Рішення № 100538181, 12.10.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 243/9171/20

Провадження № 2/234/1708/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Давіденко А.В.,

за участю представника відповідача - адвоката Дейнека О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Родовід Банк» було укладено Кредитний договір № Д266/АА-033.08.2, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 29 652,41 дол. США, строком до 26.06.2015 року зі сплатою 14,5 % річних. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитами, інші платежі, визначені даним договором.

24.05.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту з відповідачем.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача, заборгованість за кредитним договором в розмірі 218 110,06 грн, судові витрати у розмірі 3 271,65 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Дейнека О.І. позов не визнав. Зазначив, що ВАТ «Родовід Банк» не мав ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті. Крім того просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухав представника відповідача, дослідив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи, судом встановлено, що 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Родовід Банк» було укладено Кредитний договір № Д266/АА-033.08.2, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 29 652,41 дол. США для придбання автомобіля, строком до 26.06.2015 року зі сплатою 14,5 % річних.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язавсь починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитним договором у сумі 353 доларів США на рахунок Банку.

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦКУкраїни).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

24.05.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту з відповідачем, що підтверджується Договором про відступлення прав вимоги від 24.05.2019 року № 15, витягом з Додатку № 1 до Договору № 15 про відступлення прав вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Таким чином, до ТОВ «Вердикт капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором № Д266/АА-033.08.2.

Як зазначив в позовній заяві позивач, у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 218 110,06 грн., яка складається з: нараховані 3 % річних 64 776,04 грн., нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ 153 334,02 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов Договору № Д266/АА-033.08.2 від 26.06.2008 року банк надає позичальнику кредит в сумі 29 652,41 доларів США (п.1.1 Договору).

В свою чергу відповідач зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом у сумі 353 доларів США (п.3.1 Договору).

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

А також, іноземна валюта, визначена сторонами в договорі, не підлягає індексації.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного суду від 16 січня 2019 року в справі Справа № 373/2054/16-ц.

Щодо пені за несвоєчасне виконання зобов`язання суд звертає увагу на те, що таку розраховано виходячи з подвійної облікової НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків виконання грошового зобов`язання, кредитор має право застосовувати фінансові санкції, зокрема нараховувати пеню у розмірі, встановленому у договорі.

Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на пеню не нараховуються. Сплата пені не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

За приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене ст.3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами, як роз`яснено п. 2.9 Постанови від 17 грудня 2013 року № 14.

Разом з тим, з преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" вбачається, що дія такого закону не поширюється на відносини між фізичною та юридичною особами.

Відтак, вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20000 грн. в рахунок отримання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 2, 3 та 4 ст 137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 21.12.2019 року, заявку про надання юридичної допомоги, акт про надання правової допомоги, відповідно до якого визначено розмір витрат на правничу допомогу, який складає в сукупності 20000 грн., а також платіжне доручення на суму 200000 грн. Втім, в наданому платіжному дорученні не зазначено, що ці кошти були сплачені за надання правової допомоги саме за дану позовну заяву, а тому в даній частині позов задоволенню не підлягає.

Оцінюючи пояснення та доводи сторін, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, проаналізувавши докази досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати згідно п.2 ч.2ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,89,141,258,259,263,265,268ЦПК України, на підставі ст. 256-258,260,267,526,610,611,615,1049,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Донецького апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 19.10.2021 року.

Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець