Вирок № 100547675, 25.10.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1218/21

Провадження № 1-кп/348/323/21

25 жовтня 2021 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021091200000024 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, який не працює, з неповною загальною середньою освітою, розлученого, має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

інші учасники: прокурор Криклій Л.В.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

встановив:

12.03.2021 о 06.00 год. ОСОБА_1 ,знаходився біля чотирьох квартирного будинку АДРЕСА_1 . В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на проникнення в одну із квартир з метою таємного викрадення чужого майна. У приміщення квартири №4 , яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проник шляхом розбиття цеглиною шибки вікна. З квартири він викрав металічну пічну пластину вартістю 1500,00 гривень, металічну решітку вартістю 150,00 гривень. З викраденим майном ОСОБА_1 покинув приміщення квартири і в подальшому ним розпорядився на власний розсуд. Таким чином, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно майнову шкоду у розмірі 1650,00 гривень.

Такими діями, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме щодо обставин вчинення злочину, які підлягають доказуванню, обмежитися дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого та допитмо обвинуваченого.

Обвинуваченийвизнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У судовому засіданні дав такі показання. 12.03.2021 о 05.00-06.00 год. він знаходився біля чотирьох квартирного будинку АДРЕСА_1 . Зазначив, що саме в цей час він вирішив вчининити крадіжку із однієї з квартир. Він знайшов поряд із будинком цеглину і за допопомогою неї розбив шибку вікна. З квартири він викрав металічну пічну пластину вартістю 1500,00 гривень, металічну решітку вартістю 150,00 гривень. Потім викрадене майно обвинувачений повернув потерпілому. Вказав, що щиро кається у вчиненому та більше такого не вчинятиме.

Потерпілий ОСОБА_2 під час виступу в судових дебатах просив обвинуваченого суворо не карати. Зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого не має, викрадене майно йому повернуто.

Крім цього, в судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта громадянина України; вимога про відсутність судимостей; довідки про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристика з місця проживання обвинуваченого, згідно з якою він характеризується позитивно, довідка про склад сім"ї обвинуваченого, в склад якої входить мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 ; копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_5 , 2010 р.н., та ОСОБА_6 , 2011 р.н., батьком, яких є обвинувачений.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення.

У судових дебатах прокурор зазначив, що обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, обставини, які обтяжують покарання відсутні, а тому з урахуванням особи обвинуваченого слід призначити йому покарання на підставі ст.69 КК України, а саме у виді громадських робіт.

З цього приводу суд зазначає таке. Обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин проти власності. За вчинення даного злочину КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі. Інших альтернативних видів покарання закон не передбачає, оскільки ч.3 ст.185 КК України передбачено кваліфікований склад злочину. Стаття 69 КК України надає право суду перейти до більш м`якого виду покарання ніж той, що передбачений у санкції статті за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного. Пуктом 8 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що при призначенні покарання обвинуваченому немає підстав для застосування ст.69 КК України. Так, у даній справі встановлено наявність 2 обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, однак, обставин, які б свідчили про те, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом у ході здійснення судового провадження не було встановлено. Крім того, дані про особу винного, його поведінку під час та після вчинення злочину, мета та мотиви вчинення злочину також не свідчать про можливість застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, сімейний стан, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, його стан здоров`я, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк за умови здійснення інтенсивного нагляду. Крім того, уповноважений орган з питань пробації пропонує, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, окрім обов"язків, визначених ч.1 ст.76 КК України, додатково покласти на обвинуваченого обов"язки відповідно до ч.3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Зазначений висновок орагну пробації є обгрунтованим з підстав наведених у ньому, орган пробації в повному обсязі дослідив особу обвинуваченого та дав мотивований висновок, підстав для відхилення такого висновку не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України обвинувачого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього основні та додатковий обов`язок, передбачений ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, який вказаний у висновку органу пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Прокурор зазначив, що процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, речові докази, а саме: три металічні пічні пластини, металічну решітку, які відповідно до постанови від 25.03.2021 визнані речовим доказом у кримінальному провадженні слід повернути законному володільцю; накладну від 01.03.2021, яка визнана речовим доказами відповідно до постанови від 31.03.2021 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього такі обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Речові докази:

- три металічні пічні пластини, металічну решітку - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- накладну від 01.03.2021 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя Матолич В.В.