Вирок № 100537287, 25.10.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження 1-кп/641/618/2021 Справа № 641/4267/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Кольчевського О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комінтернівського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000712 від 18 травня 2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, а саме:

1.14.03.2002 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 5 ЗУ «Про амністію» від 05.07.2001 року;

2.20.05.2004 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 196, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 141, ч. 5 ст. 185, ст. 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 21.10.2006;

3.03.12.2008 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 23.04.2014;

4.23.06.2016 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого 02.06.2017 по відбуттю строку покарання,

Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 17 травня 2021 року, приблизно о 16:00 год., діючи умисно, повторно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на викрадення чужого майна, скориставшись що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи поблизу ДП «Завод імені В.О. Малишева», що розташований за адресою: м. Харків вул. Плеханівська, буд. 126, проліз через отвір в паркані на територію складу цеху № 960, таким чином незаконно проникнувши на чужу огороджену парканом територію де добачив брухт сталі, вагою 56 кг, вартістю 308,00 грн, звідки продовжуючи реалізувати свій намір на таємне викрадення майна витягнув за територію ДП «Завод імені В.О. Малишева», вказаний брухт металу.

Після чого, ОСОБА_1 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд та заподіяв ДП «Завод імені В.О. Малишева» матеріальну шкоду на суму 308,00 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та пояснив, що він дійсно 17.05.2021 приблизно о 16:00, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 проліз через отвір паркану на територію «Заводу імені В.О. Малишева», де на території цеху побачив металобрухт, та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, викрав металобрухт. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_1 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Представник потерпілого Гедзь Д.І. надала суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності та згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаної з проникненням у сховище, вчинене повторно.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, раніше судимий, за місцем мешкання характеризується нейтрально, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання по справі відсутні.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 75 КК України суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відсутні та наявні обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, суд вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки ОСОБА_1 можливо виправити без реального відбуття покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта. Згідно довідки № СЕ-19/121-21/10882-ТВ від 20.05.2021 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 343,24 грн, які повинні бути стягнуті на користь держави.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 343, 24 грн. (триста сорок три грн. 24 коп.).

Речові докази: металеві вироби у вигляді решітки розмірами 1495*485*85 мм, вагою 56 кг вважати повернутими представнику ДП «Завод імені В.О. Малишева» згідно розписки.

Вирок може бути оскаржений до Харківського Апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - Д .Є.Боговський