Рішення № 100540865, 21.10.2021, Тетіївський районний суд Київської області

21.10.2021 Провадження по справі № 2/940/125/21

Справа № 940/1426/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

за участю адвоката: Безуглої І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , посилаючись на те, що пропустила його з поважних причин. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 оку померла її двоюрідна баба ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), розміром 3,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала в колективній власності КСП «П`ятигори» та знаходиться на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), зареєстрованим 14.12.1996 року

Позивач є спадкоємцем за законом. Проте коли вона звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, то їй нотаріус роз`яснила, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її. Позивач вважає, що вказаний строк пропустила з поважних причин, оскільки вона до 2019 року не знала про наявність спадкового майна, з 2007 року постійно хворіла та потребувала лікування, а факт родинних відносин встановила лише 15.10.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Безугла І.С. позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Тетіївської міської ради в судове засідання не прибув, до суду надано письмове пояснення по суті позову, в якому відповідач позовних вимог не визнає. (а.с. 77-78).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 оку померла двоюрідна баба позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть (а.с. 4) та копією рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2020 року (а.с. 7-8).

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), розміром 3,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала в колективній власності КСП «П`ятигори» та знаходиться на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), зареєстрованим 14.12.1996 року (а.с. 10).

Позивач є спадкоємцем за законом. Проте коли вона звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, то їй нотаріус роз`яснила, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її (копія роз`яснення нотаріуса № 332/01-16 від 02.07.2020 року -а.с. 9).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 78, 81 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України (спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини. Причинами пропуску вказаного строку вказує те, що вона не знала про наявність спадкового майна - П`ятигірська сільська рада повідомила їй про це лише у 2019 році, факт родинних відносин з бабою вона встановила лише рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2020 року, а з 2007 року вона постійно хворіла та потребувала лікування.

Проте суд дані причини не вважає поважними для пропуску строку для прийняття спадщини.

Так, хвороба позивача з 2007 року та потреба в її постійному лікуванні не може бути поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач такий строк пропустила ще після спливу шести місяців після смерті спадкодавця, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_2 , а захворіла лише у 2007 році, за спливом дев`яти років після її смерті і на протязі всього цього часу жодних дій для прийняття спадщини не вчинила.

Необізнаність про наявність спадкового майна та встановлення факту родинних відносин з померлою бабою лише 15.10.2020 року суд також не вважає поважними причинами для пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивач знала про смерть її двоюрідної баби ОСОБА_2 , внаслідок чого повинна була і знати про коло її родичів, які можуть бути спадкоємцями після її смерті, і у неї було достатньо часу дізнатися про наявність спадкового майна та встановити факт родинних відносин. Проте таким правом позивач скористалася лише через двадцять років. Крім того, дані причини не підтверджені належними та допустимими доказами у справі - факт повідомлення П`ятигірською сільською радою про наявність спадкового майна лише у 2019 році жодним чином не зафіксований.

Таким чином у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 172/888/18.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Таку позицію виклав Верховний Суд у постанові, прийнятій 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61- 200св18).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а тому не вбачає передбачених ч. 3 ст. 1272 ЦК України підстав для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України,суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складення повного рішення: 27 жовтня 2021 року.

Суддя: Т.П.Косович