Вирок № 100536596, 30.09.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.09.2021 Єдиний унікальний номер 205/2228/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

за участю секретаря - Бунакової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040000000652 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч, АР Крим, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працюючого головним фахівцем з монтажу та налагодження систем автоматизації в ТОВ «ДПК «ВАЙЗ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Супрун М.О.,

захисника Круглого В.В.,

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого Шапарькова Д.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.08.2016 року близько 18 години 40 хвилини, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia Tour», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , рухався по вул. Набережна Заводська, м. Дніпро, з боку вул. Метробудівників, в напрямку Кодацького мосту. Під час руху по зазначеній ділянці дороги, 19.08.2016 близько 18 години 40 хвилини, водій автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, виявивши пішохода ОСОБА_6 , своєчасно не зменшив швидкість свого руху, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїжджу частину вул. Набережна Заводська, з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», р/н НОМЕР_1 .

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 12,3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення п. 12.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 перебуває в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: - сумісної тупої травми тіла - синців: в обох навколоочних ділянках, на верхній губі з переходом на слизову поверхню, в проекції правого плечового суглоба по передній поверхні 1 синець, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя 4 синця від верхньої до середньої третини, на тильній поверхні правої кисті 5 синців зливного характеру, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині синець, на внутрішній поверхні лівого стегна від середньої третини до нижньої третини гомілки множинні синці (не менш як 25) зливного характеру, на тильній поверхні лівої кисті 3-и синця, по внутрішній поверхні лівого передпліччя у середній третині 1 синець; садна множинні на обличчі (не менш, як 55), на тильній поверхні правої кисті множинні садна (не менш, як 50), на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третині з переходом на верхню третині лівого передпліччя по внутрішній поверхні множинні садна, на лівій бічній поверхні тулуба від середньої до нижньої третини 2 садна, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині 2 садна, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки з переходом на тильну поверхню правої стопи множині садна (не менш як 16), в проекції лівого колінного суглобу по передньо- зовнішній поверхні з переходом на гомілку та тильну поверхню стопи множинні садна (не менш, як 11); в товщі м`яких покривних тканин голови в лобно-тім`яно-скроневих ділянках праворуч та ліворуч масивний крововилив, лінійний перелом в проекції сагітального шва з повним його розходженням; від приблизно середини вище вказаного перелому відходить лінійний перелом, який затухає в тім`яній кістці; повний багато уламковий перелом в передній черепній ямці, а саме, великих крил клиноподібної кістки, гребня решітчастої кістки та верхньої стінки очниці; в ділянках вищевказаних переломів тверда мозкова оболонка частково відторгнута; речовина головного мозку, м`які мозкові оболонки та мозочок представлені неоднорідним, безструктурним мозковим детритом, серед якого подекуди продивляються масивні крововиливи, анатомічну приналежність яких визначити не можливо; в ділянках коренів обох легень смугасті темно-червоні, вертикально орієнтовані крововиливи; на задньо - бокових поверхнях обох легень множинні крововиливи зливного характеру; повний поперечний перелом поперечних відростків 4,5-го поперекових хребців праворуч та ліворуч; в м`яких тканинах правого плеча по зовнішній поверхні від верхньої до середньої третини масивний крововилив; в ділянці крововиливу визначається повний поперечний перелом правої плечової кістки у верхній третині; по задній поверхні лівого плеча в м`яких тканинах від верхньої по нижньої третини визначається крововилив; в проекції крововиливу визначається косо-поперечний повний перелом лівої плечової кістки в середній третині; в м`яких тканинах лівого стегна по зовнішньо-задній поверхні крововилив; на внутрішній поверхні лівої гомілки від верхньої до нижньої третини крововилив; на задньо - зовнішній поверхні правої нижньої кінцівки від верхньої третини стегна до нижньої третини гомілки крововилив в м`які тканини; на фоні вищевказаного крововиливу визначається повний косо-поперечний перелом правої стегнової кістки у верхній третині з формуванням трикутного уламку; повний поперечний перелом малогомілкової кістки у верхній третині; повний косо-поперечний перелом правої великогомілкової кістки у верхній третині, по зовнішній поверхні кістки визначається 2 кісткових фрагменти трикутної форми.

Вищевказані тілесні ушкодження виникли при життєво, від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), за деякий час до настання смерті, можливо за умови, яка вказана у відношенні, тобто, при дорожньо-транспортній події, відносяться до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої, що підтверджується характером та локалізацією наявних тілесних ушкоджень на трупі.

Смерть ОСОБА_6 настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді переломів кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів.

Виявлені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 , яка настала о 18 годині 15 хвилині ІНФОРМАЦІЯ_3 в КЗ Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова» ДОР».

Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю, та пояснив, що він 19.08.2016 року близько 18 години 40 хвилини, керував автомобілем «Skoda Octavia Tour», р/н НОМЕР_1 , який належить його батьку, ОСОБА_4 , рухався по вул. Набережна Заводська, м. Дніпро, з боку вул. Метробудівників, в напрямку Кодацького мосту. Під час руху по зазначеній ділянці дороги, 19.08.2016 близько 18 години 40 хвилини, під`їжджаючи до світлофора, він впевнився, що горить зелений сигнал, та, не зупиняючись, продовжив рух, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км. на годину. В той час, зненацька, на дорогу з лівого боку, перед його автомобілем вибігла дівчина, яка не дивилася по сторонам та розмовляла по телефону. Пояснив, що він нажав на гальма під час зіткнення. Обвинувачений пояснив, що вину він не визнає, оскільки він не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу.

Попри невизнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою.

Так, в судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_3 , який пояснив, що він є рідним братом загиблої ОСОБА_6 та про ДТП йому повідомила троюрідна сестра по телефону. Пояснив, що обвинувачений формально направив на їх адресу листа з вибаченням, проте, поведінка обвинуваченого в судовому засіданні свідчить про відсутність розкаяння в тому, що він накоїв, загубив молоду дівчину. Доповнив, що обвинувачений перерахував на його платіжну картку в день смерті сестри 6 тисяч грн. та потім, ще 2 тисячі грн. Просив задовольнити його позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 , яка є матір`ю загиблої ОСОБА_6 , пояснила, що 19 серпня 2016 року їй по телефону подзвонила племінниця та повідомила про те, що її донька потрапила в автомобільну аварію, після чого вона негайно поїхала до лікарні, куди повезли постраждалу доньку, та проїжджаючи по Набережній Заводській, свідок бачила пошкоджений автомобіль, який збив її доньку, та місце ДТП. Пояснила, що її донька знаходилась чотири дні в реанімаційному відділені, проте померла. Вона у лікарні бачила свою дитину, у якій було травмовано все тіло, просила суд призначити обвинуваченому максимальне покарання, оскільки останній не вибачився, не розкаявся. Крім того, просила задовольнити її позов.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , який пояснив, що 19 серпня 2016 року він приблизно о 17.00 - 18.00 год. повертався вечором до дому та стояв на зупинці громадського транспорту, очікуючи маршрутне таксі. Пояснив, що він особисто бачив, як молода дівчина почала крок по Набережній Заводській, приблизно зробивши, 2-3 кроки, зупинилась, після чого її збив автомобіль «Skoda Octavia Tour», світлого кольору, який рухався з боку ж/м Комунар. Пояснив, що удар був такий сильний, що дівчина від удару відлетіла вверх метрів на 2-3 та відкинуло її на дорогу метрів на 5-10 від місця удару, після чого свідок викликав швидку. Свідок пояснив, що автомобіль рухався в крайній лівій смузі, достатньо швидко, приблизно швидкість складала не менше 70-80 км. на год. Після удару автомобіль зупинився приблизно через 15-20 метрів та сигналу перед ударом він не чув. Крім того, свідок пояснив, що водій почав гальмувати вже після удару. Також, свідок підтвердив, що за його участю проводився слідчий експеримент та на той момент він давав правдиві покази, оскільки проводився через короткий час після ДТП, він все пам`ятав.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив причину з якої не був в перший раз проведений слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_10 . Так, він пояснив, що займав посаду в 2016 році старшого слідчого СУ ГУ НПУ в Дніпропетровській області, у нього в провадженні знаходились матеріали досудового розслідування по ДТП, що мало місце 19.08.2016 року на вул.Набережній Заводській, та ним був призначений слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_10 разом з його адвокатом, проте свідок відмовився від проведення слідчого експерименту, посилаючись на те, що він не зможе зорієнтуватися на місці ДТП та дати правильні параметри.

Свідок ОСОБА_11 , пояснив в судовому засіданні, що він, займав у 2016 році посаду слідчого СУ ГУ НПУ в Дніпропетровській області, у нього в провадженні знаходились матеріали досудового розслідування по ДТП, що мало місце 19.08.2016 року на вул.Набережній Заводській, та первісні вихідні дані, які були отримані від свідка ОСОБА_10 не суперечили вихідним даним, які були надані ним, як слідчим, для проведення автотехнічної експертизи, а тому ним було обґрунтовано відмовлено адвокату підозрюваного в проведенні повторного допиту та проведенні повторного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 .

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 19.08.2016 року він в якості пасажира їхав в автомобілі, яким керував ОСОБА_1 , та сидів праворуч від водія попереду. Свідок зазначив, що вони, рухались ближче до лівого боку, та не зупиняючись перед світлофором, проїхали на зелений сигнал світлофора. Свідок пояснив, що він бачив, як зліва на бордюрі стоїть група людей та з цієї групи на дорогу з лівого боку, в недозволеному місці, вибігла дівчина. Удар відбувся зненацька. Підтвердив, що за його участю проводився слідчий експеримент.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.08.2016 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП та фототаблицею до нього, відповідно до якого в присутності понятих було оглянуто місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.08.2016 року у м. Дніпро на вул. Набережна Заводська, під час якої відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_6 ;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КЗ «Дніпропетровський наркологічний диспансер» ДОР, згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, огляд проводився 19.08.2016 року о 23.00 год.;

- постановою про визнання речових доказів від 20.08.2016 року, згідно якої автомобіль «Skoda Octavia Tour», д/н НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом, залишений на зберігання у ТОВ «Автоклуб», за адресою: м. Дніпро, вул.М.Малиновського, 114, згодом, згідно розписки від 31.01.2017 року вказаний автомобіль повернутий ОСОБА_1 під зберігальну розписку;

- протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідно до якого в присутності понятих, було оглянуто труп гр. ОСОБА_6 , який знаходився в у відділенні «Політравма» лікарні ім.Мечнікова;

- медичною карткою стаціонарного хворого № 5924, згідно якої ОСОБА_6 госпіталізована 19.08.2016 року о 19.20 год. з діагнозом політравма, дата виписки/смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18.15.;

- оглядом лікаря прийомного відділення від 19.08.2016 року;

- висновком судово-медичної експертизи №1584/461-Е від 09.09.2016 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», складеного судовим експертом Степановою К.Є. , згідно з яким при експертизі трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: сумісна тупа травма тіла - синці: в обох навколоочних ділянках, на верхній губі з переходом на слизову поверхню, в проекції правого плечового суглоба по передній поверхні 1 синець, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя 4 синця від верхньої до середньої третини, на тильній поверхні правої кисті 5 синців зливного характеру, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині синець, на внутрішній поверхні лівого стегна від середньої третини до нижньої третини гомілки множинні синці (не менш як 25) зливного характеру, на тильній поверхні лівої кисті 3-и синця, по внутрішній поверхні лівого передпліччя у середній третині 1 синець; садна множинні на обличчі (не менш, як 55), на тильній поверхні правої кисті множинні садна (не менш, як 50), на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третині з переходом на верхню третині лівого передпліччя по внутрішній поверхні множинні садна, на лівій бічній поверхні тулуба від середньої до нижньої третини 2 садна, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині 2 садна, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки з переходом на тильну поверхню правої стопи множині садна (не менш як 16), в проекції лівого колінного суглобу по передньо- зовнішній поверхні з переходом на гомілку та тильну поверхню стопи множинні садна (не менш, як 11); в товщі м`яких покривних тканин голови в лобно-тім`яно-скроневих ділянках праворуч та ліворуч масивний крововилив, лінійний перелом в проекції сагітального шва з повним його розходженням; від приблизно середини вище вказаного перелому відходить лінійний перелом, який затухає в тім`яній кістці; повний багато уламковий перелом в передній черепній ямці, а саме, великих крил клиноподібної кістки, гребня решітчастої кістки та верхньої стінки очниці; в ділянках вищевказаних переломів тверда мозкова оболонка частково відторгнута; речовина головного мозку, м`які мозкові оболонки та мозочок представлені неоднорідним, безструктурним мозковим детритом, серед якого подекуди продивляються масивні крововиливи, анатомічну приналежність яких визначити не можливо; в ділянках коренів обох легень смугасті темно-червоні, вертикально орієнтовані крововиливи; на задньо - бокових поверхнях обох легень множинні крововиливи зливного характеру; повний поперечний перелом поперечних відростків 4,5-го поперекових хребців праворуч та ліворуч; в м`яких тканинах правого плеча по зовнішній поверхні від верхньої до середньої третини масивний крововилив; в ділянці крововиливу визначається повний поперечний перелом правої плечової кістки у верхній третині; по задній поверхні лівого плеча в м`яких тканинах від верхньої по нижньої третини визначається крововилив; в проекції крововиливу визначається косо-поперечний повний перелом лівої плечової кістки в середній третині; в м`яких тканинах лівого стегна по зовнішньо-задній поверхні крововилив; на внутрішній поверхні лівої гомілки від верхньої до нижньої третини крововилив; на задньо - зовнішній поверхні правої нижньої кінцівки від верхньої третини стегна до нижньої третини гомілки крововилив в м`які тканини; на фоні вищевказаного крововиливу визначається повний косо-поперечний перелом правої стегнової кістки у верхній третині з формуванням трикутного уламку; повний поперечний перелом малогомілкової кістки у верхній третині; повний косо-поперечний перелом правої великогомілкової кістки у верхній третині, по зовнішній поверхні кістки визначається 2 кісткових фрагменти трикутної форми. Вищевказані тілесні ушкодження виникли при життєво, від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), за деякий час до настання смерті, можливо за умови, яка вказана у відношенні, тобто, при дорожньо-транспортній події, відносяться до живих осіб мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої, що підтверджується характером та локалізацією наявних тілесних ушкоджень на трупі.

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1584 трупа ОСОБА_6 , яке розпочато було 25.08.2016, закінчено 09.09.2016 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.09.2016 року, схемою та фото таблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_8 , в присутності потерпілого ОСОБА_3 та його представника Шапарькова Д.Є., відповідно до якого свідок ОСОБА_8 показав, де стояла потерпіла, перед тим, як вийти на дорогу. Так, свідок ОСОБА_8 показав, що потерпіла стояла на краю бордюру по центру автомобільної дороги на відстані 1,2 м. від правого її краю та показав статисту яким кроком, з якої ноги та яким темпом необхідно було пройти ділянку дороги до місця наїзду, та ця відстань склала 2,2 м. Свідок показав, що потерпіла пройшла чотири кроки, та зупинившись, на четвертому крокі, перекинувши вагу на задню ногу, та в цей момент відбулося зіткнення. Відповідно до проведеного слідчого експерименту, час, за який статист подолав ділянку 2,2 м. перед наїздом, склав Т1= 3,6 с., Т2= 3,3 с., Т3=3,3 с.;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- висновком судової авто технічної експертизи № 5/10.2-820 від 28.10.2016 року (дослідження технічного стану ТЗ), складеної судовим експертом Є.О.Івахненко , згідно якого рульове керування автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження працездатне та має часткову відмову. Несправність рульового керування автомобіля «Шкода Октавія» виражена в тому, що ліве кероване колесо не відхиляється на визначений конструкцією кут в праве та ліве крайні положення і виникла вона в процесі розвитку ДТП. Робоча гальмівна система автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані;

- висновком судової автотехнічної експертизи (транспртно-трасологічні дослідження), складеного судовим експертом № 5/10.4-819 від 07.10.2016 року (транспортно-трасологічні дослідження), Є.О.Івахненко , згідно якої швидкість руху автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 перед початком гальмування складала не менше 57,5…60,3 км./год. Місце наїзду на пішохода ОСОБА_6 знаходиться перед місцем розташуванням сандаля на відстані приблизно 2,2 м. від лівого бордюрного каменю (напрямку до центру м. Дніпра).

- висновком судової авто технічної експертизи №5/10.1-901 від 17.11.2016 року ОСОБА_18 (дослідження обставин та механізму ДТП), згідно з яким в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3. ПДР, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Так, експерт надав розрахунки, згідно яких відстань, на якій автомобіль «Шкода Октавія» знаходився від місця наїзду у момент початку руху пішохода по проїзній частині дороги більша ніж зупиночний шлях автомобіля «Шкода Октавія» при екстреному гальмуванні в умовах місця пригоди, то водій автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 при заданих вихідних даних, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.02.2017 року, схемою та фото таблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого свідок ОСОБА_10 повідомив про обставини та механізм ДТП, яка мала місце 19.08.2016 року, показав місце виходу пішохода на проїжджу частину дороги та місце наїзду на останню. Так, замірами встановлено, 2,2 м. дорівнює відстань від місця виходу пішоходу на проїжджу частину до місця наїзду, а також свідок тричі показав статисту темп пішохода та замірами встановлено темп руху пішохода з моменту виходу на проїжджу частину до моменту наїзду на останню: Т1=2,4 с., Т2=2,4 с., Т3=2,4 с.;

В судовому засіданні було допитано судового експерта Є.О.Івахненко ,який підтвердив всі обставини, зазначені в висновку № 5/10.2-820 від 28.10.2016 року (дослідження технічного стану ТЗ), та пояснив, що він проводив як зовнішній, так і внутрішній огляд транспортного засобу. Пояснив, що огляд гальмівної робочої системи проводився шляхом - на місці колеса піднімались, потім він нажимав на гальма, та встановлював блокуються колеса чи ні. Також, на місці він оглянув самостійно рульове керування, без застосування будь-яких слюсарних інструментів.

Крім того, в судовому засіданні судовий експерт Є.О.Івахненко (транспортно-трасологічні дослідження), підтвердив всі обставини, зазначені в висновку № 5/10.4-819 від 07.10.2016 року, та пояснив, що вихідних даних, які надав слідчий, йому було достатньо для проведення дослідження та вони не суперечили матеріалам кримінального провадження. Також, пояснив, що значення у висновку -«57,5…60,3 км/год.», це означає, що швидкість руху автомобіля перед початком гальмування складала не менше ніж 57,5 км/год., тобто це мінімальна швидкість, але ж вона фактично могла бути і 60, 70, 80 км./год.

Також, в судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_18 , який повністю підтвердив висновки експертизи №5/10.1-901 від 17.11.2016 року (дослідження обставин та механізму ДТП) та пояснив, що для надання висновку у нього було достатньо інформації та вихідні дані він використовував саме ті, які були зазначені в постанові слідчого.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/1521 від 22.12.2020 року, складеним судовим експертом С.Л.Прилєпіної.

Так, в судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - Круглим В.В. заявлялось клопотання про призначення по справі додаткової судової автотехнічної експертизи у зв`язку з тим, що відомості, які були отримані при слідчому експерименті зі свідком ОСОБА_10 не були покладені слідчим як вихідні дані при призначені автотехнічної експертизи. Адвокат обґрунтовував клопотання тим, що вихідні дані, які отримані при проведенні зазначеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 , суттєво відрізняються від вихідних даних, які використовувалися судовим експертом при проведені автотехнічної експертизи на стадії досудового розслідування.

Вищезазначене клопотання було частково задоволено судом та Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року по справі була призначена судова автотехнічна експертиза, згідно якої встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.4 та 12.3 ПДР.

Згідно варіанту №1 механізму ДТП (зі слів свідка ОСОБА_8 ) в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням данної ДТП. При заданих вихідних даних водій автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Суд не бере до уваги висновки експерта в частині невідповідності дій водія п.12.4 ПДР, оскільки органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується порушення п.12.3 ПДР, яке знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Аналізуючи відомості, отримані при проведенні слідчого експерименту від 24.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 суд приходить до висновку, що вони не суперечать вихідним даним отриманим на підставі проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 за виключенням часу, який подолала пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду, відстань складає - 2.2 м.

Тобто, слідчими експериментами, проведеними зі свідком ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , встановлені однакові дані, зокрема, шлях, який подолав пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду, а саме, - 2,2 м. Проте, темп встановлений різний.

Суд критично відноситься до відомостей в частині темпу пішоходу, які отримані внаслідок проведення слідчого експерименту від 24.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , а саме, темп руху пішохода з моменту виходу на проїжджу частину до моменту наїзду на останню: Т1=2,4 с., Т2=2,4 с., Т3=2,4 с. з огляду на нижченаведене.

Так, зазначений слідчий експеримент проведений майже через шість місяців з часу даної ДТП, тобто пройшов значний проміжок часу, за який, на думку суду, об`єктивно свідок ОСОБА_10 міг помилитись в темпі руху пішохода, крім того він був пасажиром в автомобілі та, сидячі, не міг об`єктивно оцінити ситуацію та відповідно, суд припускає, що він міг помилитись. Крім того, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_10 в перший раз, а саме, у вересні 2016 року, відмовився приймати участь в слідчому експерименті, посилаючись на те, що не зможе зорієнтуватися на місці та зазначити правильні параметри. Причини, по яким він через півроку погодився приймати участь у проведенні слідчого експерименту, свідок в судовому засіданні пояснити не зміг.

Натомість, слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_8 проведений у короткий строк після ДТП,суд вважає, що покази свідка ОСОБА_8 є правдивими, логічними, такими, що максимально наближені до реальних подій, його покази не суперечать матеріалам справи, оскільки він був очевидцем ДТП, яке мало місце 19.08.2016 року, а тому відомості, які були встановлені внаслідок проведення слідчого експерименту 09.09.2016 року за його участю, та які були покладені в якості вихідних даних для проведення судових автотехнічних експертиз, суд вважає спроможними.

Отже, оскільки є протиріччя в замірах, встановлених внаслідок проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , суд вважає за вірне не брати до уваги встановлений слідчим експериментом, який був проведений 24.02.2017 року, темп руху пішохода з моменту виходу на проїжджу частину до моменту наїзду на останню: Т1=2,4 с., Т2=2,4 с., Т3=2,4 с. А тому, відповідно висновки експерта судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1521 від 22.12.2020 року надані по варіанту 2 механізму ДТП (зі слів свідка ОСОБА_10 ) суд також не бере до уваги.

Отже, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його дії, які виразилися в порушені Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що привели до спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має на утриманні малолітню дитину, одружений, за місцем мешкання характеризується задовільно, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема не визнання своєї вини, думку представника потерпілого, потерпілого, які просили призначити обвинуваченому максимальне покарання, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , а також для попередження нових злочинів, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нового злочину.

За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку суду, виходячи із конкретних обставин справи суд вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 вчинив необережне кримінальне правопорушення, не маючи умисел на спричинення негативних наслідків, вперше притягається до кримінальної відповідальності, в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений був тверезий, проте суд вважає доцільним, при викладених обставинах вище, застосувати до винного додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році», обґрунтовуючи тим, що він на момент набрання чинності вказаним Законом мав на утриманні малолітню дитину, 2016 року народження, і не позбавлений батьківських прав.

З цього приводу судом встановлено наступне:

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України від 12.08.2021 року, батьком дитини ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Згідно чинного ЗУ «Про амністію у 2016 році» амністія до осіб, які скоїли злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України може застосовуватися, так як згідно п.»в» ст.1. підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Вказаний Закон набрав чинності 07.09.2017 року.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного та додаткового покарання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановлює обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Заперечення потерпілого та представника потерпілого з приводу застосування до обвинуваченого амністії, оскільки, на їх думку, обвинувачений має понести реальне покарання та вину не визнав повністю, є такими, що не заслуговують на увагу.

Так, суд зазначає, що відмовити в задоволенні клопотання про застосування амністії та звільнення від відбування основного та додаткового покарання суд вправі виключно в тому випадку, коли особа, щодо якої ставиться таке питання, не є суб`єктом амністії, тобто не відноситься до кола осіб, до яких амністія може бути застосована, або відноситься до кола осіб, застосування амністії щодо яких прямо заборонено законом.

Таким чином, суд зобов`язаний передусім перевірити, чи є суб`єктом амністії особа, щодо якої таке питання ставиться, та не дає право суду відмовити у задоволенні такого клопотання з інших підстав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_1 на момент набрання чинності ЗУ «про амністію у 2016 році» мав на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не позбавлений відносно нього батьківських прав, скоїв тяжкий злочин з необережності, раніше до нього амністія не застосовувалася, подав суду заяву з проханням звільнити його від відбування призначеного судом покарання в зв`язку з амністією, суд звільняє його від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII від 22 грудня 2016 року.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявлених цивільних позовів, суд враховує наступне.

У даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 19.08.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , внаслідок якої відбувся наїзд на її дочку -пішохода ОСОБА_6 , яку в тяжкому стані відправили до лікарні, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, була у вкрай важкому стані, перенесла дві операції та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Просила стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 622 050,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 64 770,00 грн.; стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» суму спричиненої моральної шкоди в розмірі 8700 грн.

Також, з цивільним позовом звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його сестра ОСОБА_6 , внаслідок наїзду на неї автомобіля «Skoda Octavia Tour», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Зазначив, що ним на лікування сестри було витрачено 11 197,87 грн., витрати на поховання склали 14 108,00 грн. Також, ОСОБА_3 було витрачено 90 000 грн. на встановлення пам`ятнику загиблій сестрі. Зазначив, що власник автомобіля ОСОБА_4 та його користувач ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Крім того, внаслідок душевних страждань, які зазнав ОСОБА_3 , з урахуванням вимушених змін у його життєвих стосунках, що виникли внаслідок наїзду автомобіля «Skoda Octavia Tour», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_6 , яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого настала її смерть, потерпілому завдані моральні страждання. Просив стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» матеріальну шкоду в розмірі 130 537,29 грн.; стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 622 050,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 64 770,00 грн.; стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» моральну шкоду в розмірі 8700 грн.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_7 є мати загиблої ОСОБА_6 , пред`явила цивільний позов, зокрема до обвинуваченого ОСОБА_1 скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 61, 128 КПК України.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів. Моральна шкода - втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

За роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року (зі змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачам, суд враховує, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України загинула молода дівчина - ОСОБА_6 , позивачі втратили рідну людину, через що зазнали сильних душевних страждань та переживань, змушені були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан, який існував до ДТП, повернути до життя їх чоловіка, батька, сина.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних та душевних страждань, викликаних загибеллю ОСОБА_6 , яка є донькою потерпілої ОСОБА_7 , також враховуючи принцип розумності і справедливості, суд вважає що моральна шкода у розмірі 300 000 грн. підлягає задоволенню, а позовні вимоги до ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з того, що людина, її життя і здоров`я є найвищою соціальною цінністю ( ст.3 Конституції України).

Також, проаналізував доводи потерпілого ОСОБА_3 , який є рідним братом загиблої ОСОБА_6 , суд вважає повністю доказаними наявність у нього на протязі тривалого часу моральних страждань, враховуюче часткове відшкодування шкоди обвинуваченим ОСОБА_1 (6000+2000 грн.=8000 грн.), однак до суми 622 050,00 грн. суд ставиться критично та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., з врахуванням вимог розумності і справедливості.

Натомість, позовні вимоги цивільних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 , який є власником автомобіля «Skoda Octavia Tour», д/н НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, суд вважає, що під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 довела належними і допустимими доказами те, що вона як мати загиблої у ДТП ОСОБА_6 , має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем - ПрАТ «Київський страховий дім», а також, що розмір заявленої у позові суми такого відшкодування до страхової компанії ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Зокрема, згідно з п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8947213, термін дії поліс у з 07.05.2016 року до 06.05.2017 року.

В даному випадку у судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_7 є мати загиблої ОСОБА_6 та є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, оскільки станом на дату ДТП (19.08.2016 року) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала 1450 грн. (1450х12=17400), то з огляду на норми п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_7 необхідно стягнути суму заявленої моральної шкоди. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, вважає за необхідне стягнути на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 8700 грн., що не позбавляє можливості потерпілу звернутися з відповідним позовом про стягнення всієї суми моральної шкоди.

Натомість, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» моральної шкоди в розмірі 8700 грн. задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_3 як брат загиблої ОСОБА_6 не є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» матеріальну шкоду в розмірі 130 537,29 грн. суд виходить з наступного.

Згідно п. 23.1. статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до п. 24.1. статті 24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Після ДТП потерпіла ОСОБА_6 лікувалася в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечникова та витрати на її лікування склали суму в розмірі 11197,87 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Отже, відповідно до п. 24.1. статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначену суму грошових коштів в розмірі 11197,87 грн. необхідно стягнути із ПрАТ «Київський страховий дім» на користь потерпілого ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Так, згідно наданих квитанцій цивільний позивач поніс витрати на поховання померлої, а саме, витрати пов`язані з організацією поховання на загальну суму 16 469,42 грн., що підтверджуються наданими чеками, квитанціями, які підлягають стягненню з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 .

Натомість, суд вважає необґрунтованими вимоги цивільного позову щодо стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 витрат на поминальний обід у розмірі 12870 грн., оскільки витрати, пов`язані з проведенням поминальних обідів, не належать до витрат на поховання та не підлягають відшкодуванню при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні.

До такого висновку суд доходить з огляду на ч.1 ст.1201 ЦК України, згідно якої особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Більше того, зі змісту абзаців 8, 9 та 10 статті другої Закону України «Про поховання та похоронну справу» випливає, що церемонія поминання та церемонія поховання є зовсім різними поняттями.

Відповідно до вищезазначених положень витрати на суму 12870 грн., пов`язані з проведенням поминального обіду не належать до витрат на поховання, а тому у задоволенні вимог позову у цій частині слід відмовити, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.

Крім того, відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Так, ОСОБА_3 було витрачено на встановлення пам`ятника загиблій сестрі грошові кошти в сумі 90 000 грн., що підтверджується квитанціями та актом виконаних робіт № 3108/17-1, а тому вказані витрати підлягають стягненню з ПрАТ «Київський страховий дім» на його користь.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» суму в розмірі 117 667,29 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2017 року накладений арешт на автомобіль «SKODA OCTAVIA TOUR», д/н НОМЕР_1 . Проте, суд вважає, що відсутні підстави для скасування арешту рухомого майна, враховуючи, що цивільні позови потерпілих в частині до ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню задоволенні частково.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову автотехнічну експертизу №5/10.2.-820 від 28.10.2016 року на суму 3307,75 грн., судову транспортно-трасологічну експертизу № 5/10.4.-819 від 07.10.2019 року на суму 2199,00 грн., судову -автотехнічну експертизу №35/10.1-901 від 17.11.2016 року на суму 703,68 грн., судову автотехнічну експертизу № 19/104-9/2/1521 від 22.12.2020 року на суму 1307,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами на три (три) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому основного та додаткового покарання на підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. (триста тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 8700 грн. (вісім тисяч сімсот гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальну шкоду в розмірі 117 667,29 грн. (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 29 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.

Стягнути зОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №5/10.2.-820 від 28.10.2016 року в сумі 3307,75 грн., за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4.-819 від 07.10.2019 року в сумі 2199,00 грн., судової -автотехнічної експертизи №35/10.1-901 від 17.11.2016 року в сумі 703,68 грн., судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1521 від 22.12.2020 року в сумі 1307,60 грн.

Речовий доказ, яким було визнано автомобіль «Skoda Octavia Tour», д/н НОМЕР_1 , згідно розписки від 31.01.2017 року та повернутий ОСОБА_1 під зберігальну розписку - вважати повернутим за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.О. Скрипник