Ухвала суду № 100541621, 28.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51605/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законі Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020160000000609 від 01.07.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27.09.2021 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання Заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законі Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , в якому остання просила слідчого суддю накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ТОВ «Греїн-Експорт» (код 33202904) та перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), а саме на транспортні засоби: транспортних засобів: MAN TGA 18.480, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_1 , н.з.т.з. НОМЕР_2 , MAN TGA 18.480, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_3 , н.з.т.з. НОМЕР_4 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_5 , н.з.т.з. НОМЕР_6 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_7 , н.з.т.з. НОМЕР_8 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_9 , н.з.т.з. НОМЕР_10 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_11 , н.з.т.з. НОМЕР_12 , RENAULT PREMIUM, 2009 р.в., VIN: НОМЕР_13 , н.з.т.з. НОМЕР_14 , RENAULT PREMIUM 460.18, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_15 , н.з.т.з. НОМЕР_16 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_17 , н.з.т.з. НОМЕР_18 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_19 , н.з.т.з. НОМЕР_20 , RENAULT PREMIUM, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_21 , н.з.т.з. НОМЕР_22 , RENAULT PREMIUM, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_23 , н.з.т.з. НОМЕР_24 , RENAULT PREMIUM 460 DXI, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_25 , н.з.т.з. НОМЕР_26 , RENAULT PREMIUM 460 DXI, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_27 , н.з.т.з. НОМЕР_28 , RENAULT PREMIUM, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_29 , н.з.т.з. НОМЕР_30 , RENAULT PREMIUM, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_31 , н.з.т.з. НОМЕР_32 , RENAULT PREMIUM, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_33 , н.з.т.з. НОМЕР_34 , RENAULT PREMIUM 460.18, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_35 , н.з.т.з. НОМЕР_36 , RENAULT PREMIUM 460.18, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_37 , н.з.т.з. НОМЕР_38 , RENAULT PREMIUM 460.18, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_39 , н.з.т.з. НОМЕР_40 , RENAULT PREMIUM 430.19T, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_41 , н.з.т.з. НОМЕР_42 , RENAULT PREMIUM 460.18, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_43 , н.з.т.з. НОМЕР_44 , SCANIA R420 LA4X2HNA, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_45 , н.з.т.з. НОМЕР_46 , MAN TGX 18.480, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_47 , н.з.т.з. НОМЕР_48 , MAN TGX 18.480, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_49 , н.з.т.з. НОМЕР_50 , MAN TGX 18.480, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_51 , н.з.т.з. НОМЕР_52 , SCANIA R420 LA4X2HNA, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_53 , н.з.т.з. НОМЕР_54 , а також напівпричепи/причепи до них з наступними номерними знаками: VAN HOOL 3B0040, 2000 р.в., VIN: НОМЕР_55 , н.з.т.з. НОМЕР_56 , VAN HOOL 3B0045, 1996 р.в., VIN: НОМЕР_57 , н.з.т.з. НОМЕР_58 , WIELTON NW, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_59 , н.з.т.з. НОМЕР_60 , GRAS GS, 2009 р.в., VIN: НОМЕР_61 , н.з.т.з. НОМЕР_62 , INTER CARS NW, 2009 р.в., VIN: НОМЕР_63 , н.з.т.з. НОМЕР_64 , MEGA MNW, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_65 , н.з.т.з. НОМЕР_66 , FLIEGL DHKA 350, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_67 , н.з.т.з. НОМЕР_68 , GRAS GS, 2013 р.в., VIN: НОМЕР_69 , н.з.т.з. НОМЕР_70 , WIELTON NW, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_71 , н.з.т.з. НОМЕР_72 , GRAS GS, 2009 р.в., VIN: НОМЕР_73 , н.з.т.з. НОМЕР_74 , ZASLAW D-653, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_75 , н.з.т.з. НОМЕР_76 , MEGA MNL, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_77 , н.з.т.з. НОМЕР_78 , INTER CARS NW, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_79 , н.з.т.з. НОМЕР_80 , ZASLAW D-653, 2007 р.в., VIN: НОМЕР_81 , н.з.т.з. НОМЕР_82 , WIELTON NW38AT, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_83 , н.з.т.з. НОМЕР_84 , FEBER 35 NW, 2007 р.в., VIN: НОМЕР_85 , н.з.т.з. НОМЕР_86 , BODEX KIS 3WA, 2006 р.в., VIN: НОМЕР_87 , н.з.т.з. НОМЕР_88 , WIELTON NW, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_89 , н.з.т.з. НОМЕР_90 , WIELTON NW, 2007 р.в., VIN: НОМЕР_91 , н.з.т.з. НОМЕР_92 , INTER CARS NW, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_93 , н.з.т.з. НОМЕР_94 , MEGA MNW, 2011 р.в., VIN: НОМЕР_95 , н.з.т.з. НОМЕР_96 , INTER CARS NW, 2007 р.в., VIN: НОМЕР_97 , н.з.т.з. НОМЕР_98 , BODEX KIS 3WA, 2012 р.в., VIN: НОМЕР_99 , н.з.т.з. НОМЕР_100 , GRAS GS 44, 2010 р.в., VIN: НОМЕР_101 , н.з.т.з. НОМЕР_102 , із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ним.

Мотивуючи подане клопотання прокурор вказує, що у сторони обвинувачення існують обґрунтовані підстави вважати, що вище перелічені транспортні засоби із причепами та напівпричепами відповідають критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та визнані речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального правопорушення стороною обвинувачення не встановлено.

З урахуванням указаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості перетворення та відчуження майна в даному кримінальному провадженні, у відповідності до вимог ст. 132, 170-173 КПК України, у сторони обвинувачення виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

У судове засідання представник сторони обвинувачення не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою немає, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, надходжу до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Офісом Генерального прокуратура здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Сторона обвинувачення вказує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вище перелічені транспортні засоби із причепами та напівпричепами відповідають критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та визнані речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, одночасно в матеріалах клопотання наявна постанова слідчого від 08.09.2021 про визнання вищевказаних транспортних засобів речовим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначені вимоги закону при зверненні з клопотанням прокурор не дотримався.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, а відтак наявна необхідність у його арешті з метою забезпечення збереження.

Так, при дослідженні матеріалів провадження за клопотанням прокурора про арешт майна, слідчим суддею встановлено, що у в матеріалах клопотання наявна постанова про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, транспортних засобів, щодо яких ставиться питання про арешт майна, речовим доказом.

Проте, при вивченні вказаного процесуального рішення слідчого, встановлено, що слідчий описує обставини кримінального провадження № 42020160000000609, проте обґрунтованого висновку, що саме вказане майно співвідносяться з обставинами кримінального правопорушення та доказів цьому вказане рішення не містить, як і клопотання прокурора, яке по суті містить аналогічні доводи в обґрунтування арешту майна.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно, прокурор повинен був зазначити, яким чином транспортні засобиє речовимдоказом співвідноситься з кримінальним провадженням та, що саме вказані транспортні засоби являються предметом кримінального правопорушення, одне лише посилання для цього не може слугувати правовою підставою для задоволення вимог клопотання про арешт.

Сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що вказують про прямий або опосередкований зв`язок майна, щодо якого ставиться питання про арешт з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та те, що мета та підстави арешту виправдовують втручання держави у власність особи.

Версія органу досудового розслідування, що майно, щодо якого ставиться питання про арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42020160000000609, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.

Згідно ч. 1ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Обов`язок доказування обставин, на які посилається прокурор, покладається саме на нього.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку про необхідність такого арешту та те, що ціль такого заходу забезпечення кримінального провадження узгоджується з завданнями кримінального провадження та виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення обставин, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння особою належним майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законі Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020160000000609 від 01.07.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1