Ухвала суду № 100546470, 04.08.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8909/20

Номер провадження 1-кп/201/564/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

суддів - Батуєва О.В., Ткаченко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Горностаєвій О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Гоцика В.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Клименко О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Слєпухи С.М.,

розглянувши клопотання прокурора Гоцика В.О. про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та клопотання захисника Клименко О.І. про зміну запобіжного заходу, заявлене під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 березня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області, м. Єнакієво, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор Гоцик В.О. вважав за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб та, у свою чергу, заявив усне клопотання про продовження цього запобіжного заходу.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Окрім того, в обґрунтування своїх доводів прокурор Гоцик В.О. посилався на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_2 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_2 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Слєпуха С.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність заявлених прокурором ризиків, а також зауважив про формальний підхід сторони обвинувачення до вирішення питання про продовження запобіжного заходу та дублювання попередніх клопотань, а тому просив відмовити у задоволенні усного клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника – адвоката Слєпухи С.М., просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Клименко О.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність заявлених прокурором ризиків.

Водночас, через канцелярію суду подав клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний період доби, мотивуючи його тим, що його підзахисний був незаконно затриманий, в ході обшуку йому підкинули пістолет працівники поліції, докази про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину є сумнівними, за своїм характером є припущеннями і базуються на показаннях однієї особи. Його підзахисний в день вчинення інкримінованого злочину взагалі перебував вдома та не міг вчинити зазначеного злочину. Також просив врахувати, що ОСОБА_1 є не молодою людиною, хворіє на хронічний туберкульоз, має серйозні проблеми з нирками та потребує обслідування та госпіталізації, що підтверджується медичними довідками, які наявні у матеріалах справи. Також вказав, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію та клопотання свого захисника.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Разом із цим, виходячи з положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений ухвалами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 06 березня 2021 року включно.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 25 квітня 2021 року включно.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 19 червня 2021 року включно.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 12 серпня 2021 року включно.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених в усному клопотанні ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, судовий розгляд по якому не призначений і докази не досліджені, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених в усному клопотанні ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, судовий розгляд по якому не призначений і докази не досліджені, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальнодоступних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Поряд із цим, вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Клименка О.І. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт колегія суддів вважає, що воно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, оцінюючи посилання захисника Клименко О.І. на незаконне затримання його підзахисного під час досудового розслідування, підкидання останньому в ході обшуку пістолету, наявності сумнівних доказів щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, які за своїм характером є припущеннями слідства і базуються на показаннях однієї особи, як на підставу для зміни запобіжного заходу, колегія суддів вважає хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, з тих підстав, що такі доводи не підтверджені об`єктивними та достатніми доказами, тим більше, що обвинувачений не має постійного місця роботи та джерела доходу.

Поряд із цим, колегія суддів не може врахувати і такі посилання захисника Клименко О.І. на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 , оскільки, по-перше, останнім не надані відповідні медичні документи на підтвердження наявності такого незадовільного стану здоров`я у обвинуваченого, який би унеможливлював його тримання, саме на час подання клопотання про зміну запобіжного заходу, адже, наявні в матеріалах справи медичні документи, на які постійно спирається сторона захисту - річної давнини, а, по-друге, навіть якщо обвинувачений і має хронічні та інші захворювання, то, на переконання колегії суддів, такі обставини не зменшують ступень існуючих ризиків і не можуть слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового провадження.

Таким чином, стороною захисту не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 12 серпня 2021 року, вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 02 жовтня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Гоцика В.О. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 02 жовтня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 02 жовтня 2021 року.

Клопотання прокурора Гоцика В.О. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 02 жовтня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 02 жовтня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника Клименко О.І. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 11 годині 00 хвилин 06 серпня 2021 року.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: О.В. Батуєв

Суддя: Н.В. Ткаченко