Вирок № 100535757, 28.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17951/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Табак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12020181010001646 від 18.08.2021 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше несудимого, із середньою освітою, непрацюючого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю: прокурора Іллюк Т.Ю., представника потерпілого Полюхович Т.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , 14 серпня 2021 року о 10 год 00 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом вільного доступу, відкрито викрав у присутності продавця із холодильника в залі магазину напівфабрикат зі свинини «Шашлик Кавказький класичний» вагою 1,058 кілограм, вартістю 157,29 гривень, та пройшов повз касову зону без оплати вартості товару, не реагуючи на законні вимоги продавця оплатити товар, усвідомлюючи, що його протиправні дії викрито, свої злочинні дії не припинив та з викраденим майном залишив приміщення магазину, чим завдав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 майнову шкоду у вказаному розмірі.

Він же, 17 серпня 2021 року о 20 год 46 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи повторно, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом вільного доступу, відкрито викрав у присутності продавця із холодильника залу магазину напівфабрикат кулінарний м`ясний великокусковий зі свинини «Лопатка охолоджена» вагою 1,876 кілограм, вартістю 162,91 гривень, напівфабрикат м`ясокістковий дрібнокусковий зі свинини «Ребра м`ясні охолоджені» вагою 1,216 кілограм, вартістю 115,08 гривень, та пройшов повз касову зону без оплати вартості товару, не реагуючи на законні вимоги продавця оплатити товар, усвідомлюючи, що його протиправні дії викрито, свої злочинні дії не припинив та з викраденим майном залишив приміщення магазину, чим завдав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 майнову шкоду в загальному розмірі 277,99 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 , 18 серпня 2021 року о 13 год 15 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться по АДРЕСА_3 , діючи повторно, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом вільного доступу, відкрито викрав у присутності продавця із вітрини залу магазину одну пляшку «Старий ринок» лікер кавовий 0,5 фірмовий» вартістю 76,50 гривень, дві пляшки «Старий ринок» лікер вишневий 0,5» вартістю 82,40 за пляшку, на загальну суму 164,80 гривень, та пройшов повз касову зону без оплати вартості товару, не реагуючи на законні вимоги продавця оплатити товар, усвідомлюючи, що його протиправні дії викрито, свої злочинні дії не припинив та з викраденим майном залишив приміщення магазину, чим завдав ТОВ «Овація» майнову шкоду в загальному розмірі 241,30 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч. 1 ст. 186 та ч.2 ст. 186 КК України - як своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) та своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, представника потерпілого та дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого.

Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз`яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушеннь визнав повністю, щиро покаявся, кваліфікацію правопорушеннь не оспорював та підтвердив факт, що дійсно він 14 серпня 2021 року о 10 год 00 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом вільного доступу, відкрито викрав у присутності продавця із холодильника в залі магазину напівфабрикат зі свинини «Шашлик Кавказький класичний» та пройшов повз касову зону без оплати вартості товару, не реагуючи на законні вимоги продавця оплатити товар.

Він же, 17 серпня 2021 року о 20 год 46 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , аналогічно, відкрито викрав у присутності продавця із холодильника залу магазину напівфабрикат кулінарний м`ясний великокусковий зі свинини «Лопатка охолоджена», напівфабрикат м`ясокістковий дрібнокусковий зі свинини «Ребра м`ясні охолоджені» .

18 серпня 2021 року о 13 год 15 хв, перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться по АДРЕСА_3 , з аналогічних підстав, він відкрито викрав у присутності продавця із вітрини залу магазину одну пляшку «Старий ринок» лікер кавовий 0,5 фірмовий», дві пляшки «Старий ринок» лікер вишневий та пройшов повз касову зону без оплати вартості товару, не реагуючи на законні вимоги продавця оплатити товар. Продукти харчування та алкоголь використав для власних потреб. В подальшому збитки потерпілим повністю відшкодував, а тому просить суд суворо його не карати.

Представник потерпілого ТОВ "Овація" Полюхович Т.М. в судовому засіданні підтвердила факт викрадення обвинуваченим 18 серпня 2021 року з приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3"одну пляшку «Старий ринок» лікер кавовий 0,5 фірмовий», дві пляшки «Старий ринок» лікер вишневийна загальну суму 241,30 гривень. Збитки товариству обвинуваченим повністю відшкодовані, а тому просить суд призначити міру покарання обвинуваченому на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, однак подав заяву, в якій просить розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 без його участі, збитки йому повністю відшкодовані, а тому просив суд призначити покарання останньому на власний розсуд.

Постановами слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Дубінецькою Ю.С. від 19.08.2021 та 28.08.2021 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження ДВД-Р диски з відеозаписами від 14.08.2021 та 17.08.2021 з приміщення магазину "Мясна точка" м. Рівне.

Витрат на залучення експертів немає.

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків.

Обтяжуючих обставин суд не встановив.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 мало місце, вони містять склад кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 186 та ч.2 ст. 186 КК України, і останній у їх вчиненні винен.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що вказані правопорушення відносяться до нетяжких та тяжких злочинів.

Що стосується особи обвинуваченого то суд враховує, що він має постійне місце проживання, де характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, до вчинення кримінальних правопорушень займався суспільно-корисливою працею.

Каяття є негативно забарвлене почуття, що поєднує в особі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки.

Обвинувачений в судовому засіданні вибачився перед потерпілими та відшкодував завдані збитки потерпілим. Таким чином, ОСОБА_1 після вчинення кримінальних правопорушень виправив наслідки вчиненого діяння.

Суд приходить до переконання про дійсне, відверте визнання своєї провини обвинуваченим та щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушеннь, обставини їх вчинення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а обтяжуючих обставин суд не встановив, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання без ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінуємоі статті Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушеннь, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 186 та ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 186 КК України у виді двох років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 починається з часу проголошення вироку.

Речові докази - ДВД-Р диски з відеозаписами від 14.08.2021 та 17.08.2021 з приміщення магазину "Мясна точка" м. Рівне, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обирати.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя