Вирок № 100536619, 22.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5591/20

Провадження № 1-кп/0182/411/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого -судді: Борисової Н.А.

при секретарі: Скоробагатовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2020 р. за №12020040340001808 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Меліоративне, Новомосковського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, розлученого, перебуває у цивільному шлюбі, працюючого оператором ТОВ «Ніко Тьюб», особою з інвалідністю, депутатом не являється, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судимого,

15.09.2014 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

17.06.2015 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.1 ст. 249 КК України до обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71,72 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, 1 день, 02.01.2017 року звільнений умовно достроково на 11 місяців 9 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора Кахути І.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника

потерпілого Ланчковського Ю.В.,

захисника Дятлова А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2020 приблизно о 19:00 годині, ОСОБА_2 разом зі своєю знайомою ОСОБА_3 та її малолітньою донькою ОСОБА_4 знаходились на території Нікопольського міського пляжу неподалік буд. 19 по пров. Звивистому в м. Нікополі, Дніпропетровської області, де до них підійшли раніше незнайомі ОСОБА_5 та його цивільна дружина - ОСОБА_6 з якими вони познайомилися і нетривалий час спілкувалися.

У процесі спілкування між ОСОБА_1 , та свідком ОСОБА_3 , яка була разом з потерпілим ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2 заступився за свідка.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_1 , через виниклі неприязні відносини до ОСОБА_2 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 20.06.2020 приблизно о 20:00 годині, знаходячись на території Нікопольського міського пляжу, неподалік буд. 19 по пров. Звивистому в м. Нікополі, Дніпропетровської області, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , діючи умисно, наніс два удари кулаками лівої та правої руки в область нижньої щелепи потерпілого ОСОБА_2 . Внаслідок чого останній одразу знепритомнів, т.я. відповідно до висновку судово-медичного експерта № 511 від 26.08.2020 умисними діями ОСОБА_1 . ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого двостороннього перелому нижньої щелепи, що відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав провину в інкримінованому злочині частково, оскільки вважав, що від його дій не могли бути спричинені такі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 . До того ж, удар було завдано ним ненавмисно. Обвинувачений повідомив, що в той день, він перебував на лікарняному, т.я мав перелом нігтьової фаланги безіменного пальця правої руки. Тому, на його правій руці до ліктя була зафіксована лонгетка. Ввечері, в період часу з 19 до 20 год., він, разом зі своєю цивільною дружиною - ОСОБА_8 , вийшли відпочити на міський пляж, т.я. їх будинок знаходиться за 50 м від нього. На пляжі вони помітили потерпілого з жінкою, які були парою і разом з ними була дівчинка. Жінку він знав візуально, т.я. вона працювала продавчинею у магазині, де він купував продукти і звали її ОСОБА_9 . Стверджує, що потерпілий і ОСОБА_9 вживали пиво, а коли він пішов плавати, ОСОБА_9 підсіла до його дружини і вони спокійно спілкувалися, розмовляли. Коли він вийшов з води, дівчинка, що була з ними, як він зрозумів донька ОСОБА_9 , почала плакати, капризувати і він запросив її до себе додому назбирати ягід. Разом з потерпілим і дитиною вони пішли у двір, назбирали полуниці і повернулися на пляж. Через деякий час дівчинка продовжувала капризувати, напевно хотіла додому, і він зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб вона заспокоїла дитину. Однак, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почала кричати і питати його: - чи знає він хто батько її дитини? Потім вона підійшла до нього, подряпала йому шию, зірвала срібний ланцюжок з хрестиком, а він відштовхнув її. ОСОБА_9 стала тикати пальцем. Після чого, підбіг потерпілий до нього, який напевно подумав, що він буде бити її, т.я. вона ще повисла у нього на хворій руці. Тоді, він по черзі відштовхнув їх. Від поштовху потерпілий не втримався і впав. Після чого, він пішов з дружиною додому за ліхтариком для того, щоб відшукати ланцюжок і хрестик, який не знайшли. Потерпілого і ОСОБА_9 на пляжі вже не було і він забрав її ковдру і окуляри, які залишилися на піску. Приблизно через годину йому зателефонувала ОСОБА_9 . т.я. вона обмінялася номерами телефону з його дружиною, і повідомила, що вона звернулася в поліцію, т.я. він зламав їй руку. Йому це здалося дивним і лише під час досудового розслідування, яке розпочате набагато пізніше, він дізнався, що його звинувачують у переломі щелепи ОСОБА_7 . Позовні вимоги потерпілого він не визнає, т.я. його дії були неумисними. До того ж, у нього викликають сумнів перелік ліків, які не були призначені потерпілому, але зазначені як придбані у товарних чеках, наданих в обгрунтування позовних вимог. Що стосується відшкодування моральної шкоди у сумі 50 тис. гривень, то ця сума, на його думку, є явно завищеною і непомірною для нього. Просив застосувати до нього покарання, не пов`язане з ізоляцією і застосувати до нього іспитовий строк.

Потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що 20.06.2020р. приблизно о 20 год. він, разом зі своєю знайомою - ОСОБА_9 і її донькою відпочивали на міському пляжі. Коли вони вийшли з води, то поруч них розмістився обвинувачений зі своєю дівчиною. Він привітався з ОСОБА_9 , т.я. був, з її слів клієнтом магазину, де працювала ОСОБА_9 . Дійсно, на протязі вечора він разом з донькою ОСОБА_9 , на запрошення обвинуваченого, заходили до нього у двір, де він пригостив дівчинку полуницею. Обвинувачений говорив компліменти доньці ОСОБА_9 , якій 11 років, а потім став пропонувати поцілувати в черево. Він постійно намагався торкнутися дівчинки і у нього був скажений погляд. Він і мати дівчинки - ОСОБА_9 постійно робили йому зауваження. Потім він встав і т.я. був п`яненьким, почав погрожувати і казати, що жодна жінка не має права йому говорити, що він може робити. Він наблизився до обвинуваченого і ввічливо промовив, що його попросила жінка нормально. При тому, що особисто він не мав жодного конфлікту з обвинуваченим і навіть на підходив до його цивільної дружини і не спілкувався ні з ким з них. Але обвинувачений лівою рукою вдарив його в праву щоку, а т.я. права рука була у нього загіпсована, а потім обвинувачений вдарив його в ліку щоку. Від чого він впав і втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, то поруч була ОСОБА_9 , яка плакала, у нього йшла кров і була зміщена щелепа. Вони з ОСОБА_9 пішли до неї додому, але зрозуміли, що треба їхати на рентген. Т.я. він є викладачем музики, а саме співів для нього дуже важлива травма щелепи. Він лікувався в МЦ «Імпульс» і в обласній лікарні ім. Мечникова. Тривалий час він не викладав вокал, терпів фізичний біль, не міг нормально харчуватися, зазнав приниження та не міг нормально навіть спілкуватися і вести звичний спосіб життя. Тому, просив стягнути з обвинуваченого на його користь моральну шкоду у сумі 50 тис. гривень і матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування. При цьому просив призначити найсуворіше покарання стосовно обвинуваченого, у вигляді позбавлення волі, оскільки протягом тривалого часу обвинувачений навіть не вибачився перед ним.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що на пляжі, куди вона прийшла ввечері, після роботи 20.06.2020р. разом з ОСОБА_10 і своєю донькою 11 років, вона привіталася з обвинуваченим, з яким була знайома візуально. З його дівчиною вона познайомилася там і спілкувалася протягом вечора і жодних конфліктів між ними не було, вони навіть обмінялися номерами телефонів і розмовляли про дітей. Її донька дійсно плакала на пляжі, але причиною цього було те, що дівчинка злякалася глибини у воді. Обвинувачений почав робити її доньці компліменти: «ти така красивая..» І говорив він таким тоном, що їй, як матері, це не сподобалося, особливо коли він сказав : «иди я поцелую тебя в животик». Вона підійшла і зробила йому зауваження. ОСОБА_11 підійшов уже в той момент, коли ОСОБА_12 почав кричати нецензурно і «женщина отойди…» При цьому ОСОБА_11 лише сказав, що навіщо себе так поводити, якщо його попросили ввічливо. Але ОСОБА_12 одразу ж вдарив його в обличчя, спочатку лівою рукою, а потім правою, яка була у гіпсі. Від удару ОСОБА_11 упав і втратив свідомість.. У нього пішла кров з роту і було блювання. Коли ОСОБА_11 прийшов до тями, то вони пішли до неї додому, а потім поїхали у травмпункт, де зробили знімок і виявили перелом щелепи. Вона телефонували дружині обвинуваченого і повідомила про те, що у ОСОБА_13 тілесні ушкодження і вони будуть звертатися до поліції. При цьому свідок підтвердила механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, який вона відтворила під час слідчого експерименту на досудовому розслідуванні.

Свідок ОСОБА_6 , яка є цивільною дружиною обвинуваченого і разом з малолітніми дітьми фактично перебуває на його утриманні, повідомила, що потерпілий і ОСОБА_9 перебували у стані алкогольного сп`яніння. Донька ОСОБА_9 постійно плакала, бо хотіла додому і ОСОБА_12 попросив її заспокоїти дівчинку. Але ОСОБА_9 поводила себе неадекватно, почала кричати на нього, кидалася, подряпала шию, зірвала ланцюжок з хрестиком. З її слів, саме ОСОБА_11 біг до ОСОБА_14 щоб вдарити його, але не втримався і впав. З її слів ОСОБА_12 взагалі нікого не штовхав, не бив і лише дома вони випили по склянці пива, а на пляжі вони не вживали спиртні напої, як це робили ОСОБА_9 і ОСОБА_15 .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, які за клопотанням прокурора та за згодою сторін кримінального провадження, досліджені під час судового розгляду, допустимість і законність яких сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Так, відповідно до протоколу прийняття заяви від 20.06.2020р. гр. ОСОБА_2 звернувся до поліції з заявою в якій повідомив, що під час раптово виниклого конфлікту 20.06.2020 близько о 20.00 год. між ним та малознайомим на ім`я ОСОБА_16 , останній наніс йому удар в ліву частину обличчя, загіпсованою правою рукою, внаслідок чого спричинив фізичний біль. (а.п.9). Однак, узв`язку з тим, що не було вчасно отримано висновок спеціаліста КЗ «ДОБ СМЕ» ДОр про ступінь тілесних ушкоджень, отриманих заявником, заяву не було вчасно внесено до ЄРДР (а.п.12) та досудове розслідування розпочате лише 14.07.2020р ( а.п.3). Тому, відповідно до протоколу огляду місця події від 25.08.2020 р., проведеного в період часу з 10.05 год. до 10.25 год. лише оглянуто територію міського пляжу в районі буд. 19 по пров. Звивистий в м. Нікополь Дніпропетровської області і встановлене місце події, на якому на той час відсутні будь які предмети, каміння та інш. (а.с.16-19).

Згідно висновку судово-медичного експерта №511 від 26.08.2020 р. (а.п.27) у гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді - закритого двостороннього перелому нижньої щелепи, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби ( строк зростання кісткової тканини більше 21 доби (згідно пункту 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або їх частин, або від ударів об такі предмети або їх частини. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному обстежуваним, а саме 20.06.2020р.

Згідно протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 08.09.2020 р., останній вказав, що малознайомий на ім`я ОСОБА_16 , знаходячись на міському пляжі, наніс йому два удари в область щелепи. При цьому від другого удару він втратив свідомість і нічого не пам`ятає. (а.п.34-38).

Відповідно до додаткового висновку судово-медичної експертизи №563 від 09.09.2020 (а.п.40) механізм виявлених у гр. ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за участю самого гр. ОСОБА_2 від 08.09.2020.

Згідно протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 10.09.2020 р., остання вказала, що 20.06.2020 о 19.00 год. малознайомий на ім`я ОСОБА_16 , знаходячись на міському пляжі, наніс два удари в область щелепи гр. ОСОБА_2 , від яких останній «улетел». (а.п.45-49).

Відповідно до додаткового висновку судово-медичної експертизи №571 від 17.09.2020 (а.п.51) механізм виявлених у гр. ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за участю свідка гр. ОСОБА_3 від 10.09.2020.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив, надані ним висновки, щодо відповідності механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , який вказали сам потерпілий і свідок. При цьому експерт, зауважив, що обвинувачений мав травму нігтьової фаланги і найімовірніше у нього була лонгетка, що не позбавляло його можливості рухати рукою і застосування лонгетки під час поштовху могло завдати відповідний удар в щелепу, яка має перелами у двох місцях.

Оцінюючи докази у їх сукупності, з точки зору допустимості і належності, суд вважає, що вони є достатніми для встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 мають правильну правову кваліфікацією за ч.1 ст.122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Про умисел обвинуваченого, спрямований на спричинення тілесного ушкодження потерпілому вказує те, що потерпілий не чинив опору і не вчинив по відношенню до обвинуваченого будь-яких активних дій. Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_6 , яка є цивільною дружиною обвинуваченого і фактично перебуває з дітьми на його утриманні, стверджувала, що ОСОБА_12 не бив ОСОБА_2 взагалі, а останній просто впав, коли біг з кулаками на ОСОБА_1 , ці покази спростовує навіть сам ОСОБА_1 , який визнав, що відштовхнув ОСОБА_2 від себе. Суд бере до уваги ту обставину, що між обвинуваченим і потерпілим взагалі не було жодного конфлікту, за той час поки вони були на території міського пляжу, а це приблизно 1,5 - 2 години, зі слів свідків. ОСОБА_2 не погрожував ОСОБА_1 і не вчинив жодної протиправної дії по відношенню до обвинуваченого або його цивільної дружини. Навіть подряпини, які нібито спричинила обвинуваченому свідок ОСОБА_3 , об`єктивного підтвердження не знайшли. Крім того, є очевидним, що ініціатором словесного конфлікту був саме ОСОБА_1 , якому заважала поведінка дівчинки і який почав висловлювати претензії до її матері. В ситуації яка склалася, ОСОБА_1 , мав можливість залишити місце відпочинку, не вступати у конфлікт і не спричиняти тілесне ушкодження потерпілому. Але його дії вказують саме на умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 . До того ж, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілий і свідок зазначили однаково і саме він, згідно висновку експерта може відповідати механізму спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 12 КК України, злочин вчинений ОСОБА_1 є нетяжким, але умисним злочином. Суд приймає до уваги відомості про репутацію обвинуваченого, який є особою, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності. Але, він з його слів, офіційно працевлаштований на підприємстві, перебуває у цивільному шлюбі і піклується і утримує дітей цивільної дружини. Він задовільно характеризується за місцем постійного проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває. Однак, суд бере до уваги позицію потерпілого ОСОБА_2 і його представника, які наполягали на призначенні більш суворого покарання, оскільки обвинувачений не визнає свою провину в цілому, він протягом тривалого часу не вжив жодного заходу спрямованого на відшкодування шкоди потерпілому, зокрема витрат на лікування і навіть не вибачився перед ним, бо не вважає себе винним. У зв`язку з чим потерпілий просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. З урахуванням викладеного, враховуючи, положення вимог ст.65 КК України, беручи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, вважаю, що достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним і іншими особами нових злочинів, буде покарання в межах санкцій ч.1 ст. 122 КК України у вигляді обмеження волі. При цьому, підстав для застосування положень ст. 75 КК України суд не вбачає. Обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, заподіяна злочином, підлягає стягненню з особи, що спричинила шкоду. У зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування, транспортування до медичних закладів м. Нікополя та м. Дніпро, підлягає повному задоволенню на суму 9479 грн.51 коп., тобто на суму, яка доведена потерпілим відповідними чеками і квитанціями. Щодо стягнення матеріальної шкоди в частині понесення витрат на внесок у стаціонарному відділенні на суму 200 грн., то в цій частині цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати нічим не підтвердженні.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди потерпілий вказував, що переніс моральні страждання, до теперішнього часу він погано себе почуває, в нього часті пронизливі болі в області щелепи внаслідок травми, він не може нормально спати та працювати. Стан його здоров`я значно погіршився. Він потребує постійного лікування. Все це заподіяло йому душевні страждання.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 9 зазначеної постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок вчиненого стосовно потерпілого злочину, йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в спричиненні фізичного болю, душевних страждань, вимушених змінах в його житті внаслідок ушкодження здоров`я, необхідності проходження лікування і реабілітації.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, глибину душевних та психічних страждань потерпілого. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, та суд приходить до висновку, що заявлена потерпілим до відшкодування сума моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 є завищеною, оскільки цей розмір не відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості з урахуванням обставин встановлених в судовому засіданні та підтверджених матеріалами справи, і доцільним , на думку суду, буде моральна шкода у розмірі 20 тис. гривень.

В іншій частині позовних вимог потерпілого відмовити.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись 369-371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного прибуття обвинуваченого ОСОБА_1 до виправної установи.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обрано. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9479 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 51 копійка і 20 тис.(двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази: відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Нікопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники провадження мають право отримати копію судового рішення.

Негайно після проголошення вироку, його копію вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя: Н. А. Борисова