Ухвала суду № 100552949, 19.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9910/21

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 жовтня 2021 року м. Львів

12 год. 18 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., представника позивача Феданяка Р.В., представниці відповідача Баїк Ю.П. розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представниці відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів -

УСТАНОВИВ:

Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» № 1965-УБД від 29.10.2020;

- визнати незаконним та скасувати наказ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» № 2995-УБД від 02.12.2020.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області всупереч приписам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видано наказ, яким ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246 без отримання погодження позивача щодо такої передачі, який згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є власником спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 23.06.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 19.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ).

На адресу суду від представниці відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 73101 від 07.10.2021), у якій просить закрити провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. В обґрунтування такої зазначила, що ОСОБА_1 наказом № 1965-УБД від 29.10.2020 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». У подальшому на підставі клопотання ОСОБА_1 від 10.11.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246 Головним управлінням видано наказ № 2995-УБД від 02.12.2020 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення.

Окрім цього, 16.12.2020 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшло звернення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність. У зв`язку з цим Головним управлінням видано наказ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 69-ОТГ від 24.12.2020, яким передано Давидівській сільській раді (Давидівській об`єднаній територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 538,8345 га, які розташовані на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі, в тому числі і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246. На підтвердження вказаного представницею відповідача долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Оскільки згідно з вимогами ст. 80 Земельного кодексу України територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування є суб`єктами права комунальної власності, вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого права комунальної власності на земельну ділянку. З огляду на викладене та на підставі, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, вважає, що у цьому випадку має місце спір, пов`язаний з правом власності на земельну ділянку (спір про право цивільне), який має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

У судовому засіданні представниця відповідача заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача проти закриття провадження у справі заперечив. Вважає, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав та інтересів Давидівської сільської ради у сфері публічно-правових відносин. З огляду на те, що суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні правомірності ухвалених рішень (наказів) та відсутня вимога про визнання за позивачем права на земельну ділянку, вважає, що виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними діями/рішеннями відповідача під час вирішення питань, які за законодавчими приписами належать до їх виключної компетенції, тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу державної влади підлягає перевірці адміністративним судом.

Третя особа у судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення такого.

При вирішенні поданої заяви суд виходить з такого.

В силу дії статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 1 статті 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, однією із відмінних ознак адміністративних справ є наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

Водночас юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

З матеріалів справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» № 1965-УБД від 29.10.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

У подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано наказ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» № 2995-УБД від 02.12.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4623683100:21:000:0246) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району.

До матеріалів справи також долучено копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 246158130 від 26.02.2021, зі змісту якої слідує, що на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246 зареєстровано право комунальної власності за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. Підставою виникнення права власності зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 69-ОТГ від 24.12.2020.

У межах цієї справи позивач оскаржує, зокрема, наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» № 2995-УБД від 02.12.2020, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4623683100:21:000:0246) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району. При цьому стверджує, що право власності на цю земельну ділянку ним зареєстровано згідно рішення державного реєстратора № 40035753 від 29.12.2020 і вважає, що реєстрацію проведено з дотриманням вимог закону щодо підстав та порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку.

Суд дійшов висновку, що розглядуваний спір хоча й зумовлений владними функціями відповідача як суб`єкта владних повноважень, однак має за мету захист цивільного права позивача, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто захист цивільного приватного права є домінуючим у вказаному спорі, а правовідносини після вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність перейшли з публічно-правової до приватноправової площини.

Таким чином, спір між сторонами у справі не є публічно-правовим.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № К/9901/5888/18 (363/2449/14-а) (провадження № 11-98апп), від 08.05.2018 у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18), від 06.11.2019 у справі № 620/3487/18 (провадження № 11-418апп19) та від 06.02.2018 у справі № К/9901/2561/18 (804/7342/14). У зазначених судових рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільно-правовий характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо можливості його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на такі справи. Водночас така справа має розглядатися місцевим загальним судом в порядку, що визначений Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім цього, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, з урахуванням висновків Верховного Суду в аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки розгляд такого належить до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас згідно з вимогами ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює позивачеві про віднесення цієї категорії справ до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представниці відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі № 380/9910/21 за позовом Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (81151 Львівська область Пустомитівський район с. Давидів вул. Незалежності 1А; код ЄДРПОУ 04372313) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79000 м. Львів пр-т В.Чорновола 4; код ЄДРПОУ 39769942), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає з моменту її проголошення.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.10.2021.

Суддя Р.П. Качур