Рішення № 100541355, 30.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8836/21

Провадження № 2/752/6380/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

30 вересня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

за участю секретаря Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 22 671,99 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 25 253,63 грн.

Ухвалення судом рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка вказана в рішенні суду від 13 жовтня 2016 року, тобто за період з 26 травня 2015 року по 10 квітня 2016 року, то за період після подання позовної заяви від 26 квітня 2016 року, за період з 27 квітня 2016 року по 22 лютого 2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 11 656,53 грн, яка складається із наступного: 8 942,57 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2 713,96 грн - 3% річних від простроченої суми, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Позивач про дату та місце судового розгляду був повідомлений в установленому законом порядку, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його предстанвика у разі неявки у судове засідання, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач про дату та місце судового розгляду повідомлявся у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з ухваленням заочного рішення відповідно до положень статті 280 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 26 травня 2015 року відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 22 671,99 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 10 квітня 2016 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом у загальному розмірі 25 253,63 грн.

17 червня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року у справі № 283/974/16-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 25 253,63 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн.

Позивач зазначив, що ухвалення судом рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 27 квітня 2016 року по 22 лютого 2021 року, яка складається із наступного: 8 942,57 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2 713,96 грн - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц вважає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимога позову щодо стягнення індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання та стягнення 3% річних від простроченої суми є правомірною.

У той же час, суд не погоджується із визначеним позивачем періодом стягнення індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості, визначаючи який позивач виходив із того, що оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості , яка була вказана в рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року, тобто за період з 26 травня 2015 року по 10 квітня 2016 року, то на думку позивача за період після подання позовної заяви від 26 квітня 2016 року, з 27 квітня 2016 року по 22 лютого 2021 року відповідач в силу вимог частини другої статті 625 ЦК України має заборгованість у розмірі 11 656,53 грн.

Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з відповідача кредитної заборгованості ухвалене 13 жовтня 2016 року та у матеріалах справи відсутні будь-які дані про його належне виконання відповідачем, що останнім і не спростовано належними та допустимими доказами, то період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання становить з 14 жовтня 2016 року по 22 лютого 2021 року.

У позовній заяві позивач зазначив, що прострочена сума заборгованості становить 18 747,24 грн.

3% річних розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Згідно розрахунку здійсненого судом, 3% річних за період з 14 жовтня 2016 року по 22 лютого 2021 року становлять 2 452,70 грн.

Індекс інфляції розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Згідно розрахунку здійсненого судом індекс інфляції становить 8 184,94 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за порушення зобов`язання становить 10 637,64 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Оскільки позов задоволений на 91,26% (10637,64 х100/11656,53), суд покладає на відповідача судовий збір у розмірі 2 071,60 грн (2270х91,26%).

Керуючись статями 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) 2 452,70 грн - 3% річних та 8 184,94 грн - індекс інфляції за період з 14 жовтня 2016 року по 22 лютого 2021 року, всього - 10 637,64 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) судовий збір у розмірі 2 071,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. А. Кирильчук