Рішення № 100540937, 20.10.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1347/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни, за участю секретаря Таран І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Сокрути Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

УСТАНОВИВ:

Представник позивач ОСОБА_1 адвокат Маслов Є. В. звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до інспектора УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Сокрути Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області, про визнання протиправною та скасування постанови серії ДПО18 №638808 від 23.07.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Крім того, просить стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 401408599) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1 986,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, інспектор не роз`яснив позивачу права та обов`язки визначені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто, відповідач протиправно позбавив позивача право скористатися допомогою адвоката та не з`ясував інші обставини справи. Крім того, інспектор під час зупинки транспортного засобу не представився і не назвав причину зупинку, а почав вимагати документи.

Після висловлення адміністративного правопорушення, відповідач одноособово виніс постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи, внаслідок чого порушив вимоги статей 278-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова винесена на бланку, який втратив чинність на підстав Наказу Міністерства внутрішніх справ №318 від 13 квітня 2018 «Про затвердження Змін до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Разом з тим, у постанові вказано про порушення підпункту 22 Правил дорожнього руху, але правила не містять такого підпункту, а містять главу 22 Перевезення вантажу.

Позивач вважає, що відповідач не мав права складати постанову серії ДПО18 №638808 від 23 липня 2021 року, оскільки правила дорожнього руху він не порушував, тому інспектор не мав жодних підстав для зупинки відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію».

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №536/1347/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником за довіреністю Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Іващенком О. О. направлено до суду 06 жовтня 2021 року відзив на позовну заяву разом із диском відеозапису обставин справи, що підтверджується інформацією із сайта «Укрпошта» за трек-номером 6103334365285, який зазначено на поштовому конверті.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У свою чергу частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ухвалі суду про відкриття провадження у цій справі суд установив відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з моменту отримання ухвали.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 25 серпня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

Як визначено у частині 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

У відзиві відповідач не просив поновити строк на його подачу, а тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами та не приймає до уваги поданий 06 жовтня 2021 року відзив.

18 жовтня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка всупереч частини 10 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства Українине містить особистого підпису представника позивача адвоката Маслова Є. В., у зв`язку із чим не приймається судом до уваги.

В судове засідання представник позивача адвокат Маслов Є. В. не з`явився, подав через електронну пошту суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі до суду не з`явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд установив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом установлено, що інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Сокрута О. С. винесено постанову серії ДПО18 №638808 від 23 липня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої правопорушник 23 липня 2021 року о 17 год. 55 хв. на 429 км автомобільної дороги М03 керував транспортним засобом з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був обладнаний знаком 5.3.6 (небезпечно для навколишнього середовища) не відповідного зразка згідно пункту 5.2.1.8.3 ДОПНВ, чим порушив підпункт 22 Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Пунктом 22 Правил дорожнього руху визначено порядок перевезення вантажу.

Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена у тому числі за статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпротокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1)попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2)забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до частин 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпостанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, що є порушенням частини третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наявна у матеріалах справи копія відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі №592/5576/17.

Наданий до суду диск з відеозаписом разом з відзивом представником Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Іващенком О. О. не досліджується, оскільки відзив подано з порушенням процесуальних строків і не прийнятий судом.

Таким чином, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушенняне містять копії відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції.

Також суд звертає увагу, що у зазначеній постанові інспектором не визначено, який саме пункт розділу 22 Правил дорожнього руху був порушений позивачем.

Разом з тим, суд погоджується із доводами представника позивача, що бланк оскаржуваної постанови за своїм змістом не відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі із змінами відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ №318 від 13 квітня 2018 року.

Окрім того, статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно зі статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпосадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Як вказує позивач, під час винесення постанови йому не було надано можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доказів того, що вказані права були роз`яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачами суду не надано.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови серії ДПО18 №638808 від 23 липня 2021 року убачається, що в ній наявні не всі пункти, які передбачені у формі бланку (додатку 5) постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зокрема відсутній пункт 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено», який є додатком 5 до вказаної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Зазначене свідчить, що під час винесення оскаржуваної постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У свою чергу, відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не надано суду належних доказів, які спростовують обґрунтування позову ОСОБА_1 , тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, нормами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Беручи до уваги положення частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача адвокат Маслов Є. В. у позовній заяві просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 1 986,25 грн.

Суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 про те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

При подачі позову позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції №0.0.2214786102.1 від 30 липня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 454,00 грн, як надмірно сплачений.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивачем надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №28072021 від 28 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Масловим Є. В.; акт про прийняття-передачі наданих правових послуг №3007 від 30 липня 2021 року; квитанцію №3007 від 30 липня 2021 року про сплату гонорару у сумі 1 986,28 грн; документи щодо підтвердження повноважень адвоката та його представництва у суді.

Пунктом 3.2 вказаного договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість послуг складає одна година роботи адвоката 567,50 грн.

Згідно акта прийняття-передачі адвокат надав а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: усні консультації по справі ? витрачено 30 хвилин, що складає 283,75 грн; аналіз законодавства та пошук судової практики ? витрачено 1 годину, що складає 567,50 грн; підготовка, складання позовної заяви та збір доказів ? витрачено 2 години, що складає 1135,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 1 986,25 грн

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Ураховуючи, що суд не приймає до уваги відзив відповідача, з підстав викладених вище, суд вважає, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пункту 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниобов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Суд, ураховуючи надані представником позивача докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст (обсяг) наданих представником позивача матеріалів до суду, дійшов висновку про доведеність витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 986,25 грн.

Керуючись статтями 4, 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Сокрути Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову серії ДПО18 №638808 від 23 липня 2021 року, складену інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Сокрута Олександром Сергійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн та витрати на правничу професійну допомогу у сумі 1986,25 грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений відповідно до квитанції №0.0.2214786102.1 від 30 липня 2021 року судовий збір у сумі 454,00 грн.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження ? з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ? інспектор Управління патрульної поліції в Харківській обл. ДПП лейтенант поліції Сокрута Олександр Сергійович, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А.

Відповідач ? Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599), юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2021 року.

СуддяЖ. О. Даніліна