1984 року по 04.12.1986 року , половину часу навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1988р. по 26.06.1993рр., період роботи на посадах слідчого в слідчих органах внутрішніх справ з 30.07.1993р. по 5.01.2001рр.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку судці та отримання щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР з 27.11.1984 року по 04.12.1986 року , половину часу навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1988р. по 26.06.1993рр., період роботи на посадах слідчого в слідчих органах внутрішніх справ з 30.07.1993р. по 5.01.2001рр.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник