Рішення № 100544380, 25.10.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/891/21

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01189425, е-mail: kpolegenko@ukrtelecom.ua

до відповідача: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, проспект Миру, 116А, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 03196179, e-mail: chadm_sotszahist@cg.gov.ua

про стягнення 69 717,80 грн.

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Заявлено позов про стягнення 69 717,80 грн, з яких 19 487,95 грн - 3% річних та 50 229,84 грн - інфляційних страт, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 у справі № 927/532/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 справа №927/897/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо.

30.08.2021 від відповідача надійшов відзив № 5559 на позов у якому Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації наголошує, що є бюджетною установою, наказ Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 про стягнення з 216532,82 грн боргу та 3247,99 грн. судового збору знаходиться на виконанні Управління державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області і яку відповідно до листа від 26.07.2021 №02-38-08/767 не стягнуто за відсутності затверджених бюджетних призначень та було направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області для подальшого направлення до Державної казначейської служби для виконання за бюджетною програмою 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Невиконання рішення суду в цій частині, на думку відповідача, мало місце за поважних причин, які в силу діючого законодавства не залежали від Управління як місцевого органу соціального захисту. Разом із тим, позивач помилково посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, оскільки дані правовідносини виникають з приводу виконання судових рішень і регулюються Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Підсумовуючи відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив на позов прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

14.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 14-11/223 від 13.09.2021.

У відповіді на відзив позивач зауважує - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. В свою чергу, відповідачем підтверджений факт невиконання рішення суду на сьогоднішній день. Таким чином, заборгованість в сумі 216 532,82 грн. не була основою під час формування бюджетів усіх рівнів за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки. Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів на виконання рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 927/532/17 від 07.08.2017 та знаходження його на виконанні не є підставами для звільнення від відповідальності, встановленою ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідь на відзив на позов прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

23.09.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення № 01/6105 від 22.09.2021 на відповідь на відзив у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Заперечення прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 у справі № 927/532/17 з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" стягнуто 216 532,82 грн заборгованості за надані послуги зв`язку пільговим категоріям населення та 3 247,99 грн судового збору.

Судове рішення набрало законної сили 11.10.2017, господарським судом 27.10.2017 видано наказ на його примусове виконання.

Позивач заявляє, що з 11.10.2017 має місце прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати 216 532,82 грн заборгованості за надані послуги зв`язку, внаслідок чого на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення 50 229,84 грн інфляційних втрат за період 01.09.2018 - 31.07.2021 та 19 487,95 грн 3% річних за період з 20.08.2018-19.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. (Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьохпроцентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

(Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.05.2018 у справі №904/4593/17; від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц; від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а; від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18, та у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11).

Наявність невиконаного грошового зобов`язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов`язку сплатити грошове зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення ( аналогічна правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19).

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

В матеріалах справи належні та допустимі докази виконання рішення відсутні.

Заявлені до стягнення суми 50 229,84 грн інфляційних втрат за період 01.09.2018 - 31.07.2021 та 19 487,95 грн 3% річних за період з 20.08.2018-19.08.2021 є обґрунтованими та позивачем обраховані вірно і підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд вважає за доцільне звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Крім того, беручи до уваги задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 згідно якої кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ 03.08.2011 № 845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України, відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.

Аналогічної позиції щодо стягнення шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами з Державного бюджету України дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у постанові № 920/715/17.

Тому резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, Постанова КГС ВС від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Отже, незважаючи на обґрунтованість позовних вимог, 50 229,84 грн інфляційних втрат та 19 487,95 грн 3% річних підлягають стягненню з Державного бюджету України, а тому в задоволенні позову в частині стягнення вказаних сум з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» слід відмовити.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог 1135,00 грн судового збору підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425) 50 229,84 грн інфляційних втрат, 19 487,95 грн 3% річних та 1135,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 50 229,84 грн інфляційних втрат та 19 487,95 грн 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2021

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/