Ухвала суду № 100541220, 25.10.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5885/21

Провадження 1-кп/711/398/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді: Михальченко Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: - Юрченко В.В.

прокурора - Густякова Ю.В.,

захисника - Журби В.В.

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси питання в порядку ст.314-316 КПК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000001133 від 08.09.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.345, ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Придніпровського районного суду м.Черкаси із Офісу Генерального прокурора в порядку п.14 ч.2 ст.36, п.3 ч.2 ст.283, ст.291 КПК України надійшов обвинувальний акт з додатками за звинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.345, ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України.

20.09.2021 року ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Густяков Ю.В. вважав за необхідне призначення справи до судового розгляду, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає. Крім того, надав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою строком 60 днів. Клопотання мотивував тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 є наявність ризиків, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи характер вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, сторона обвинувачення вважає, що застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить в повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також не дасть можливості органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст.2 КПК України. На час розгляду клопотання ризики передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати на теперішній час. Зокрема, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів (у тому числі особливо тяжкого), санкція за який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а відтак останній, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 не має офіційного джерела прибутку, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, зухвалість його поведінки свідчить про те, що він здатний до вчинення такого роду кримінальних правопорушень та перебуваючи на волі може вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити злочину діяльність. Ризики, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України підтверджуються з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення і, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залякування та застосуванням насильства до інших учасників кримінального процесу, зокрема потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів може незаконно вплинути на них. З урахуванням наведених обставин, тривалості та стійкості протиправної поведінки ОСОБА_3 згідно викладеного в обвинувальному акті, вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам переховування від органу досудового розслідування, суду, та ризику продовження протиправної діяльності. Зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, ухилятись від суду. Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, так як наявні у матеріалах провадження дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, такий захід не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов`язків. На підставі викладеного просить суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 60 днів, без визначення розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав позицію прокурора з приводу можливості призначення провадження до судового розгляду та продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_2 вважав можливим призначення провадження до судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого - адвокат Журба В.В. заперечив проти продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , просив застосувати запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою, оскільки вважає, що ризики наведенні прокурором в клопотанні та передбачені ст.177 КК України не доведені та на даний час перестали існувати. Крім того, вважає, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано ті факти, що ОСОБА_3 являється інвалідом 2-ї групи, що свідчить про його незадовільний стан здоров`я; одружений та має на утриманні малолітнього сина, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків; той факт, що він має постійне місце проживання, оскільки зазначена інформація прокурором не відображена в обвинувальному акті, що є суттєвим порушенням прав обвинуваченого. Крім того, в судовому засіданні заявив клопотання про направлення обвинувального акту прокурору, яке просив приєднати до матеріалів кримінального провадження. Дане клопотання мотивує тим, що як вбачається із змісту врученого ОСОБА_3 повідомлення про підозру, обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства. Анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_3 викладено не в повному обсязі та зазначено невірно. Вказано про те, що ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, але він є інвалідом армії 2 групи, отримує пенсію по інвалідності. Крім того, є одруженим та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Формулювання обвинувачення згідно обвинувального акту та повідомлення про підозру суттєво відрізняються за своїм змістовним навантаженням, обсягом, викладенням фактичних обставин та юридично значимих елементів. Так, згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_3 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України інкриміновано умисне знищення майна, що належить працівнику правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб. В той же час, згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 звинувачується в умисному знищенні майна, що належить близьким родичам працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням службових обов`язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу. Мова йде про знищення шляхом підпалу транспортного засобу марки «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить цивільній дружині заступника начальника управління карного розшуку ГУНП в Черкаській області - начальника відділу розкриття злочинів проти власності ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Тобто, об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.347 КК України, в повідомленні про підозру та в обвинуваченні згідно обвинувального акту зовсім інша. Згідно обвинувального акту майнову шкоду спричинено ОСОБА_5 , і вона є потерпілою, але в повідомленні про підозру про неї, як власника транспортного засобу, взагалі не згадано. Як не згадано про неї і в самому обвинувальному акті серед потерпілих від кримінального правопорушення. Знову ж таки, якщо при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті зазначено про належність транспортного засобу марки «Acura TLX», держ. номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , то чому в розділі 7 обвинувального акту вказано про завдання майнової шкоди ОСОБА_1 на суму 489 682.60 грн., а власниця автомобіля не зазначена. Хто в такому випадку може і повинен заявляти цивільний позов за знищений автомобіль - ОСОБА_1 чи ОСОБА_5 - стороною обвинувачення не визначено. Крім того, у повідомленні про підозру ОСОБА_3 вартість транспортного засобу марки «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не визначена, тобто не встановлено розмір заподіяної шкоди, що вказує на невизначеність обвинувачення за ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України. Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_3 за ч.1 ст.289 КК України інкриміновано спричинення майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 89 425.92 грн., а в обвинувальному акті вказана сума 84 260.79 грн. За своїм змістом обвинувальний акт не відповідає навіть тим фактичним обставинам справи, які сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_3 згідно пред`явленого повідомлення про підозру, та вважає доведеними. Обвинувачення ОСОБА_3 є неконкретизованим, сформульованим з перекрученням фактичних обставин справи, об`єктивної сторони та інших юридично значимих елементів інкримінованих кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про істотні порушення гарантованих законом процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_3 в частині конкретного формулювання обвинувачення та порушення права на захист від нього, що перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Ці порушення неможливо усунути під час судового розгляду у передбаченому ст.338 КПК України порядку, тому що частиною першою вказаної норми передбачена можливість змінити прокурором обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Про нові фактичні обставини в даному випадку мова не йде тому, що встановленим під час досудового розслідування фактичним обставинам дана перекручена оцінка, що потягло за собою формулювання обвинувачення в такому вигляді, який суперечить законодавству і порушує права обвинуваченого на захист і на справедливий розгляд справи. Такі істотні порушення норм кримінального процесуального закону вказують на невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу, а тому він підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження міри запобіжного заходу, просив застосувати запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою, звернув увагу суду на відсутність ризиків, на які вказує прокурор, зазначив, що він є він інвалідом 2-ї групи, а тому має незадовільний стан здоров`я, має на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у нього не має наміру переховуватись від суду та підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акта разом з додатками для усунення недоліків прокурору.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Згідно з приписами статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності.

В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

Тобто, у відповідності до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як випливає зі змісту Кримінального процесуального Кодексу, формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 вказаного Закону, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.

Пунктами 4, 5, 6 частини 1 ст. 277 КПК України визначено, що повідомлення про підозру має містити такі відомості: зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Проте як вбачається із змісту врученого ОСОБА_3 повідомлення про підозру, обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_3 викладено не в повному обсязі. Не вказано про те, що ОСОБА_3 є інвалідом армії 2 групи, одружений та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, при детальному вивченні обвинувального акту відносно ОСОБА_3 та повідомлення про підозру останньому, Судом встановлено суттєву різницю за своїм змістовним навантаженням, обсягом, викладенням фактичних обставин та юридично значимих елементів.

Відповідно повідомлення про підозру, ОСОБА_3 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України інкриміновано умисне знищення майна, що належить працівнику правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб. В той же час, згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному знищенні майна, що належить близьким родичам працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням службових обов`язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу.

Крім того, в зазначених документах мова йде про знищення шляхом підпалу транспортного засобу марки «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить цивільній дружині заступника начальника управління карного розшуку ГУНП в Черкаській області - начальника відділу розкриття злочинів проти власності ОСОБА_1 - Музиченко Р.В.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.347 КК України, в повідомленні про підозру та в обвинуваченні згідно обвинувального акту кардинально різниться.

Також, згідно обвинувального акту майнову шкоду спричинено ОСОБА_5 , і вона є потерпілою, але в повідомленні про підозру про неї, як власника транспортного засобу, взагалі не згадано та не визначено її статус і в самому обвинувальному акті. Крім того, при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті зазначено про належність транспортного засобу марки «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , проте в розділі 7 обвинувального акту вказано про завдання майнової шкоди ОСОБА_1 на суму 489 682.60 грн., а власника даного транспортного засобу не зазначено, таким чином не визначено коло осіб, яким завдано матеріальної шкоди, з можливим подальшим зверненням до суду з позовом про її відшкодування. Проте у повідомленні про підозру ОСОБА_3 вартість транспортного засобу марки «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не визначена, тобто не встановлено розмір заподіяної шкоди, що вказує на невизначеність обвинувачення за ч.2 ст.28 ч.2 ст.347 КК України.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_3 за ч.1 ст.289 КК України інкриміновано спричинення майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 89 425.92 грн., а в обвинувальному акті вказана сума 84 260.79 грн., що є суттєвим при розгляді кримінального провадження.

У випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язані виконати дії, передбачені статтями 278, 279 КПК.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК).

Згідно зі статтею 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частина 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.

Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.

Незважаючи на те, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК.

Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК.

Щодо зазначеного кримінального провадження, коли обвинувальний акт, направлений до суду істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

Суд вважає, що в рамках існуючої законодавчої концепції виправлення цієї ситуації було б можливим лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді. Проте, дана процедура не передбачена на стадій підготовчого розгляду.

Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.348 КПК України в судовому засіданні головуючий зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо.

Неконкретність і суперечливість обвинувального акту суттєво порушує право обвинуваченого на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Крім цього встановлено, що в обвинувальному акті не в повному обсязі встановлені відомості які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 чи являється він інвалідом, учасником АТО, чи має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку.

Повернення судом обвинувального акта прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в справах Амаркян проти Росії (рішення від 09.10.2008 р.) та в справах Камасінські проти Австрії (рішення від 19.12.1989 р.); Ліатточі проти Італії (25.07.2000 р.); Пелісьє та Аессі проти Франції ( 25.03.1999 р.) зазначив, що п.п. а п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи бути негайно і детально проінформованою зрозумілою мовою про характер і причини висунутого обвинувачення. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення є передумовою реалізації права обвинуваченого на захист, гарантованого п.3 ст. 6 Конвенції, Конституцією України та КПК України.

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_3 , в частині конкретного формулювання обвинувачення, та щодо порушення права на захист, та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

За таких обставин суд переконаний у необхідності повернення обвинувального акту процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні, так як іншого виправлення вказаних недоліків в процесуальному законі не передбачено.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3ст.331 КПК України - до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Дані положення в підготовчому судовому засіданні підтверджує ч.3 ст.315 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання, щодо продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновків, що наведені прокурором ризики хоча й продовжують існувати, але на даний час реалізація цих ризиків зменшилась, крім того обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується, являється інвалідом 2-ї групи, має на утриманні малолітнього сина, що свідчить про міцність соціальних зв`язків, а тому суд вважає недоцільним продовжувати тримання відносно останнього під вартою і приходить до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Крім того, суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Єлоєв проти України» згідно яких після сплину певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі свободи і суд зобов`язаний розглянути можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Тривалість тримання під вартою може бути виправдана за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Однак в ході проведення судового засідання суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту здатний у повній мірі забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього обов`язків на даній стадії кримінального провадження, таким чином задовольнивши клопотання сторони захисту.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого».

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України).

При зміні ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт судом враховані обставини, в т.ч. особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, стан здоров`я, відсутність намірів ухилятися від слідства та суду, попередні явки до слідчого, прокурора чи суду.

Крім того, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого, суд враховує положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу, зокрема, - у виді цілодобового домашнього арешту.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину тому суд встановлює обвинуваченому цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 18 грудня 2021 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 17, 28, 314-316, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Журби В.В. про повернення прокурору обвинувального актупо кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000001133 від 08.09.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 347 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021000000001133 від 08.09.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 347 КК України, повернути прокурору разом з додатками, як такий, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України для усунення недоліків, викладених в описовій частині ухвали.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 18 грудня 2021 року, включно, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/чи роботи;

- заборонити спілкування із потерпілими, свідками в будь-який спосіб.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України підлягає негайному доставленню до місця проживання АДРЕСА_1 і звільнення з-під варти.

Копію ухвали для виконання негайно направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

На ухвалу може бути подано апеляцію до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копія ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Повний текст ухвали, в порядку ч.2 ст.376 КПК України, виготовлено та проголошено 25 жовтня 2021 року о 10 год.00 хв.

Головуючий: Ю.В.Михальченко