Ухвала суду № 100538203, 18.10.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1849/21

Провадження № 1-кп/236/224/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 рокум. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарем судового засідання Теліусом С.С.,

за участі:

прокурора Ібрагімова О.Ч.,

захисника Шмуйлової І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області об`єднаних матеріалів кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185; ч.1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Краснолиманським міським судом Донецької області здійснюється розгляд об`єднаних матеріалів кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185; ч.1 ст. 249 КК України.

Для участі в судовому засіданні щодо розгляду кримінальної справи № 236/1849/21, призначеному на 18.10.2021, прибули прокурор Ібрагімов О.Ч., захисник Шмуйлова І.М., обвинувачений ОСОБА_1 .. Представників потерпілих юридичних осіб - АТ «Українська залізниця» та Лиманської міської ради Донецької області - було належним чином повідомлено про дату, час та місце здійснення чергового судового засідання у справі, однак представники потерпілих юридичних осіб для участі в засіданні не прибули, про наявність поважних причин для цього суд не повідомили, заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення судового засідання від представників потерпілих осіб до суду не надходили. Відтак, на підставі ст. 325 КПК України суд вважає за можливе здійснювати судове засідання без участі представників потерпілих осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 30.06.2021 у справі № 236/2669/21, ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 26.08.2021 у справі № 236/1849/21 перебуває під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)»; строк дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 22.10.2021.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного на час судового розгляду кримінальної справи № 236/2773/21 відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує обґрунтованістю підозри ОСОБА_1 у скоєнні кількох кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, необхідністю забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, наявністю ризиків з боку обвинуваченого в подальшому переховуватись від суду, вчиняти інші правопорушення.

На думку прокурора, обвинувачений не є працевлаштованим, не має міцних соціальних зв`язків, під впливом суворості можливого покарання за скоєння злочинів проти власності обвинувачений може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєний злочин та процедура його відбування. За твердженням прокурора, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, відносно обвинуваченого 14.04.2021 було ухвалено вирок, визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.3 ст. 185 КК України, однак обвинувачений продовжив скоювати кримінальні правопорушення проти власності.

Прокурор вважав необхідним продовження відносно ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки (на думку сторони обвинувачення) інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні нівелювати існування ризиків у кримінальному провадженні з боку цієї особи.

Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що не намагався переховуватись від органу досудового розслідування та суду, жодних фактів на підтвердження певних ризиків прокурором не було наведено у клопотанні. ОСОБА_1 вважав за можливе застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Обвинувачений пояснив, що він не має в Україні зареєстрованого місця проживання, однак до взяття під варту фактично мешкав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю «цивільною дружиною» ОСОБА_2 , на теперішній час ОСОБА_3 надав свою згоду на можливість перебування обвинуваченого у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , під час домашнього арешту (якщо суд застосує до ОСОБА_1 такий захід)

Захисник Шмуйлова І.М. висловила думку стосовно того, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 є занадто суворим запобіжним заходом, стороною обвинувачення не доведено, а лише висунуто припущення про існування певних ризиків щодо обвинуваченого, вважала за можливе застосувати до свого підзахисного більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Заявлене стороною обвинувачення клопотання суд вирішує таким чином.

За змістом ч.1 ст. 92 КПК України, за загальним правилом, обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК.

Як зазначено у ч.4 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Згідно зі ст. 177 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.1 ст. 183 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст. 199 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії.

Оцінюючи наведені підстави у даній конкретній справі відносно ОСОБА_1 , суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.2 ст. 185 КК України, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, а саме: протоколи огляду місця події (території структурних підрозділів РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця»), протоколи допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протоколи допиту представників потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколи пред`явлення особи для впізнання свідкам за фотознімками, протоколи допитів підозрюваного ОСОБА_1 , протоколи слідчих експериментів за участі підозрюваного ОСОБА_1 , висновки експертів. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.

Згідно з обвинувальними актами ОСОБА_1 органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у скоєнні кількох нетяжких кримінальних правопорушень проти власності (ч.2 ст. 185 КК Україн; санкція відповідної статті КК України передбачає за скоєння таких злочинів покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк) та одного кримінального проступку (ч.1 ст. 249 КК України; санкція відповідної статті КК України передбачає за скоєння такого проступку покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років).

Обвинувачений не є працевлаштованим, не має міцних соціальних зв`язків, під впливом суворості можливого покарання за скоєння злочину обвинувачений може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєний злочин та процедура його відбування. Суд враховує на фоні складної суспільно-політичної обстановки на території Донецької області можливість виїзду обвинуваченого на тимчасово окуповану територію України,

Оцінюючи існування з боку ОСОБА_1 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відносно обвинуваченого 14.04.2021 було ухвалено вирок, визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.3 ст. 185 КК України, однак обвинувачений належних для себе висновків не зробив, впродовж короткого періоду часу після ухвалення вироку продовжив скоювати кримінальні правопорушення проти власності.

Відтак, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_1 двох ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.

Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що відносно ОСОБА_1 ухвалено обвинувальний вирок Донецького апеляційного суду від 28.07.2021 у справі № 236/4520/20. Зазначений вирок набрав законної сили 28.07.2021 (з моменту його проголошення), підлягає безумовному виконанню згідно зі ст. 129 -1 Конституції України, ст.533 КПК України, передбачає застосування до ОСОБА_1 реального покарання у виді 3 років позбавлення волі (відповідні документи надані прокурором Ібрагімовим О.Ч. лише в судовому засіданні 18.10.2021). Краснолиманським міським судом Донецької області зазначений вирок було звернено до виконання (розпорядження від 04.08.2021 № 236/4520/20/11262/2021), копія вироку судом направлена до Слов`янської окружної прокуратури Донецької області (вих. № 236/4520/20/11264/2021 від 04.08.2021).

Варто відзначити, що своєчасне виконання підрозділом Національної поліції та адміністрацією ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» вказаного вироку цілком здатне забезпечити нівелювання будь-яких ризиків, пов`язаних із перешкоджанням здійсненню правосуддя у кримінальному провадженні з боку ОСОБА_1 (намагання уникнути суду, вчинити інші кримінальні правопорушення).

З огляду на це, суд не вбачає необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_1 на час розгляду справи № 236/1849/21 будь-якого запобіжного заходу, відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підлягає задоволенню.

Крім того, згідно зі ст. 322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку; при цьому не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження.

Зважаючи на встановлений порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні, суд вбачає необхідним для забезпечення прибуття до суду представників потерпілих юридичних осіб - АТ «Українська залізниця» та Лиманської міської ради Донецької області (з належним чином підтвердженими повноваженнями) та їхнього допиту відкласти судове засідання щодо розгляду кримінальної справи № 236/1849/21 на 12.11.2021 на 11 год. 30 хв..

На підставі викладеного, керуючись ст. 7,8, 131, 176, 177, 178,181, 194, 322, 325, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час судового розгляду кримінального провадження (справа № 236/1849/21) запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» - відмовити.

На час подальшого судового розгляду об`єднаних матеріалів кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185; ч.1 ст. 249 КК України, запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувати.

Додатково роз`яснити стороні обвинувачення, що будь-які ризики з числа передбачених нормами ст. 177 КПК України можуть бути повністю нівельовані внаслідок приведення до виконання вироку Донецького апеляційного суду від 28.07.2021 у справі № 236/4520/20, за яким ОСОБА_1 засуджено із застосуванням покарання у виді 3 років позбавлення волі та котрий набрав законної сили 28.07.2021 і є обов`язковим для виконання згідно зі ст. 129-1 Конституції України.

Судовий розгляд кримінальної справи № 236/1849/21 відкласти на 12.11.2021 на 11 год. 30 хв. для забезпечення прибуття до суду представників потерпілих юридичних осіб - АТ «Українська залізниця» та Лиманської міської ради Донецької області (з належним чином підтвердженими повноваженнями).

Копію цієї ухвали направити для відома та виконання до адміністрації Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала суду окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст цієї ухвали суду виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 20.10.2021 о 08 год. 15 хв..

Суддя -