Ухвала суду № 100550221, 23.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 жовтня 2021 р. Справа №200/13663/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зінченко О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного судузвернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

-визнати протиправними дії Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до загального та пільгового стажу період роботи з року 25.11.1987 року, періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

-скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області № 98 від 25.11.2019 року про не зарахування до загального та пільгового стажу роботи періоду з 06.07.1987 року 25.11.1987 року, з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року, періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по12.11.1990 року та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.07.1987 року по 25.11.1987 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження військової строкової служби з 27.11.1990 року по 12.11.1990 року згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 7815 від 18.11.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 06.07.1987 року 25.11.1987 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року відповідно до п. п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи, строкової служби, роботи;

Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушеннями вимог статті 160 КАС України, з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем подана заява, в якій просить звільнити або відстрочити йому сплату судового збору. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що він не має інших джерел для існування та не має ніяких доходів.

При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю,якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналіз вищезазначених статей свідчить, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на особу, яка звертається до суду з цим питанням.

Проте, позивачем не надані будь-які докази на підтвердження його скрутного матеріального становища та неможливості у зв`язку із чим сплатити судовий збір.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена вимога позивача про звільнення його від сплати судового збору не підлягає задоволенню на даний час, оскільки позивачем не надані будь-які докази на підтвердження неможливості сплати судового збору.

Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” та Закону України “Про Державний бюджет України” на 2021 рік позивачу за подання позовної заяви немайнового характеру необхідно платити судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., за подачу позову до Донецького окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача – Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом ___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або надати докази неможливості його сплати.

Отже, позивачу необхідно подати докази щодо наявності обставин для звільнення або відстрочення сплати судового збору передбачених Законом України “Про судовий збір” або докази сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Крім цього, разом з позовною заявою, позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що про своє порушене право позивач дізнався у травні 2021 року, коли його представникотримав спірне рішення № 98від 25.11.2019 на свій запит.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 18.11.2019, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято 25.11.2019, тобто означене рішення прийнято у межах десятиденного строку з моменту звернення особи до пенсійного органу.

Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.

Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Приймаючи до уваги, що відповідачем спірне рішення прийнято у межах десятиденного строку, визначеного законодавством, для розгляду його заяви, тому позивач мав дізнатися про порушення своїх прав по завершенню десятиденного строку після поданої ним заяви до пенсійного органу, у зв`язку із чим звернувшись 18.10.2021 до суду з позовними вимогами за період з 25.11.2019, позивач пропустив строк звернення до суду.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, до якої зупинялося провадження у цій справі) висловив правову позицію, згідно якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом N 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1 (далі - Порядок N 22-1). Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України, якою передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, даний позов слід залишити без руху, на підставі положень частини першої статті 123 КАС України, із наданням позивачеві десятиденного строку, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

При цьому, суд зазначає, що рішення про продовження процесуальних строків суд ухвалює на підставі належних обґрунтувань та поданих стороною доказів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 161, 169, 167, 248, 256, частиною 2 статті 293, 294, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 908,00 гривень або доказів на підтвердження неможливості його сплати, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Роз`яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала постановлена та підписана 23 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Зінченко