Ухвала суду № 100551270, 23.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 жовтня 2021 року м. Київ № 320/11496/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно та середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115) про визнання протиправною бездіяльності державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 14858,59 грн.; стягнення з державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115) на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 14858,59 грн.; стягнення з державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення до моменту прийняття судом рішення у справі, та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням доказів на підтвердження поважності таких підстав.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що про порушення свого права отримання компенсації за речове майно він фактично дізнався з листа відповідача від 13.08.2021, оскільки до цього позивач був переконаний у виплаті йому відповідачем грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у зв`язку з запевненням відповідача про проведення таких виплат у найкоротші строки.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (абзац перший частини четвертої).

Зі змісту позовної заяви убачається, що предметом спірних відносин є невиплата відповідачем позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.

Верховним Судом, зокрема, у своїх постановах від 04.07.2019 у справі №821/2/18 (82857150), від 13.11.2019 у справі №140/1943/19 (85613215), неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на відносини з приводу звернення до суду з позовами про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно поширюється шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався після звільнення його 04.12.2020 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Водночас, з позовом до суду позивач звернувся лише 02.09.2021, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення з позовною заявою.

За наведених обставин суд дійшов висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом та залишив позовну заяву без руху, запропонувавши позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням відповідних доказів.

Втім, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено поважних та об`єктивних причин, які дійсно перешкоджали позивачу протягом шестимісячного строку з моменту виникнення у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане при звільненні речове майно звернутись до суду з відповідним позовом.

При цьому суд вважає неспроможними доводи позивача проте, що про невиплату грошової компенсації замість речового майна йому фактично стало відомо з листа відповідача від 13.08.2021, оскільки такі твердження спростовуються поясненнями самого ж позивача про те, що з моменту звільнення позивач весь час до моменту звернення із відповідною заявою до відповідача очікував на таку виплату з огляду на обіцянки та запевнення відповідача у виплаті грошової компенсації.

Суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відтак, подання позовної заяви, за відсутності належного обґрунтування причин такого тривалого зволікання, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є недопустимим в силу позиції Європейського Суду з прав людини у даному питанні.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).

Отже, суд дійшов висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин та про необґрунтованість позивачем поважності підстав пропуску строку звернення до суду, наведених у заяві позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на необґрунтованість позивачем поважності підстав пропуску строку звернення до суду з позовом, який залишено без руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно та середнього заробітку, - повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.