Рішення № 100548649, 25.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5433/21

Провадження № 2-а/638/299/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря Шевченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби в Харківській області в особі Відділу прикордонної служби "Дергачі" Харківського прикордонного загону, начальника ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур Олександра Сергійовича про скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби в Харківській області в особі Відділу прикордонної служби "Дергачі" Харківського прикордонного загону, начальника ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур О.С. в якому просить: скасувати постанову №150808 від 02 квітня 2021 року, складену начальником ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700 грн.; провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП закрити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що начальником віпс (тип А) ВПС «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Няньчур О.С. бело винесено постанову №150808 від 02 квітня 2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, за змістом якої 02 квітня 2021 року о 02:10 в пункті пропуску «Гоптівка» на в`їзд в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» прикордонного контролю, було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що 01 квітня 2021 року о 16:00 год. перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску Державного кордону «Ізваріне». Вказану постанову вважає незаконною, оскільки в діях позивача відсутня обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення - вина. Разом з тим, вважає, що її дії були продиктовані крайньою необхідністю, оскільки ОСОБА_1 була потрібна консультація лікарів для продовження подальшого лікування.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року провадження по справі відкрито.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату та час повідомлена.

Представник відповідача Харківського прикордонного загону в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та постанову про накладення адміністративного стягнення від 20.02.2021 № 149995 залишити без змін.

Вказує, що на посадових осіб Державної прикордонної служби України державою покладено обов`язки з боротьби з адміністративними правопорушеннями.

Законодавством України визначено порядок в`їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської області і визначено місця перетинання лінії розмежування особами, транспортними засобами та іншим майном.

В Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділену територію місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

На момент скоєння адміністративного правопорушення позивачем, пункт пропуску «Ізваріне» закритий та міжнародний рух там припинений.

Також з бази даних Державної прикордонної служби України встановлено відсутність відомостей про виїзд встановленим порядком з території України.

Представник відповідача вказує, що визнання провини підтверджується відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення, який не складався відносно позивача на підставі положень ч. 3 ст. 254 КУпАП , тобто позивач погодився із вчиненим правопорушенням, отримав нарочно постанову, поставив в ній свій підпис, зауважень щодо порядку винесення рішень не робив.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач не обмежений у праві звернутися засобами електронного зв`язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в`їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач, начальник ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітан Няньчур О.С. в судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлявся.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної прикордонної служби щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

У вказаній постанові зазначено, що 02 квітня 2021 року о 02:10 в пункті пропуску «Гоптівка» на в`їзд в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» прикордонного контролю, було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що 01 квітня 2021 року о 16:00 год. перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску Державного кордону «Ізваріне»., чим не дотрималася вимог ст.12 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII, від 18.01.2018 р., та порушила положення п.п. 3.6. Порядку виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 р. №815, своїми діями скоїла адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП України.

Відповідно до ч. 2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.71КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких співробітниками Державної прикордонної служби зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 7 КУпАП.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача, не містить доказів вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).

Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 288 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоячий орган (вищестоячий посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, суд зазначає про відсутність у суду першої інстанції правових підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 247 КУпАП.

Що стосується вимог до начальника ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур Олександра Сергійовича, суд виходить з наступного.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222-1 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 КУпАП.

Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, а саме Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до начальника ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур Олександра Сергійовича до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби в Харківській області в особі Відділу прикордонної служби "Дергачі" Харківського прикордонного загону суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснювати на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст.77,139,246,286, 290 КАС України, ст.ст.7,247,251,280КпАП України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби в Харківській області в особі Відділу прикордонної служби "Дергачі" Харківського прикордонного загону (ЄДРПОУ 14321742, адреса: вул. Клочківська 228-П), начальника ВіПС (тип А) ВПС "Дергачі" капітана Няньчур Олександра Сергійовича (адреса: вул. Клочківська 228-П) про скасування постанови - задовольнити частково.

Постанову №150808 від 02 квітня 2021 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.

Стягнути з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Рибальченко