Рішення № 100535984, 11.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14392/21

Провадження № 2/752/7488/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

в червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути із відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 34287,51 грн., судовий збір в сумі 908,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., та витрати за проведення дослідження в сумі 4000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.12.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується європротоколом. Внаслідок зазначеної аварії транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована відповідачем згідно полісу АР № 0979465. Позивач вказує, що вона звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак, відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті страхового відшкодування. Позивач вказує, що на законній правовій підставі керувала автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , має право на виплату страховою компанією завданих збитків, що відповідачем зроблено не було, а відтак вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом та просить стягнути із відповідача на її користь суму страхового відшкодування в примусовому порядку.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відзив на позов до суду не подав.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 23.12.2020 року о 09-30 год. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується даними повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Внаслідок зазначеної аварії транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та учасниками аварії було зафіксовано, що винуватцем зазначеної аварії є водій автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу АР № 0979465.

23.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП, а також заявою про виплату страхового відшкодування.

Наявна в матеріалах справи копія заяви про виплату страхового відшкодування не містить даних про те, які документи були подані позивачем страховій компанія на підтвердження, зокрема, того, що вона має право на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» від 25.02.2021 року № 605/ДВ3, позивачу було повідомлено про те, що для прийняття відповідного рішення за поданої нею заявою, страхова компанія просила подати додаткові документи, та після виконання вимог Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», що стосуються обов`язків потерпілих осіб, та осіб, які претендують на отримання страхового відшкодування, страховою компанією буде прийняте обґрунтоване рішення по справі.

Доказів на підтвердження подання позивачем, як особою, яка претендує на отримання страхового відшкодування, - відповідачу документів за його запитом та/або звернення із листом про необгрунтованість витребуваних страховою компанією документів, стороною позивача суду надано не було.

Крім того, варто вказати на те, що з будь-якими скаргами (позовами) на неправомірність дій страхової компанії, зокрема, в частині витребування документів, які, на думку позивача, не передбачені законом позивач до компетентних органів не зверталась, не є ці дії предметом і даного судового розгляду, та будь-яких вимог в цій частині позивачем пред`явлено в ході розгляду справи не було.

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивачем були подані страховій компанії документи для виплати страхового відшкодування, однак, страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у її виплаті, а відтак наявні підстави для його стягнення в примусовому порядку.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 35, 36 зазначного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником.

Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що 23.12.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», позивач звернулась до страхової компанії із повідомленням про подію із транспортним засобом, а також заявою про виплату страхового відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про долучення позивачем до заяви всіх необхідних документів, які б підтверджували її право на отримання страхового відшкодування.

Страховиком з метою прийняття відповідного рішення було повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів.

Твердження сторони позивача про те, що страхова компанія безпідставно відмовила їй у виплаті страхового відшкодування, судом до уваги не приймається, оскільки, повідомивши про необхідність подання додаткових документів, страховик не відмовив позивачу у виплаті, а скористався наданим законом правом на витребування документів, які необхідні для прийняття відповідного рішення.

У справі відсутні докази оскарження, неправомірної, на думку позивача, - відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу, як і відсутні докази безпідставної вимоги відповідача в наданні необхідних документів.

Суд звертає увагу сторони позивача на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.

Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено порушення відповідачем прав позивача, не надано доказів безпідставної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, та те, що страховій компанії були подані всі належні документи, які засвідчували право позивача на отримання страхової виплати, а відтак суд, з огляду на предмет та підстави позову, вважає позовні вимоги передчасними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Чередніченко