Рішення № 100550186, 25.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 р. Справа№200/10547/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, оформлене листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 про відмову у списання недоїмки, зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області списати про борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, нарахованого за 2017 рік в сумі 8448 грн., за 2018 рік в сумі 9828 грн. 72 коп., за січень-лютий 2019 року у сумі 1836 грн. 12 коп., за червень-жовтень 2020 року у сумі 5317 грн. 18 коп., виключити з інформаційних систем податкових органів дані щодо зазначених сум недоїмки, відкликати вимогу від 21 січня 2021 року № Ф-104781-43У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20104 грн. 79 коп. та надати Торецькому міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про списання відповідних сум недоїмки з єдиного внеску.

Ухвалою від 19 серпня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою від 19 серпня 2021 року суд повернув заяву ОСОБА_1 про зупинення примусового стягнення в адміністративній справі № 200/10547/21 без розгляду.

10 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 19 серпня 2021 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 200/10547/21 та ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що 3 лютого 2021 року подав до податкового органу відповідну заяву та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017- 2019 роки. 10 березня 2021 року позивач поштою отримав акт камеральної перевірки від 3 березня 2021 року № 2010/05-99-24-98-2861318251, проведено на підставі п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу та у зв`язку з надходженням заяви ФОП ОСОБА_1 . Із змісту акту перевірки можна дійти висновку, що камеральну перевірку було проведено з метою вирішення питання про списання у порядку п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 сум недоїмки, які було нараховано ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, та не сплачені до 1 грудня 2020 року. За висновком акту перевірки перевіркою встановлено недотримання платником податку вимог п. 9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464 в частині того, що списанню підлягають суми боргу платникам, зазначеним у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону, а саме знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування. Зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають встановленим перевіркою обставинам. По-перше, недоїмка з ЄСВ за 2017 та 2018 роки у загальній сумі 18276 грн. 04 коп. підлягає списанню, оскільки у цих періодах ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. По-друге, недоїмка з ЄСВ за 2019 рік у сумі 1836 грн. 12 коп. підлягає списанню, оскільки ФОП ОСОБА_1 у 2019 році перебував на загальній системі оподаткування. Слід відзначити, що сума недоїмки з ЄСВ за 2019 рік не увійшла до суми вимоги. По-третє, стосовно недоїмки з ЄСВ за 2020 рік у сумі 5317 грн. 18 коп., період її нарахування (червень-жовтень 2020 року) виходить за межі правового регулювання, встановленого п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 у редакції, яка діяла на час припинення позивачем підприємницької діяльності. На той час п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 передбачав процедуру списання сум недоїмки з ЄСВ, які було нараховано за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, та не сплачені до 3 червня 2020 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному п. 9 прим. 15 розд. VIII Законом № 2464 суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідачем було здійснено камеральну перевірку звітності щодо суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску:

- за 2017 рік від 03.02.2021р. №7086236;

- за 2018 рік від 03.02.2021р. №7086069;

- за 2019 рік від 03.02.2021р. №7085699;

- за 2020 рік від 12.11.2020р. №1390.

З 1 травня 2020 року ОСОБА_1 по день прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування. Данні обставини позивач не заперечує, натомість у позовній заяві «абзац перший на третьому аркуші» він це підтверджує. Тобто, під час звернення ОСОБА_1 з заявою про списання суми недоїмки з ЄВ визначених п. 9 прим. 15 розд. VIII Закону № 2464, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, чим недотримав вимоги визначених п. 9 прим. 15 розд. VIII Закону № 2464, оскільки, заява передбачає списання недоїмки з ЄВ за перерід з 01.01.2017 по 31.12.2020 роки.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Сторонами не заперечується, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 24.02.2003 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець, та 26.02.2019 року на підставі власного рішення внесено запис № 22580060003003348 про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 29.04.2020 року позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, та 21.10.2020 року на підставі власного рішення внесено запис № 2002580060001005862 про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У період з 24 лютого 2003 року по 26 лютого 2019 року позивач провадив діяльність на загальній системі оподаткування. З квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

21 січня 2021 року податковим органом була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104781-43У відповідно до якої станом на 29 березня 2021 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 23593 грн. 22 коп., з яких недоїмка 23593 грн. 22 коп.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач 11 лютого 2021 року звернувся до контролюючого органу із заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464. Також позивачем було надано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року по 1 грудня 2020 року. Крім того, заявником повідомлено, що ним у вказаний період не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

3 березня 2021 відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача щодо недотримання платником вимог пункту 9-15 розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, за результатами якої було складено акт від 3 березня 2021 року № 2010/05-99-24-08-2861318251.

За висновками акту від 3 березня 2021 року встановлено, що за результатами перевірки встановлено недотримання платником вимог пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 в частині того, що списанню підлягають суми боргу платника зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», саме знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 відповідач повідомив позивача, що відповідно до акту камеральної перевірки від 3 березня 2021 року № 2010/05-99-24-08 позивачем не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 Закону для списання недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки. Враховуючи вищевикладене, податковий орган відмовляє у списанні заборгованості з єдиного внеску.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно із статтею 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).

З 03.06.2020 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне:

« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що позивач не погоджується із відмовою контролюючого органу здійснити списання заборгованості по єдиному внеску за період з 1 січня 2017 року.

Податковий орган за результатами розгляду заяви позивача від 11 лютого 2021 року про списання заборгованості у порядку пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, та прийняв 11 березня 2021 року за вих. № 7470/6/05-99-13-05-14 рішення про відмову у такому списанні, яке оформлено листом про звернення громадян.

Проте, всупереч абзацу 5 пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, який передбачає, що за результатами розгляду заяви податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, рішення, що відповідає вимогам вказаної норми, відповідачем не прийнято.

Зокрема, рішення про відмову у списанні заборгованості містить лише цитування пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, констатує факт проведення камеральної перевірки та містить посилання на висновок такої перевірки про відмову у списанні заборгованості.

З відзиву на позов та акту камеральної перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на списання заборгованості по єдиному внеску фактом перебування позивача у період з 1 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року на спрощеній системі оподаткування.

Перебування позивача з 1 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року на спрощеній системі оподаткування не є спірним.

Суд зазначає, що пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI чітко встановлені умови списання заборгованості.

Зокрема, абзацом першим вказаної норми визначено, що це списання:

- за заявою платника;

- суми, несплачені станом на 01.12.2020:

- суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування);

- суми недоїмки за період з 01.01.2017 до 01.12.2020;

- а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки;

- та у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом «а» пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, із урахуванням абзацу першого вказаної норми, визначено, вказане списання здійснюється за умови подання до 01.03.2021:

- особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками,

або

- у період з 01.01.2017 до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування):

1) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 2) до податкового органу - звітності за період з 01.01.2017 до 01.12.2020.

Таким чином, пункт 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI прямо передбачає виключення, згідно із яким списання заборгованості не здійснюється щодо сум недоїмки, нарахованої з 01.01.2017 по 01.12.2020 фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування.

Поряд із цим, вказана норма розповсюджується на осіб, які станом на дату подання заяви про списання заборгованості є платниками єдиного внеску та перебувають на загальній системі оподаткування.

Позивач, подавши 11 березня 2021 року заяву про списання заборгованості, перебував на спрощеній системі оподаткування починаючи з 1 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року.

Отже, позивач фактично не відповідав загальним критеріям, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI: на дату подання заяви не був платником податків на загальній системі оподаткування.

Проте, відповідач, відмовивши у списанні заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.12.2020 - не вмотивував таку відмову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у списанні сум заборгованості за заявою позивача від 11 лютого 2021 року, не прийняв вмотивоване рішення, у зв`язку із чим суд вважає таку відмову протиправною, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Поряд із цим, суд не вбачає підстав для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача списати заборгованість з єдиного, що була нарахована за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом № 592-ІХ, на підставі пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI та надати Торецькому міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про списання відповідних сум недоїмки з єдиного внеску, оскільки, по-перше, позивач не має права на списання заборгованості щодо фінансових санкцій та пені, які стосується недоїмки, яка виникла з 1 січня 2017 року, у зв`язку з не перебування платника на загальній системі оподаткування на час звернення із заявою.

По-друге, списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені здійснюється виключно за рішенням контролюючого органу, а не суду, у зв`язку із чим суд не може перебирати на себе функції податкового органу, що суперечило би статті 19 Конституції України, оскільки суд здійснює лише контроль легальності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, однак не виконує за останніх їхні функції.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на те, що відповідач ігнорує приписи діючого законодавства та рішення суду і повторно намагається стягнути суму ЄСВ нараховану за 2017-2018 роки у сумі 18276 грн. 04 коп. з огляду на наступне.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року по справі № 200/5245/19-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.02.2019 року №Ф-104781-43 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 18276,04 грн. - задоволено та визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2019 року №Ф-104781-43 зі сплати єдиного внеску на суму 18276,04 грн.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 справа № 805/1394/16-а, у постанові від 26.04.2019 справа № 805/1023/16-а, від 02.04.2020 року справа № 360/1546/19 за яким Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI надавав законні підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку у майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Із врахуванням того, що відповідач фактично не прийняв рішення про відмову у списанні заборгованості, суд вважає належним способом захисту прав позивача зобов`язання податкового органу повторно розглянути заяву позивача про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду. Крім цього, позивач не навів обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 908 грн. відповідно до квитанції від 13 липня 2021 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59), оформлене листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у списанні недоїмки з єдиного соціального внеску.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 11 лютого 2021 року про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень) 00 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 25 жовтня 2021 року. Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар