Рішення № 10054598, 07.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р. Справа № 62/134-10

вх. № 4608/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум"Добробут", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротекс, ЛТД", м. Харків

про визнання дійсним договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротекс, ЛТД", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум "Добробут", м.Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Промисловий форум "Добробут" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про визнання дійсним договору комісії б/н від 01.06.09р., укладеного між ним та відповідачем - ТОВ "Ротекс, ЛТД", мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач оспорює дійсність вказаного договору, посилаючись на його нікчемність у зв’язку з порушенням публічного порядку, та вимагає застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.10р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.06.10р. о 12:00 год.

28.05.10р. через канцелярію господарського суду від відповідача - ТОВ "Ротекс, ЛТД" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору комісії б/н від 01.06.09р., укладеного між ТОВ "Промисловий форум "Добробут" та ТОВ "Ротекс, ЛТД", мотивована тим, що вказаний право чин було вчинено під впливом помилки та тим, що вказаний право чин порушує публічний порядок.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.10р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Ротекс" до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 02.06.10р. підтримує первісні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечує, вважає його необгрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 02.0610р. проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю, підтримує зустрічний позов та просить визнаити недійсним договір комісії б/н від 01.06.09р.

У судовому засіданні 02.06.10р. оголошувалась перерва для надання сторонами додаткових доказів по справі до 07.06.10р. о 15:40 год.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 07.06.10р. не зявився, представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти первісного позову заперечує, вважає його необгрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.06.09р. між позивачем (Комітент) та відповідачем (Комісіонер) було укладено договір комісії б/н, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався за дорученням позивача за винагороду укласти від свого імені за рахунок позивача договори купівлі-продажу товарів позивача. Найменування, комплектуючи матеріали, кількість та ціна продажу продукції вказані в видатковій накладній. Виступаючи від свого імені, відповідач самостійно укладає договір з третьої особою (Покупцем) (розділ 1 Договору).

Згідно п.2.1. Договору, Відповідач зобов’язався провести необхідну комерційну-маркетингову роботу, знайти Покупця, провести всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем Договори відповідно до вказівок позивача на найбільш вигідних для останнього умовах. Виконати всі обов’язки і здійснити всі права, які випливають з Договору. Приймаючи товари позивача відповідно до цього договору, перевірити їх якість і комплектність, стан тари та упаковки і пересвідчитися в їх придатності для продажу, навантаження, транспортування. Виконати свої зобов’язання протягом 30 днів з моменту отримання продукції для комісії. Після виконання доручення, пред’явити позивачу звіт та всі необхідні документи про умови виконання діючого договору.

Позивач, згідно п.3.1.1 Договору, зобов’язався протягом трьох календарних днів з дня набрання чинності даним договором передати відповідачеві товар для виконання передбаченого цим договором доручення згідно видаткових накладних. За виконання доручення відповідно до умов цього договору позивач зобов’язався сплатити відповідачу комісійну плату в розмірі 10%, шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок (п.4.1.- 4.4 Договору).

Як вказує позивач за первісним позовом, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов’язання за договором комісії б/н від 01.06.09р., а саме позивач передав відповідачеві для реалізації товар на загальну суму 2641463,13грн., який, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, був реалізований відповідачем.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалів справи: звітами комітента (арк.с.18, т.1; арк.с.19, т.1; арк.с. 22, т.1; арк.с. 24, т.1; арк.с.96,т.3), видатковими накладними (т. 1 арк. с.27-187), податковими накладними (т.2 арк.с.9-151, т.3 арк.с. 1-95), карткою рахунку 631, наданою відповідачем за зустрічним позовом, та не заперечується позивачем за зустрічним позовом.

За реалізацію згаданого вище товару, відповідач, згідно актів надання послуг комісії №6 від 30.06.2009р. на суму 40667,17грн. (арк.с. 17, т.1); №7 від 31.07.2009р. на суму 37626,69грн. (арк.с. 20, т.1); №8 від 31.08.2009р. на суму 36865,04грн. (арк.с. 21, т.1); №9 від 30.09.2009р. на суму 27800,05грн. (арк.с. 23, т.1), №10 від 30.10.2009р. на суму 21436,59грн. (арк.с. 25, т.1); №ХБ000000011 від 30.11.2009р. на суму 32641,19грн. (арк.с. 26, т.1),№12 від 31.12.2009р. на суму 24102,51грн.

(арк.с. 97, т.3), отримав комісійну винагороду у сумі 221139, 24грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані відповідачем податкові накладні на вказані в актах надання послуг комісії суми (арк.с.1-7 т.2).

Однак, як зазначає позивач, 03.05.10р. відповідач направив йому лист (арк.с.99, т.3), в якому повідомив, що він вважає укладений між сторонами договір комісії б/н від 01.06.09р. нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, у зв’язку з чим просив позивача розглянути можливість щодо застосування до правовідносин, які виникли за згаданим договором наслідків недійсності правочину.

Позивач вважає, що, з огляду на наведений вище лист відповідача за первісним позовом, його права та охоронювані законом інтереси оспорюються відповідачем, що обумовило необхідність звернення за судовим захистом з позовом про визнання договору комісії б/н від 01.06.09р., укладеного між ним та відповідачем, - дійсним. При цьому позивач зазначає, що сторони вказаного договору угодою від 03.06.09р. передбачили такий спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів як визнання укладених договорів дійсними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів, від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, підставами для визнання правочину недійсним можуть бути:

1.дефекти суб’єктного складу (відсутність правоздатності юридичної особи);

2.дефекти форми правочину;

3.дефекти змісту правочину;

4.дефекти волі.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність; договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із

досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, договір сторонами виконувався згідно з його умовами, зокрема, сторонами підписані акти приймання –передачі наданих послуг, оформлені видаткові та податкові накладні, здійснювалися розрахунки.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідністі волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору відповідачем за зустрічним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав позивача шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п’ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Угодою б/н від 03.06.09р., укладеною між ТОВ «Промисловий форум «Добробут» та ТОВ «Ротекс», сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересі у такий спосіб як визнання укладених договорів дійсними.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес позивача за первісним позовом шляхом визнання договору комісії б/н від 01.06.09р. дійсним.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом про визнання договору комісії б/н від 01.06.2010р. недійсним, мотивованих нікчемністю договору комісії б/н від 01.06.09р., у зв’язку з порушенням публічного порядку та недійсністю вказаного правочину внаслідок його вчинення під впливом помилки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року)

Позивачем за зустрічним позовом, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон пов’язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку – спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача за зустрічним позовом.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року зазначається, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, позивачем за зустрічним позовом не доведено, а факт вчинення дій, пов’язаних з виконанням умов договору комісії спростовує, що він помилявся щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.

З огляду на наведене вище, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати дійсним договір комісії б/н від 01.06.09р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум "Добробут" (03049, м.Київ, вул.Курська, 10, код 36309553) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ротекс, ЛТД" (61110, м.Харків, вул.Кемеровська, 16/8).

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текс рішення підписано 08.06.2010 року.