Ухвала суду № 100540716, 22.10.2021, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4578/21

Провадження 2/362/2569/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями та земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Порядок забезпечення позову, в тому числі накладенням арешту на майно, передбачений положеннями ст.151-154 ЦПК України.

Відповідно доположень ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (на далі «постанова»), забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 постанови, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з положеннями п. 4 постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов`язання вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд вважає, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, відповідач зможе здійснити відчуження належного йому на праві власності майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захисту його прав, так як у разі вибуття зазначеного майна з власності відповідача.

При цьому, накладення арешту на вищезазначене майно до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе його заяву про забезпечення позову задовольнити.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 151-153, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на

- житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221487101:01:053:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221487101:01:053:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,телефон для зв`язку: НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 .

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня

Суддя М.М.Ковбель