Рішення № 100552762, 19.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2487/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Львів

15 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Сибірякової А.В. та Невмержицького В.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо видання пункту 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020;

- визнати пункт 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020 протиправним (незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним;

- зобов`язати відповідача видати новий наказ, яким внести зміни до пункту 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020, відповідно до яких прийняти позивача на роботу на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління безстроково в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату зі збереженням всіх належних йому за посадою та терміном державної служби прав, пільг та переваг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час реорганізації Львівського обласного військового комісаріату на Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки п. 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду спеціаліста відділу територіальної оборони тимчасово, до виходу із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника. Прийняття на роботу здійснено в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату за його згодою. Вказаний наказ видано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу». На думку позивача, пункт 3 оскаржуваного наказу не відповідає актам вищої юридичної сили та є протиправним з огляду на те, що таке переведення відбулося не на вакантну посаду та без його згоди. Крім цього, наказ про звільнення ОСОБА_1 в порядку переведення не видавався. Вказав, що, на його думку, посада «спеціаліст відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату» та «спеціаліст відділу територіальної оборони Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки» є однією і тою є посадою, що входить до складу однієї і тої ж юридичної особи, яка під час реорганізації змінила найменування та зазнала певних структурних змін без скорочення відділу територіальної оборони як структурного підрозділу юридичної особи та без скорочення чисельності і зміни найменувань посад державної служби в цьому відділі. Позивач вважає, що оскаржуваним п. 3 наказу № 1-ДС від 02.11.2020 відповідач в односторонньому порядку змінив умови трудового договору, за яким ОСОБА_1 працював на посаді спеціаліста відділу територіальної обори, з безстрокового на строковий; порушив вимоги п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу» та приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважає такі дії відповідача протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 26.02.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2021 у відповідача витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 06.07.2021 на Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки накладено штраф за невиконання вимог ухвали про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про скасування ухвали суду про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 14.09.2021 визнано обов`язковою явку в судове засідання представника відповідача - Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної політики.

Відповідач надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 2849ел від 16.03.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році» № Д-321/7/дск від 02.09.2020 з 01.11.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. На виконання вказаної директиви військовим комісаром Львівського обласного військового комісаріату видано наказ «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових комісаріатах Львівської області у 2020 році» № 288 ДСК від 11.09.2020. Відповідно до директив скороченню підлягало 6 посад працівників, серед яких 1 посада державного службовця та 5 посад службовців. У результати проведених реорганізаційних заходів звільнено 13 державних службовців, які не могли бути розміщені на рівнозначні посади, решта призначені на рівнозначні або нижчі посади в порядку переведення. Вказав, що ОСОБА_1 з 13.10.2015 прийнятий на посаду спеціаліста 1 категорії відділу оперативного та територіальної оборони відповідно до наказу військового комісара львівського обласного військового комісаріату № 230 від 12.10.2015; у подальшому переведений на посаду спеціаліста цього ж відділу. У зв`язку з проведенням у Львівському обласному комісаріаті організаційних заходів та скороченням посади позивача було попереджено про звільнення із займаної посади відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 30.10.2020 у разі неможливості переведення за його згодою на іншу посаду. Стверджує, що 30.10.2020 ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття його на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку переведення за його згодою. Згідно з резолюцією військовим комісаром погоджено переведення позивача на вказану посаду на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Вважає безпідставними твердження позивача про те, що під час переведення його на рівнозначну посаду мав бути застосований механізм переведення в іншу установу, передбачений КЗпП України, оскільки таке питання в повному обсязі врегульовано законодавством про державну службу, а отже, застосуванню підлягає спеціальний закон. Вважає, що внесення змін до п. 3 оскаржуваного наказу № 1-ДС від 02.11.2020, за яким державного службовця ОСОБА_1 переведено на рівнозначну вакантну посаду, передбачає вивільнення посади та вчинення відповідачем дій щодо звільнення основного працівника - ОСОБА_2 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що, на думку відповідача, є протиправним. Іншої вакантної посади спеціаліста у відділі територіальної оборони не існує, у зв`язку з чим реалізація п. 3 оскаржуваного наказу в редакції позивача є неможливою. Звернув увагу на пропуск позивачем, на його думку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив (вх. № 21343 від 31.03.2021), у якій проти доводів відповідача заперечив. Вказав, зокрема, що при наявності основного працівника посада не може вважатися вакантною, а отже, твердження відповідача щодо його переведення на вакантну посаду відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону № 889-VIII, на думку позивача, не відповідає дійсності дійним обставинам справи. В іншому навів доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи судом встановлено, що Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом № 159 від 12.01.2021 скерував позивачу оскаржуваний наказ № 1-ДС від 02.11.2020. Доказів протилежного суду не надано.

До суду із цим позовом згідно з конвертом поштового відправлення позивач звернувся 13.02.2021, тобто із дотриманням строку, встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Надав аналогічні усні пояснення, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, надав аналогічні усні пояснення. Також зазначив, що позивача переведено на рівнозначну посаду тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рішенням керівника. За директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році» № Д-321/7/дск від 02.09.2020 з 01.11.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки без зміни ЄДРПОУ. Зміни відбулися у структурі органу, з`явилися нові посади державних службовців, прийняття на які здійснювалося відповідно до проведеного конкурсу. Відділ, в якому працював позивач, змін не зазнав, повноваження відділу також не змінилися, не змінилися також вимоги до особи, яка займала цю посаду. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення сторін, повно та всебічно з`ясував обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 згідно з витягом з наказу військового комісара Львівського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 230 від 12.10.2015 з 13.10.2015 прийнятий на посаду спеціаліста 1 категорії відділу оперативного та територіальної оборони (а.с. 62).

Наказом військового комісара Львівського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 122 від 01.06.2016 ОСОБА_1 з 01.06.2016 переведено з посади спеціаліста 1 категорії відділу оперативного та територіальної оборони на посаду спеціаліста 1 категорії відділу територіальної оборони за його згодою (а.с. 63).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Львівського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 283 від 07.12.2016 визнано недійсним пп. 1.4 п. 1 наказу № 202 від 01.09.2016 та викладено його в такій редакції: державного службовця ОСОБА_1 , спеціаліста 1 категорії відділу територіальної оборони на посаду спеціаліста цього ж відділу (а.с. 64).

Зазначене підтверджується також відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23.12.2005 (а.с. 71-74).

Директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році» № Д-321/7/дск від 02.09.2020 з 01.11.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Позивача ознайомлено з попередженням № 8566/19 від 21.09.2020, відповідно до якого посаду, яку обіймає ОСОБА_1 , скорочено та повідомлено про подальше припинення проходження державної служби відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться 30.10.2020, у разі неможливості переведення за його згодою на іншу посаду (а.с. 30).

ОСОБА_1 подав на ім`я військового комісара Львівського обласного військового комісаріату заяву від 30.10.2020 (вх. № 11465 від 30.10.2020), відповідно до якої просив звільнити його в порядку переведення до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 28).

ОСОБА_1 подав на ім`я військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву від 30.10.2020 (вх. № 11547 від 30.10.2020), відповідно до якої просив прийняти його на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку переведення за його згодою (а.с. 29).

На виконання вказаної директиви військовим комісаром Львівського обласного військового комісаріату видано наказ (по стройовій частині) № 1 від 31.10.2020, відповідно до якого Львівський обласний військовий комісаріат з 31.10.2020 переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (а.с.79).

Пунктом 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020 державного службовця ОСОБА_1 відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» прийнято на роботу на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку державного службовця ОСОБА_3 , з 01.11.2020 в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату за його згодою (а.с. 18).

Позивач вважає вказаний пункт наказу протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, внаслідок чого звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).

Пунктом 1 ст. 1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частини 1 статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу

Частиною другою статті 14 Закону № 889-VIII визначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Спір у цій справі виник у зв`язку з переведенням позивача на посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату на підставі пункту 1 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Суд зауважує, що аналіз частини першої і другої статті 41 Закону України «Про державну службу» у взаємозв`язку з частиною першою статті 32 КЗпП України дає підстави для висновку, що переведення державного службовця на іншу посаду, зокрема рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості, можливе виключно за згодою державного службовця на таке переведення.

Відповідно, рішення про переведення державного службовця з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності без обов`язкового проведення конкурсу керівник державної служби може прийняти лише за умови наявності згоди державного службовця.

Як встановлено судом, відповідач оскаржуваним наказом № 1-ДС від 02.11.2020 відповідно до пп 2 п. 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» прийняв позивача на роботу на рівнозначну посаду тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку переведення, за його згодою.

Позивач зазначає, що, по-перше, його переведення відбулося не на вакантну посаду, оскільки в пункті 3 оскаржуваного наказу вказано тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. По-друге, вказане переведення відбулося без його згоди.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 30.10.2020 подав заяву на ім`я військового комісара Львівського ОТЦК та СП про прийняття на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку переведення за його згодою (а.с. 29). На вказаній заяві стоїть резолюція керівника: «в наказ на декретну посаду до виходу основного працівника».

Як видно з матеріалів справи, в пункті 2 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 1-ДС від 02.11.2020 зазначено: відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» державного службовця ОСОБА_3 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, прийнято на роботу на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління з 01.11.2020 в порядку переведення з посади спеціаліста групи морально-психологічного забезпечення та зв`язків з громадськістю Львівського обласного військового комісаріату, за її згодою.

Пунктом 3 вказаного наказу прийнято на роботу позивача на цю ж посаду тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку переведення за його згодою.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що посада, на яку його переведено тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Таким чином, посада особи, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що його переведення на рівнозначну посаду тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відбулося без його згоди, що є порушенням частини 2 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Також суд бере до уваги ту обставину, що відповідно до штату Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (витяг міститься в матеріалах справи) відділ територіальної оборони не зазнав змін ні за кількістю працівників, ні за повноваженнями, ні за вимогами до осіб, які претендували на зайняття вакантних посад.

Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році» № Д-321/7/дск від 02.09.2020 з 01.11.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Код ЄДРПОУ і повноваження органу залишилися тими ж, змін зазнала лише структура органу, зокрема внаслідок створення вищих посад державної служби, заповнення яких відбувається відповідно до проведеного конкурсу. Вказане також підтверджено поясненнями представника відповідача та довідками Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки: № 1354 від 16.02.2021 та № 1355 від 16.02.2021(а.с. 60-61).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що змін зазнали найменування юридичної особи публічного права - Львівського обласного військового комісаріату, який переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, та його структура. Проте, істотні умови праці змін не зазнали, як і відділ територіальної оборони, про що не заперечив відповідач.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача, що позивача переведено на рівнозначну вакантну посаду за його згодою, тому пункт 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020 про прийняття на роботу державного службовця ОСОБА_1 відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління тимчасово, до виходу із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку державного службовця ОСОБА_3 , з 01.11.2020 в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного військового комісаріату за його згодою є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати новий наказ та прийняти його на роботу на рівнозначну посаду спеціаліста відділу територіальної оборони управління безстроково, в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського військового комісаріату суд зазначає таке.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Ураховуючи висновок суду про те, що позивача протиправно в порядку переведення з посади спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського обласного комісаріату прийнято тимчасово на посаду спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його слід поновити на посаді, яку він займав. Оскільки на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.09.2020 № Д-321/7/дск 31.10.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформовано у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки без змін у відділі територіальної оборони, а лише зміни структури органу, позивач підлягає поновленню на посаді спеціаліста відділу територіальної оборони Львівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 02.11.2020.

Суд звертає увагу, що відповідач зобов`язаний поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до незаконного переведення з дотриманням всіх умов, які існували на час його переведення.

При цьому посилання відповідача на те, що внесення змін до п. 3 оскаржуваного наказу № 1-ДС від 02.11.2020, за яким державного службовця ОСОБА_1 переведено на рівнозначну вакантну посаду, передбачає вивільнення посади та вчинення відповідачем дій щодо звільнення основного працівника - ОСОБА_2 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, суд оцінює критично, оскільки саме відповідач як роботодавець, а не суд як орган, який розглядав публічний спір щодо правомірності переведення позивача, повинен вжити певних заходів як для відновлення прав позивача як особи, яка поновлюється на службі внаслідок незаконного переведення, так і для дотримання прав тієї особи, яка призначена на займану позивачем до переведення посаду.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі № 1240/2062/18, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо видання наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 № 1-ДС в частині що стосуються позивача.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

При цьому відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, серед іншого, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

З урахуванням визначених ст. 245 КАС України повноважень суду при вирішенні справи, а також того, що дії відповідача знайшли своє відображення у прийнятті ним оскаржуваного наказу № 1-ДС від 02.11.2020, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо видання оскаржуваного наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позовні позивача підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020 та поновлення позивача у Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді спеціаліста відділу територіальної оборони з 02.11.2020. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; від 09.12.1994; пункт 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо судових витрат, то такі розподілу не підлягають, оскільки позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу військового комісара Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу державних службовців) № 1-ДС від 02.11.2020.

3. Поновити з 02.11.2020 ОСОБА_1 у Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді спеціаліста відділу територіальної оборони управління Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (79005 м. Львів вул. І.Франка 25; код ЄДРПОУ 08412340).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2021.

Суддя Р.П. Качур