Ухвала суду № 100538419, 25.10.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2723/19

Провадження № 1-кп/307/358/20

УХВАЛА

25 жовтня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

за участі: секретаря Ком`яті Н.А.

прокурора Варга І.В.

захисника Цопко С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12019070160000522, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тячівського районного суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор просить обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що обвинувачений постійно не з`являється у судові засідання, що свідчить про те, що він ухиляється від суду та перешкоджає розгляду даного кримінального провадження.

Захисник Цопко С.В. просила у задоволенні клопотання відмовити та обрати відносно обвинуваченого інший запобіжний захід, так як ризики вказані прокурором відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника. Пояснив, що у судові засідання не з`являвся, так як вважав, що він є свідком по даному кримінальному провадженню.

Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частинами 1, 2, 4, ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, окрім як у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно із позицією Європейського суду при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке може бути призначено в результаті засудження.

Справа знаходиться у провадженні суду із вересня 2019 року. По даній справі судові засідання призначалися систематично, в які обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи не з`являвся. Ухвалою суду від 30.01.2020 було постановлено доставити його в судове засідання на 20.02.2020 приводом. Ухвала не виконана. Нове засідання призначено на 30.03.2020 року. Про засідання 26.05.20 р. ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом надіслання СМС-повідомлення. Через його неявку засідання відкладено, ухвалою суду постановлено доставити його приводом. Через невиконання ухвали, 31.07.20 р. ОСОБА_1 оголошено в розшук. 01.10.2020 місцезнаходження ОСОБА_1 встановлено, він з`явився в суд і отримав повістку на 23.11.20 року. Цього дня було проведено підготовче судове засідання і справу призначено до судового розгляду на 01.12.2020 року. Однак ОСОБА_1 знову не з`явився в судове засідання. 10.02.2021, чергова неявка обвинуваченого. Ухвалою від 22.04.2021 оголошено розшук ОСОБА_1 . У липні він добровільно з`явився в суд і отримав повістку на 27.07.2021 року. Однак на вказаний день знову не з`явився, через що ухвалою суду до нього було застосовано привід на 19.08.2021 року. Вказана ухвала виконана не була. Тому 20.09.20 р. прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотанням про його привід в судове засідання.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 систематично ігнорує судові виклики, не з`являється до суду без поважних причин, суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що він переховується від суду чим перешкоджає розгляду кримінального провадження, що свідчить про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст. 182 ч. 4 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись стст. 21, 177, 182, 183, 194, 318, 334, 369 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24-ї години 23.12.2021 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб (сорок п`ять тисяч чотириста гривень), яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ГУК у м. Києві /м. Київ /22030200, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету 22030200.

Обвинувачений або заставодавець має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з під варти та повідомити усно і письмово прокурора Тячівської окружної прокуратури Варга І.В. та головуючого по справі суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий В.І. Гримут