Рішення № 10054631, 01.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 42/210-09

вх. № 5799/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом - Калюжна Н.В. (дов.)

відповідача - за первісним позовом - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "МАРКО ФАРМ ЛТД", м. Київ

до ПФ "АПІЯ", м. Харків

про стягнення 22904,72 грн.

та по зустрічній позовній заяві ПП "Апія", м. Харків

до ТОВ "Марко Фарм ЛТД", м. Київ

про зобов'язання виконати господарське зобов'язання та прийняти нереалізований товар на суму 10043,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" м. Київ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача (Приватної фірми "АПІЯ" м. Харків) про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 26037,49 грн., а також просить стягнути з відповідача суму держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 89/1 на поставку товару.

Ухвалою суду від 24.07.2009р. порушено провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2010р. о 12:30 год.

У судове засідання 13.08.2009р. відповідач не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 21.09.2009р.

02.09.2009р. матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою ПФ "Апія" на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.08.2009р. по даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2009р. відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПФ "Апія".

Ухвалою суду від 06.11.2009р. справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2009р.

У судове засідання 17.11.2009р. відповідач не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду від 17.11.2009р. розгляд справи був відкладений на 03.12.2009р., при цьому ухвалою заступника голови суду від 17.11.2009р. строк розгляду справи був продовжений на 1 місяць на підставі ч.3 ст.69 ГПК України.

26.11.2009р. від ПФ "Апія" надійшла касаційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.11.2009р.

Згідно з положеннями ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Господарський процесуальний кодекс не передбачає підстав для оскарження ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи, тому судом зазначена вище касаційна скарга ПФ "Апія" була долучена до матеріалів справи без направлення до Вищого господарського суду України.

Згідно уточнень позовних вимог, які подані 03.12.2009р. та прийняті судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22904,72 грн., в т.ч. основна заборгованість - 22180,65 грн., інфляційні втрати - 554,52 грн., 3% річних - 169,55 грн.

В слуханні справи 03.12.2009р. оголошено перерву до 22.12.2009р. та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків.

04.12.2008р. на адресу суду надійшов запит щодо направлення матеріалів справи до Вищого господарського суду України для подальшого скерування до Верховного Суду України, у зв'язку з чим матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.01.2010р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 07.10.2009р. по даній справі.

Матеріали справи були повернуті до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.04.2010р. справа була призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2010р., також даною ухвалою прийнятий до розгляду зустрічний позов ПП "Апія" до ТОВ "Марко Фарм ЛТД" про зобов'язання виконати господарське зобов'язання та прийняти нереалізований товар на суму 10043,24 грн.

У судове засідання 11.05.2010р. не з'явився позивач за первісним позовом, у зв'язку з чим, а також за клопотанням відповідача за первісним позовом розгляд справи ухвалою суду був відкладений на 01.06.2010р.

Ухвалою суду від 11.05.2010р. продовжений строк розгляду справи на підставі ч.4 ст.69 ГПК України, а також відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Марко-Фарм ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову.

Про відкладення розгляду справи на 01.06.2010р. представник відповідача за первісним позовом був повідомлений під розписку.

У судове засідання з'явився представник позивача за первісним позовом, який підтримує уточнені позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечує.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

13 жовтня 2006 року між ТОВ "Марко Фарм ЛТД" (позивач за первісним позовом) та ПФ "Апія" (відповідач за первісним позовом) було укладено договір № 89/1 PF на поставку товару.

Відповідно до п.1.2 Договору Постачальник (позивач за первісним позовом) передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo-Cosmetique (далі „Товар"), а Покупець (відповідач за первісним позовом) приймає у власність зазначений у накладних Товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі.

Як зазначає позивач у позовній заяві ним на адресу відповідача був поставлений товар на підставі видаткових накладних :

- № 15890 від 13.05.2008 року на суму 1477,14 грн.

- № 15892 від 13.05.2008 року на суму 1206,29 грн.

- № 20316 від 10.06.2008 року на суму 1307,08 грн.

- № 20317 від 10.06.2008 року на суму 1099,92 грн.

- № 20328 від 10.06.2008 року на суму 1109,23 грн.

- № 20329 від 10.06.2008 року на суму 739,97 грн.

- № 22428 від 24.06.2008 року на суму 2908,82 грн.

- № 22452 від 24.06.2008 року на суму 2288,96 грн.

- № 25013 від 15.07. 2008 року на суму 1957,81 грн.

- № 25035 від 15.07.2008 року на суму 2099,77 грн.

- № 25944 від 22.07.2008 року на суму 667,91 грн.

- № 25946 від 22.07.2008 року на суму 215,93 грн.

- № 28345 від 12.08.2008 року на суму 1185,16 грн.

- № 28346 від 12.08.2008 року на суму 1136,41 грн.

- № 29167 від 19.08.2008 року на суму 1272,91 грн.

- № 29168 від 19.08.2008 року на суму 825,01 грн.

- № 29184 від 19.08.2008 року на суму 1096,22 грн.

- № 29186 від 19.08.2008 року на суму 722,63 грн.

Тобто на загальну суму 23317,17 грн.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження позовних вимог надані наступні видаткові накладні :

- № 25035 від 15.07.2008 року на суму 2099,77 грн.

- № 25013 від 15.07. 2008 року на суму 1957,81 грн.

- № 25946 від 22.07.2008 року на суму 215,93 грн.

- № 25944 від 22.07.2008 року на суму 667,91 грн.

- № 29168 від 19.08.2008 року на суму 825,01 грн.

- № 29167 від 19.08.2008 року на суму 1272,91 грн.

- № 28346 від 12.08.2008 року на суму 1136,41 грн.

- № 28345 від 12.08.2008 року на суму 1185,16 грн.

- № 29186 від 19.08.2008 року на суму 722,63 грн.

- № 29184 від 19.08.2008 року на суму 1096,22 грн.

Відповідач заперечує проти факту поставки по накладним, копії яких не були надані позивачем, але на які є посилання в позовній заяві.

Судом у позивача були витребувані накладні, на які є посилання в позовній заяві, однак позивачем такі накладні не надані та пояснено, що вони відсутні у нього, оскільки втрачені при переїзді (т.1 а.с.88).

Однак заперечуючи проти отримання товару по накладним, яких не вистачає, відповідачем за первісним позовом було здійснено повернення товару на суму 199,82, який був поставлений згідно накладної № 22428 від 24.06.2008 року, що підтверджується накладною на повернення товару № r40.16.01.2009/557/В від 16.01.2009р. (т.1 а.с. 87).

Таким чином, суд вважає доведеним факт поставки позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом товару на загальну суму 14088,58 грн. Поставка решти товару позивачем за первісним позовом не доведена, при цьому суд не приймає посилання позивача за первісним позовом на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008р. (т.1 а.с. 47-48), оскільки вказаний акт звірки не підписаний повноважною особою з боку відповідача за первісним позовом.

Також судом встановлено, що відповідачем було здійснено повернення товару, що підтверджується накладними на повернення № r40.16.01.2009/556/В від 16.01.2009р. на суму 68,60 грн., № r157.16.01.2009/508/В від 16.01.2009р. на суму 962,03 грн., № r1.16.01.2009/500/В від 16.01.2009р. на суму 62,89 грн., № r40.16.01.2009/557/В від 16.01.2009р. на суму 199,82 грн., тобто всього на суму 1293,34 грн.

Таким чином вартість отриманого та неоплаченого відповідачем за первісним позовом від позивача за первісним позовом товару складає 12795,24 грн. (14088,58 грн. - 1293,34 грн. = 12795,24 грн.).

Умовами договору, а саме п.5.3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється по мірі реалізації, не пізніше одного дня з моменту надання звіту про реалізований товар (п.2.2.9.) - один раз в 7 календарних днів.

Згідно умов Договору, а саме пункту 10.4, договір міг бути розірваний достроково за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за один місяць.

Листом від 03.12.2008 року, копія якого додана до матеріалів справи (т.1 а.с. 83) позивач повідомив про свої наміри достроково розірвати договір № 89/1 РР в зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором. Також даним листом позивач запропонував відповідачу підготувати залишки продукції для повернення.

Сторони не заперечують проти того, що з січня 2009 року позивач припинив поставку товару на адресу відповідача та договір був розірваний.

Як вже зазначалось відповідач за первісним позовом 16.01.2009р. (тобто після отримання листа від позивача за первісним позовом) повернув частково товар, решту товару не повернув та не оплатив вартість товару.

Враховуючи, що умовами Договору не передбачені строки оплати товару в разі розірвання договору та наявності нереалізованого товару на момент розірвання, тому в даному випадку застосовуються положення ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 03/09-104 від 16.03.2009р. на оплату товару, яка отримана відповідачем за первісним позовом 26.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

А отже кінцевий строк оплати товару настав 02.04.2009р., однак відповідач за первісним позовом не оплатив отриманий товар та не повернув його.

Суд не приймає посилання відповідача за первісним позовом на те, що позивач за первісним позовом відповідно до вимог п.10.7 Договору зобов'язаний прийняти нереалізований товар, який до теперішнього часу є в наявності у відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів знаходження у нього даного товару, не надано доказів того, що термін придатності товару складає не менше 1/3 загального строку придатності, має товарний вигляд та придатний до подальшої реалізації. При цьому суд розцінює поведінку відповідача щодо неповернення товару після отримання листа про розірвання Договору та ненадання відповіді на претензію щодо оплати товару, як погодження з тим, що товар має бути оплачений грошовими коштами. При цьому суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів звернення до позивача з питання повернення товару та доказів відмови позивача від отримання такого товару.

Суд також враховує, що договір розірваний між сторонами з січня 2009р., однак до теперішнього часу, тобто більше ніж один рік відповідач за первісним позовом не вчинив жодної дії щодо повернення товару або оплати його вартості.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2. ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача за первісним позовом існує зобов'язання щодо сплати на користь позивача за первісним позовом отриманого товару на суму 12795,24 грн., кінцевий строк оплати товару - 02.04.2009р. Дана суму підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 9385,41 грн. суд відмовляє, оскільки позивачем документально не доведена поставка товару на зазначену суму.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, однак такий розрахунок не є обґрунтованим, оскільки позивачем зроблені нарахування на суму 22180,65 грн., однак як встановлено судом у відповідача виникло зобов'язання по оплаті товару в сумі 12795,24 грн., отже за заявлений період, а саме з 03.04.2009р. по 03.07.2009р. з врахуванням суми заборгованості 12795,24 грн. сума інфляційних втрат складає 322,43 грн., 3% річних - 96,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Суд також відмовляє в задоволенні зустрічного позову з наведених вище підстав.

Крім того суд зазначає, що дії відповідача за первісним позовом в ході розгляду даної справи свідчать про штучне затягування судового процесу, а саме відповідач в ході розгляду справи подавав касаційні скарги на ухвали суду, які не підлягають окремому оскарженню, що призвело до направлення справи до касаційної інстанції.

Крім того відповідач не з'явився в судові засідання 17.11.2009р., 01.06.2010р., не повідомивши про причини такого нез'явлення.

Ухвалою суду від 17.11.2009р. сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було направити свого компетентного представника до позивача. Однак з боку відповідача не надано жодного доказу на вчинення дій, спрямованих на проведення звірки взаєморозрахунків та не надано свого примірнику звірки, що свідчить про умисне невиконання вимог суду.

Також у відповідача ухвалою суду від 26.04.2010р. були витребувані наступні документи : докази та письмові пояснення стосовно дати розірвання або припинення дії договору № 89/1 від 13.10.2006 р., докази наявності на дану дату нереалізованого товару, докази звернення до ТОВ "Марко Фарм ЛТД" щодо повернення нереалізованого товару, докази наявності даного товару на теперішній час та докази знаходження товару в товарному вигляді, пояснення стосовно терміну придатності даного товару.

Однак у судове засідання 11.05.2010р. такі документи не надані, при цьому заявлено клопотання для надання часу для надання додаткових доказів, у судове засідання 01.06.2010р. такі докази також не надані, відповідач у судове засідання не з'явився.

Дії відповідача, спрямовані на штучне затягування судового процесу, суперечать, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від вчинення дій, покладених на нього судом, зокрема щодо ненадання витребуваних судом документів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1700,00 грн. на підставі п. 5 ст.83 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

За зустрічним позовом судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "АПІЯ" (61052 м. Харків, вул.Енгельса, 24, код 25613488, п/р 26002001070001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк" МФО 350813, р/р 26003026814332 у відділенні "Укрексімбанку" м. Харкова МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, б.62, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 10, код 20029129, р/р 26004012824857 в "Укрексімбанку" МФО 322313) основну заборгованість у сумі 12795,24 грн., інфляційні втрати в сумі 322,43 грн., 3% річних у сумі 96,75 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Приватної фірми "АПІЯ" (61052 м. Харків, вул.Енгельса, 24, код 25613488, п/р 26002001070001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк" МФО 350813, р/р 26003026814332 у відділенні "Укрексімбанку" м. Харкова МФО 351618) на користь державного бюджету штраф у сумі 1700,00 грн. на підставі п.5 ст.83 ГПК України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 07.06.2010р.