Рішення № 100550994, 06.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року о 10 год. 50 хв.Справа № 280/3414/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача - Голікової Г.В.

представника відповідача - Боярської В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2020 №00055150901.

Ухвалою суду від 29.04.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2021.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року відкладено підготовче засідання та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.07.2021 року.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року задоволено клопотання представників сторін та зупинено провадження у справі для надання часу для примирення строком до 14.09.2021 року.

14.09.2021 року поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.10.2021.

В судовому засіданні 06.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" є помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Позивач зазначає, що підставою для застосування до нього штрафних санкцій стало те, що позивачем начебто зберігалося пальне без наявності на те відповідної ліцензії. Разом з тим, позивач вказує на те, що висновки перевірки є безпідставними та не обґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. Позивач зазначає, що все пальне, яке придбавалось підприємством використовувалось виключно для власних потреб та розміщувалось безпосередньо у паливні баки, як власних транспортних засобів, так і в орендовані напівпричіп-цистерну та спеціальну вантажну паливоцистерну. Також звертають увагу суду на те, що на момент проведення фактичної перевірки станом на 29.10.2020 року перевіряючими встановлено факт відсутності залишків пального у резервуарах, що є доказом відсутності фактичного зберігання пального у ємностях, що в свою чергу було відображено в Акті перевірки.

За таких обставин, позивач вважає, що ним не порушено вимог законодавства, оскільки не здійснювалось зберігання палива без наявності ліцензії.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", оскільки позивачем у встановленому порядку, у період з 01.07.2019 по 29.09.2020, не було отримано ліцензії на зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. Також, відповідач вказував на те, що положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, оскільки за змістом положень зазначеної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається в спеціальні резервуари. Також, відповідач зазначив про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності технічної можливості провести розвантаження у паливні баки транспортних засобів, оскільки позивач не має необхідної кількості техніки для розвантаження придбаного пального.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального, за результатами якої складено Акт перевірки №543/08/01/09/ НОМЕР_1 від 09.11.2020.

Відповідно до висновків Акту перевірки №543/08/01/09/ НОМЕР_1 від 09.11.2020, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

09.12.2020 контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки №543/08/01/09/ НОМЕР_1 від 09.11.2020, прийнято податкове повідомлення - рішення №00055150901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн., за порушення ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги ч.1, ч.8 ч.16 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", в частині зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує на те, що зберігання пального ним здійснювалося для власних потреб шляхом розвантаження пального безпосередньо у паливні баки, як власних транспортних засобів, так і в орендовані напівпричіп-цистерну та спеціальну вантажну паливоцистерну, а тому застосування до нього штрафної санкції в розмірі 500000,00 грн. є необґрунтованим.

Суд зазначає, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України (далі - Закон №481).

Відповідно до положень статті 15 Закону №481, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством передбачено здійснення оптової торгівлі пальним та зберігання пального виключно за наявності відповідної ліцензії.

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем пальне придбавалось для власних потреб, а саме для заправки сільськогосподарської та іншої допоміжної техніки необхідної для ведення господарської діяльності, а також те, що позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 09.10.2020 №08030414202001582 з терміном дії з 09.10.2020 по 09.10.2025 (а.с.95-96).

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що контролюючим органом під час фактичної перевірки не здобуто підтвердження того, що позивачем за період з 01.07.2019 по 29.09.2020 (включно) зберігалося пальне у наявних у нього резервуарах, не встановлено його залишків, тощо. Більш того, перевіряючими зроблено висновок викладений в Акті перевірки щодо відсутності таких залишків пального в резервуарах.

Фактично факт зберігання пального відповідачем встановлено за фактом придбання палива, без фактичного підтвердження таких обставин.

Також, суд звертає увагу на те, що факт начебто зберігання позивачем пального встановлено за період з 01.07.2019 по день закінчення фактичної перевірки, а саме по 06.11.2020.

Тобто, фактично висновок про зберігання пального без ліцензії у період з 01.07.2019 по 06.11.2020 (включно) ґрунтується на припущеннях контролюючого органу.

В свою чергу, у жовтні 2020 року позивач вже мав ліцензію на зберігання пального.

З наданих до матеріалів справи представником позивача доказів, судом встановлено, що позивач в перевіряємий період укладав договори позики транспортного засобу від 10.05.2019 року з ФОП ОСОБА_2 на напівпричіп-цистерни ємністю 23,150м3 із зазначенням цільового призначення - для тимчасового зберігання та доставки дизельного палива на орендовані земельні паї для заправки с/г техніки та договір оренди транспортного засобу від 01.07.2020 року з ФОП ОСОБА_3 на оренду спеціальної вантажної паливоцистерни ємністю 10м3 із зазначенням цільового призначення предмета оренди - для тимчасового зберігання та доставки дизельного палива на орендовані земельні паї для заправки с/г техніки (а.с.60-76).

А отже, належним чином не спростовано контролюючим органом, як самі доводи позивача так і надані до матеріалів справи докази про те, що у спірний період розвантаження пального відбувалося у транспортні засоби наявні на підприємстві - вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, зернозбиральний комбайн НИВА СК-5М, трактор колісний МТЗ-82 у кількості 2 одиниць, а також у орендовані транспорті засоби - напівпричіп-цистерну ОДАЗ 9370 та спеціальну вантажну паливоцистерну КАМАЗ 53213.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.12.2020 №00055150901.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 18.10.2021.

Суддя І.В.Новікова