Ухвала суду № 100537522, 19.10.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1275/15-ц

Провадження № 6/131/26/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Балтака Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні без фіксування процесу технічними засобами заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження,

встановив:

У серпні 2021 р. представник товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником. Заява обґрунтована тим, що Іллінецьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 131/1275/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500961698 в розмірі 53 052,28 (п`ятдесят три тисячі п`ятдесят дві гривні 28 коп.) грн. Відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 16.01.2019 р. № 16-01/19/1 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню ОСОБА_1 , який є боржником АТ «Альфа-Банк». У зв`язку із зазначеним заявник просить суд замінити у виконавчому проваджені стягувача АТ «Альфа-Банк» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал».

В судове засідання представник заявника не з`явився, подавши до суду заяву, в якій вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження підтримав та просив суд проводити судове засідання за його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату проведення судового засідання до суду не з`явився, відповідних заперечень щодо заяви про заміну сторони виконавчого провадження до суду не подав.

У відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши наявні докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що 19 жовтня 2015 р. Іллінецьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення у цивільній справі № 131/1275/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 09.10.2014 р. № 500961698 в розмірі 53052,28 (п`ятдесят три тисячі п`ятдесят дві гривні 28 коп.) грн.

21 червня 2016 р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу №1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 09.10.2014 р. № 500961698.

26 грудня 2018 р. між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитні ініціативи» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 09.10.2014 р. № 500961698.

16 січня 2019 р. між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 09.10.2014 р. № 500961698.

У відповідності до змісту пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У відповідності до частини 1, 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Зазначене підтверджується правовою позицією наведеною Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

У змісті пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист й охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 р. у справі «Hornsby v. Greece», п. 40).

Таким чином, заява товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 18, 260, 261, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задовольнити.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» щодо виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 р. у цивільній справі № 131/1275/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500961698.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її винесення. У разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: