Рішення № 100550279, 25.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/15493/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесене Державною митною службою України в особі Житомирської митниці рішення про коригування митної вартості №UА101000/2021/000002/2 від 06.07.2021 та картку відмови у митному оформленні №UА101020/2021/00025 від 06.07.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.07.2021 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UА101000/2021/000002/2, з якого вбачалось, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. У зв`язку з винесеним рішенням відповідачем була прийнята картка відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У зв`язку з незгодою декларанта з визначеною рішенням про коригування митною вартістю, на виконання приписів ч.7 ст.55 Митного кодексу України, 06.07.2021 позивач за ЕМД №UА101020/2021/000918 повторно подав до митного оформлення той же товар, але за ціною, визначеною рішенням про коригування митної вартості.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару.

Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26.08.2021 №7.19-1/10/8.19/1069 (а.с.113-119).

Протокольною ухвалою суду в засіданні 29.09.2021 за згодою сторін відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, між BOROSIL LIMITED (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") (покупець) було укладено контракт від 20.11.2019 №20/11 (а.с.20-25).

Відповідно до розділу 5 контракту №20/11 від 20.11.2019 оплата за товар здійснюється платежами: 30% від загальної суми доставки - передоплата, решта 70% - після відвантаження товару на судно.

За вказаним контрактом позивачем з метою пропуску на митну територію України товарів було подано Житомирській митниці для митного оформлення в режимі "Імпорт-40" митну декларацію №UА101020/2021/000670 (а.с.15-17).

На підтвердження митної вартості товару разом з ЕМД №UА101020/2021/000670 від 05.07.2021 позивачем подано відповідачу наступні документи:

- контракт №20/11 від 20.11.2019 (а.с.20-25);

- пакувальний лист від 20.05.2021(а.с.18-19);

- проформу рахунок специфікацію №РІ-СР-21-01/004 від 28.01.2021(а.с.26-27);

- рахунок-фактуру (інвойс) №8211000084 20.05.2021 (а.с.28-29);

- коносамент №ССLАМD190170 від 09.06.2021 (а.с.30);

- автотранспортну накладну (CMR) А№400541 від 04.07.2021;

- довідку про вартість перевезення до митного кордону України №365421 від 24.06.2021 (а.с.31);

- платіжні доручення про оплату товару №47 від 03.02.2021 на суму 7129,20 доларів США, №53 від 23.06.2021 на суму 16346,82 доларів США про оплату товару (а.с.32-33);

- договір на перевезення №05/07/2017 від 05.07.2017.

В подальшому на вимогу митного органу, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України позивач додатково надав копії:

- рахунок-фактуру №LS-4365636 від 24.06.2021 на суму 94520,00 грн (а.с.34);

- калькуляцію виробника до інвойсу (а.с.48-49);

- прайс-лист виробника від 20.01.2021 (а.с.50-51);

- експортну декларацію країни відправлення №1944631 від 22.05.2021;

- експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-2239 від 05.07.2021 року (а.с.40-45);

- бухгалтерські документи, що підтверджують порядок формування відпускної ціни в Україні: видаткову накладну №0000082 від 28.08.2020 та податкову накладну до неї №82 від 28.08.2020, видаткову накладну №ТД-0000052 від 26.11.2020 та податкову накладну до неї №52 від 26.11.2020, прибуткові накладні №ТД-0000071 від 19.08.2020 та №ТД-0000084 від 13.10.2020 (а.с.52-59);

- рішення Житомирського окружного адміністративного суду 02.07.2020 по справі №240/7650/20, яким визнано протиправними акти Київської Держмитслужби за аналогічною поставкою.

За результатами перевірки митної декларації головним державним інспектором Трофімчуком О.Г. винесено картку відмови в її прийнятті №UА101020/2021/00025 від 06.07.2021. В якій повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з тим, що декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UА101000/2021/000002/2 від 06.07.2021 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ і ст. 57 Податкового кодексу України (а.с.68-69).

У рішенні про корегування митної вартості товарів від 06.07.2021 №UА101000/2021/000002/2 відповідачем вказано наступні обставини:

Відповідно до розділу 5 Контракту № 20/11 від 20.11.2019 оплата за товар здійснюються двома платежами 30% від загальної суми доставки-передоплата, решта 70% - після відвантаження товару на судно. Згідно із відомостями, що викладені у рахунку-проформі специфiкацiї вiд 28.01.2021 № Pl-CP-21 01/004 загальна сума за товар становить 23 476, 02 доларів США. Таким чином, відповідно до умов контракту перша сума платежу, а саме 30% повинна була становити 7042,81 доларів США. Разом з тим, згідно із платіжним дорученням від 03.02.2021 оплачена сума становить 7129,20 США. Якщо 30% контрактної ціни товару складає - 7129,20 доларів США, загальна фактурна вартість партії товару може становити 23764,00 доларів США. Крім того, платіжному дорученні відсутнє посилання на рахунок фактуру або проформу-інвойс. Наявне посилання на контракт № 20/11 від 20.11.2019. Вiдповiдно до п. 2 Контракту № 20/11 від 20.11.2019 загальна сума товарів, що поставляється за цим контрактом становить 400000,00 доларів США. Таким чином, платіжним дорученням вiд 03.02.2021 на суму 7129,00 може бути оплачена iнша партія товару, що постачаються за контрактом № 20/11 від 20.11.2019.

Додатково надана калькуляція без дати та без номеру не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана у якості, яка не дозволяє ідентифікувати зміст документа, числові значення, що в ньому зазначені (дрiбний шрифт). Додатково надані видаткові накладні № ТД-0000052 від 26.11.2020 та № ТД-0000082 від 28.08.2020 не містять інформації щодо: всього асортиментного переліку товару, що пред`явлений до митного оформлення фактурної ціни (ціни придбання) товарів.

Додатково наданий висновок №В-2239 від 05.07.2021 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість у зв`язку з наступним. Вiдповiдно до ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінює майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджується КМУ, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Відповідно до ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав»", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання джерело їх отримання та у додатках до нього. Разом з тим, висновок про вартість оцінюваного товару ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товару лише із на одного джерела у мережі "Інтернет" http://alibaba.com. При цьому експертом не проведено аналіз кон`юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні показники товарiв iз iнших джерел.

У додатково наданих прибуткових накладних ціна оприбуткування товарів у перерахунку валют долар США - гривня не відповідає фактурній (інвойсній) вартості. Як приклад, фактурна вартість тарілки мілкої 11 *27 см larah piano Puіse, митне оформлення якої здійснено за митною декларацією №UА100530/2020/050597 від 13.10.2020 становила 0,61 долар США, що еквівалентно 17,24 грн (офіційний курс долара США до гривні станом на 13.10.2020 - 28,2481 грн). Однак, згідно із відомостями, що зазначені у прибутковій накладній № ТД-0000084 від 13.10.2020 ціна оприбуткування даного товару без ПДВ становить 16,77 грн. Фактурна вартість тарілки мілкої 11*27 см larah piano white, митне оформлення якої здійснено за митною декларацією № UА100530/2020/ 039704 від 19.08.2020 становила 0,55 долар США, що еквівалентно 14,98 грн (офіційний курс долара США до гривні станом на 19.08.2020 - 27,2297 грн). Однак, згідно із відомостями, що зазначені у прибутковій накладній №ТД-0000071 від 19.08.2020 ціна оприбуткування даного товару без ПДВ становить 16,77 грн. Аналогічна ситуація щодо решти асортименту товару. Крім того, фактурні ціни товарів, митне оформлення яких здійснено за вищевказаними митними деклараціями є вищими за фактурні ціни оцінюваного товару.

Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації про вартість операції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що прийнята митним органом; методи 2в і 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості товарів (а.с.65-67).

Товар було пропущено на митну територію України у зв`язку з поданням позивачем товару до митного оформлення за ціною згідно рішення про коригування митної вартості, про, що свідчить митна декларація №UА101020/2021/000918 (а.с.70-72).

Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.68 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Таким чином Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Суд зауважує, що ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю існує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Суд зауважує, що законом чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені Митним кодексом України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас слід звернути увагу, що суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, згідно з ч.2-3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як попередньо встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем митної вартості товару (посуду столового кухонного), що ввозився в асортименті, у номенклатурі, кількості, за цінами і в терміни, зазначені в інвойсі до контракту 20/11.

З приводу встановлених обставин справи слід зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") на підтвердження митної вартості товару надало: контракт, пакувальний лист, проформу рахунок специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна (CMR), довідку про вартість перевезення до митного кордону України, платіжні доручення про оплату товару, договір на перевезення.

В подальшому, з метою митного оформлення пропуску товарів позивачем митному органу було надано: рахунок-фактуру, калькуляцію виробника до інвойсу, прайс-лист виробника, експортну декларацію країни відправлення, експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати, бухгалтерські документи, що підтверджують порядок формування відпускної ціни в Україні: видаткові накладні та податкові накладні до них, прибуткові накладні. В свою чергу відповідач стверджує, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та за переконанням митного органу, декларантом не надано документи які підтверджують заявлену митну вартість, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній митними органами вартості товарів.

З урахуванням наведеного, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UА101000/2021/000002/2 від 06.07.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2021/00025 від 06.07.2021.

Серед підстав відмови у митному оформленні у рішенні відповідачем наведено сумніви щодо заявленої митної вартості з огляду на те, що відповідно до розділу 5 Контракту № 20/11 від 20.11.2019 оплата за товар здiйснюються двома платежами 30% від загальної суми доставки-передоплата, решта 70% - після відвантаження товару на судно. Згідно із відомостями, що викладені у рахунку-проформі специфiкацiї вiд 28.01.2021 № Pl-CP-21 01/004 загальна сума за товар становить 23 476, 02 доларів США. Таким чином, відповідно до умов контракту перша сума платежу, а саме 30% повинна була становити 7042,81 доларів США. Разом з тим, згідно із платіжним дорученням від 03.02.2021 оплачена сума становить 7129,20 США. Якщо 30% контрактної ціни товару складає - 7129,20 доларів США, загальна фактурна вартість партії товару може становити 23764,00 доларів США. Крім того, платіжному дорученні відсутнє посилання на рахунок фактуру або проформу-іннойс. Наявне посилання на контракт № 20/11 від 20.11.2019. Вiдповiдно до п. 2 Контракту № 20/11 від 20.11.2019 загальна сума товарів, що поставляється за цим контрактом становить 400000,00 доларів США.

Відтак, на думку контролюючого органу, платіжним дорученням вiд 03.02.2021 на суму 7129,00 може бути оплачена iнша партія товару, що постачаються за контрактом № 20/11 від 20.11.2019.

Судом проаналізовано надані до матеріалів справи документи, що дозволяє встановити наступні обставини.

Платіжними дорученнями №47 від 03.02.2021 на суму 7129,20 доларів США та №53 від 23.06.2021 на суму 16346,82 доларів США підтверджено оплату партії товару на суму 23476,02 дол. США (а.с.32-33).

Рештою наданих до митного оформлення документів підтверджується факт купівлі та ввезення на митну територію України товару на суму 23476,02 дол. США.

Відтак, висновок контролюючого органу про ймовірну оплату позивачем платіжним дорученням вiд 03.02.2021 іншої партії товару визнається судом необґрунтованим та безпідставним.

В свою чергу недотримання позивачем визначеної у контракті пропорції платежів не може свідчити про наявність певних порушень митного законодавства та не впливає на правовідносини між декларантом та митним органом.

З огляду на наведене, вказані сумніви контролюючого органу спростовані наданими до матеріалів справи доказами та встановленими в ході розгляду справи обставинами.

Щодо не взяття до уваги експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-2239 від 05.07.2021 (а.с.40-45), оскільки такий висновок ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела - "www.alibaba.com". Вказано, що експертом не проведено аналіз кон`юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел.

Суд звертає увагу, що вказаний висновок чинний та ніким не скасований, а тому інформація вказана у ньому могла б бути використана відповідачем при здійсненні митного оформлення.

Також відповідно до п.2 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України

Крім того, позивачем з метою підтвердження правильності визначення ціни товару надавались митному органу калькуляцію виробника до інвойсу (а.с.48-49), прайс-лист виробника від 20.01.2021 (а.с.50-51) та експортну декларацію країни відправлення №1944631 від 22.05.2021.

Щодо калькуляції, відповідачем вказано про відсутність номеру та дати такого документа та відсутність належної якості документу, що позбавила можливості ідентифікувати зміст документа (дрібний шрифт).

Натомість інформацію, що наведена у прайс-листі виробника від 20.01.2021 та експортній декларації країни відправлення №1944631 від 22.05.2021 контролюючим органом також не було взято до увагу, причини неврахування таких документів в спірному рішенні відсутні.

Всі наведені вище факти спростовують твердження відповідача щодо недостовірності наданої позивачем інформації з приводу ціни товару, що ввозився на митну територію України.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UА101000/2021/000002/2 від 06.07.2021 відповідачем за основу взято інформацію про товар за прийнятою органом доходів і зборів вартістю товарів за митною декларацією №UА500080/2021/7044 від 24.05.21, відповідно до якої на митну територію України ввозився посуд столовий кухонний із зміцненого скла, що вироблений у Китаї. Тоді як, позивачем за митною декларацією №UА101020/2021/000670 від 05.07.2021 на митну територію України ввозився посуд столовий кухонний із зміцненого скла, що вироблений в Індії.

Відтак, відповідачем не наведено аналіз співставлення умов поставок за порівнюваними контрактами, умови транспортування та страхування, якісних характеристик та не взято до уваги відмінність країни походження.

З урахуванням наявності специфіки ввезеного товару, всі наведені фактори вказують на неможливість співставлення товарів лише за наявності співпадіння артикульної номенклатури.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб`єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані відповідачем.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень також не доведено суду, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною контракту.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів та обґрунтованих підстав у відповідача для прийняття рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 5621,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №15.07.2021 (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору у сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА101000/2021/000002/2 від 06.07.2021 та картку відмови у митному оформленні №UА101020/2021/00025 від 06.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44005610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") (вул.Івана Гонти, буд. 81, м.Житомир, 10019, ЄДРПОУ 31394068) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва