Рішення № 10054625, 08.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 43/132-10

вх. № 3843/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Калініна О.О., довіреність № 01-62юр/4430 від 02.06.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Лозівського державного підприємства кормових домішок, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка

про стягнення 810,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 810,65 грн., ПДВ на ППЕ в сумі 766,41 грн., пеню в сумі 0,38 грн., ПДВ на індекс інфляції в сумі 36,20 грн., 3 % річних в сумі 0,06 грн. та ПДВ у розмірі 20 % річних на 3 % річних в сумі 7,60 грн. за договором про постачання електричної енергії № 70167 від 06.07.2004 року та додатковою угодою до цього договору від 06.07.2004 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

06.07.2004 року між сторонами був укладений договір № 70167 про постачання електричної енергії, згідно до якого, позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно і в повному обсязі сплачувати за спожиту електричну енергію та інші платежі згідно з умовами Договору.

П.5.2 Договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії на жовтень 2007 року, про що укладено Додаток до Договору, але відповідачем у зазначений період була використана електрична енергія в обсягах, що перевищує встановлені величини споживання електричної енергії, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу борг за перевищення договірних величин за травень - липень 2009 року на загальну суму 3832,05 грн., який відповідачем був сплачений.

Позивач донарахував відповідачу ПДВ на нарахування за перевищення договірних величин, на суму 766,41 грн., з посиланням на те, що суми перевищення договірних величин повинні включатись до бази оподаткування.

Розглянувши правомірність заявлених вимог, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ПДВ на ППЕ в сумі 766,41 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Суд вважає, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в об'ємі понад договірну величину за розрахунковий період. Договором встановлюється певні об'єми електроенергії, а за те, що користувачі споживають електроенергію за межами договору законодавець передбачив, що до них застосовується підвищення плати, що за своєю правовою суттю є фактично штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України "Про податок на додану вартість" до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення 766,41 грн. заборгованості по ПДВ за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за договором, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних, тому позовна вимога в частині стягнення 0,06 грн. 3 % річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо ПДВ, нарахованого позивачем на 3% річних в сумі 7,60 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 36,20 грн., слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено судом, діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Отже, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ. Оскільки інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою поставки будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення ПДВ в розмірі 20 % на 3% річних в сумі 7,60 грн. та ПДВ в розмірі 20 % на інфляційні витрати в сумі 36,20 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано суму пені відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 Додатку № 2 року до Договору № 70167, де визначено, що Постачальник проводить Споживачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування пені від суми боргу.

Згідно нарахувань сума пені за вересень 2009 року складає 0,38 грн.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення 0,38 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 0,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,13 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Лозівського державного підприємства кормових домішок (64600, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, розрахунковий рахунок 26008301770372 відділення ПИБ м. Лозова, МФО 351522, код ЄДРПОУ 00686374) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, поточний рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) пеню в сумі 0,38 грн., 3 % річних в сумі 0,06 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 0,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення ПДВ на ППЕ в сумі 766,41 грн., ПДВ на індекс інфляції в сумі 36,20 грн., ПДВ у розмірі 20 % річних на 3 % річних в сумі 7,60 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний ___ червня 2010 року.