Рішення № 100548969, 19.10.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2357/2021 Справа № 641/5548/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря - Дрокіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/5548/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування , інфляційних збитків та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

26.07.2021 року позивач звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом в якому просить стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» (далі ПрАТ «ХМСК») на її користь суму в розмірі 21 496,74 грн. , з яких : 12 775.70 грн. - сума страхового відшкодування ; 991,20 грн. - пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування ; 217,35 грн. - 3% річних ; 812,49 - інфляційні збитки ; 3000 грн. - моральна шкода ; 3700 грн. - витрати на професійну правничу допомогу , та витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн..

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 08.12.2020 року о 10-30 год. за адресою Челюскинців 23 в м. Харкові за участі ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Jeep Cherokee (д.н.з. НОМЕР_1 ) , та водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Volkswagen Golf (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП автомобіль Volkswagen Golf отримав механічні пошкодження та матеріальні збитки. 14.01.2021 року Київським районним судом м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «ХМСК». Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. Проте станом на 07.06.2021 року ані письмового повідомлення , а ні страхового відшкодування позивачем не отримано. На адвокатський запит від 07.06.2021 року , ПрАТ «ХМСК» підтвердило , що позивачем були подані всі необхідні документи у відповідності до закону , і що виплата страхового випадку буде проведена протягом червня - липня 2021 року з врахуванням пені визначеної законом. Позивач вважає , що кінцевим строком для виплат є 01.01.2021 року , та не пізніше 16.03.2021 року , але станом на 26.07.2021 року виплату здійснено не було. Враховуючи викладене , позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 12 775,70 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 991,20 грн. , 3% річних в розмірі 217,35 грн. , інфляційні витрати в розмірі 812,49 грн.

Крім того , внаслідок несвоєчасної виплати ПрАТ «ХМСК» суми страхового відшкодування , ОСОБА_1 зазнала моральних страждань , та душевних хвилювань , та просить стягнути на підставі цього моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Також позивач понесла судові витрати, пов`язані з розглядом справи , а саме : витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3700 грн. , та суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн., яку вона просить стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку.

Представник відповідача ПрАТ «ХМСК» в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом спосіб , причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

За згодою представника позивача суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Матеріалами справи встановлено , що 08.12.2020 року сталося ДТП за участю автомобілів Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 ..

Як вбачається з постанови Київського районного суду м. Харкова від 14.01.2021 року, 08.12.2020 року о 10-30 годині в м. Харкові по вул. Челюскінців 23 , водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження , чим завдано матеріальних збитків.

Постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.Постанова набрала законної сили 25.01.2021 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Транспортний засіб Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП (08.12.2020 року) був застрахований у ПрАТ «ХМСК» на підставі полісу № ЕР-201151438. Розмір відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров`ю 260000,00 грн., розмір відшкодування шкоди заподіяної майну 130000,00 грн., франшиза 2600 грн.

Автомобіль Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Згідно страхового акту № 3674/1 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП (08.12.2020 р.) складає 12775,70 грн.

ОСОБА_1 16.12.2020 року звернулася до ПрАТ «ХМСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.

07.06.2021 року представник позивача адвокат Солод С.В. звертався до ПрАТ «ХМСК» із адвокатським запитом та просив надати копію вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування , або відмову з здійсненні страхового відшкодування , підтвердити або спростувати виконання ОСОБА_1 всіх обов`язків та надання всіх документів для прийняття рішення по справі про виплату страхового відшкодування , надати копії усіх документів по справі про виплату страхового відшкодування , надати обґрунтованому виплату та повідомити причини прострочення , надати обґрунтовану відповідь та повідомити причини прострочення виплати страхового відшкодування , повідомити дату проведення страхового відшкодування , повідомити причину не надання відповіді на претензію щодо виплати страхового відшкодування.

Як зазначено у відповіді ПрАТ «ХМСК» від 18.06.2021 року , ОСОБА_1 було надано весь пакет документів необхідних для виплати страхового відшкодування , і що виплата буду здійснена протягом червня-липня 2021 року з врахуванням пені визначеної законом.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч.ч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України: законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України: зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із чч.1 та 4 ст.636 ЦК України: договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст. 36, 37 закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст.1194 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15 та від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

З урахуванням установлених обставин справи суд дійшов висновку, що в даному спорі про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право позивача, як потерпілої особи, на відшкодування завданих збитків реалізовується ним на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено: у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з собою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно ч 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено , що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 та 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за увесь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми.

Нормами діючого законодавства передбачено відшкодування шкоди за прострочення виконання зобов`язання у вигляді пені , 3% річних та інфляційних витратах.

Таким чином , суд дійшов висновку що стягненню підлягає сума 19 404,74 грн. з яких : 12 775,70 грн. - сума страхового відшкодування ; 991,20 грн. - пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування ; 217,35 грн. - 3% річних ; 812,49 - інфляційні збитки.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналізуючи наведені вище доводи , суд вважає , що позов в частині стягнення моральної шкоди в результаті не сплати суми страхового відшкодування не підлягає задоволенню , оскільки сума пені , 3% річних та інфляційні витрати в свою чергу і є компенсація за прострочення виконання зобов`язання. Доказів спричинення інших моральних страждань в наслідок ДТП позивачка суду не надала.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Солод С.В. надано Договір ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року, акт № 1 приймання-передачі надання послуг та виконаних робіт від 24.03.2021 року до Договору ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року , акт № 2 приймання-передачі надання послуг та виконаних робіт від 07.06.2021 року до Договору ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року , акт № 3 приймання-передачі надання послуг та виконаних робіт від 26.07.2021 року до Договору ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року , акт № 4 приймання-передачі надання послуг та виконаних робіт від 25.08.2021 року до Договору ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року , акт № 5 приймання-передачі надання послуг та виконаних робіт від 19.10.2021 року до Договору ССВ-9/21 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року , квитанцію № 1 від 24.03.2021 про сплату 700 грн. , квитанцію № 2 від 07.06.2021 про сплату 500 грн. , квитанцію № 3 від 26.07.2021 про сплату 1500 грн. , квитанцію № 4 від 25.08.2021 про сплату 500 грн. , квитанцію № 5 від 19.10.2021 про сплату 500 грн.

Оскільки, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Солод С.В. в передбаченому ЦПК порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3700 грн, суд вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст.ст. 12,13,76-81,141,247,263-264, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 511, 636, 999, 1166, 1187 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування , інфляційних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 суму у розмірі 19 404,74 грн. з яких : 12 775,70 грн. - сума страхового відшкодування ; 991,20 грн. - пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування ; 217,35 грн. - 3% річних ; 812,49 - інфляційні збитки ; 3700 грн. - витрати на професійну правничу допомогу , та витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн..

В задоволені позовних вимог в частині стягнення 3000 грн. моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Відповідач - ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» , адреса : м. Харків , вул. Плеханівська 63 , Код - 21186813

Повний текст рішення складено 25.10.2021 року.

Суддя: І. В. Чайка