Рішення № 10054354, 07.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р. Справа № 15/126-10

вх. № 4399/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А.

відповідача - Счастлива Я.О.

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до КП "Харківські теплові мережі" м. Х-в

про стягнення 112667,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на свою користь заборгованість в розмірі 112667,63 грн.: а саме за послуги водовідведення 108816,48 грн., пеня - 3851,15 грн. Судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами по справі було укладено договір на приймання стічних вод № IV-370/02-АП-2 від 01.04.2008 року. Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов договору не провів своєчасної та в повному обсязі сплати за надані послуги.

07.06.2010 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3851,15 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити предмет або підставу позову.

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні 07 червня 2010 року представник позивача наполягає на уточнених позовних вимогах в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача заяв та клопотань щодо заявлених вимог не надав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, господарським судом встановлено, що 01.04.2008 року між КП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харкова та КП "Харківські теплові мережі", м. Харкова був укладений договір № ІV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати послуги відповідачу щодо транспортування та очищення стічних вод, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг водовідведення КП КГ "ХКОВ" згідно з цим договором.

Сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод Абонентів у каналізаційну у м. Харкова" (надалі — "Правила прийняття"), затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської І Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 1.07.2003р.; Наказом Держбуду України N 37 від 19.02.2002 р. і актами "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених України" (надалі — "Правила приймання"), "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 402/6690, введеним" в дію 06.05.2002 р., "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" (надалі - "Правила користування"), затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94р. №65.

Згідно п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався сплатити вартість послуг водовідведення згідно з діючими документами, наведеними в п.1.3. договору на підставі наданих позивачем платіжних документів (рахунків-фактур, платіжних вимог-доручень або інших платіжних документів) в сімнадцятиденний строк з дня відправлення платіжного документа поштою відповідно до реєстру доставки вимог-доручень або у 7-денний строк з моменту одержання платіжного документа.

Як свідчать матеріали справи, позивач КП КГ "Харківкомуночиствод" свої зобов'язання виконало і прийняло від відповідача стічні води, що складаються з обсягу водоспоживання та додаткової кількості стічних вод, що проникають до каналізаційної мережі м. Харкова відповідно до п.п. 4.10 "б" "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в заселених пунктах України" затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, зареєстрованих в МінЮсті України 07.10.2008 р. № 936/15627.

Відповідно до обсягу скинутих вод та з урахуванням діючих тарифів за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р. включно була нарахована сума в розмірі 108 816,48 грн. та виставлена платіжна вимога відповідно до ч. 1 ст. 198 ГК України та ст. ст. 13,14 Закону України "Про поштовий зв'язок", але останній оплатив її частково згідно з розшифровкою платіжних документів, що мається в матеріалах справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням уточнених позовних вимог, суд керуючись ст. 80 п.1-1 ГПК України припиняє провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в сумі 108 816,48 грн..

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.4. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. та відповідно якого належна до сплати сума становить 3851,15 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1126,67 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 07.06.2010 року.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження відносно стягнення основного боргу в сумі 108816,48 грн.

Стягнути з КП "Харківські теплові мережі", м. Харкова (61037, м. Харків, вул. Доброхотова,11 р/р 26003301968 банк - перша Харківська філія АКБ "Базис" МФО - 351599, код 31557119) на користь КП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харкова (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, р/р №26005010041510 в АКБ "Золоті ворота", МФО -351931, код -03361715) - 3 851,15 грн. пені, витрат по сплаті державного мита 1126,67 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення

підписано 09.06.2010 року